...Страшно уявити, що було б з багатьма з цих дітей, якби не допомога небайдужих людей – волонтерів. Вони не прагнуть афішувати свою благодійну діяльність, а якщо ідуть на це, то лише для того, щоб привернути увагу до тих, кому допомагають. Причому, люди ці, м'яко кажучи, незаможні. Тих, хто міг би справді суттєво допомогти, – одиниці.
...Щороку в Україні тільки на злоякісні хвороби крові хворіють близько 600 дітей (11-12 випадків на 100 тисяч населення). Це менше, ніж у розвинених європейських країнах, проте, за показниками смертності Україна випереджає їх. Лише у 40 відсотків дітей настає повне одужання. А тим часом, понад 70 відсотків хворих мають шанс одужати – за умови своєчасної точної діагностики і повноцінного лікування. Чому ж цього не відбувається? Занадто висока "ціна запитання" – десятки тисяч доларів (якщо не більше!) потрібно на лікування дитини. За рахунок державних закупівель і бюджетного фінансування забезпечується не більше половини необхідних витрат.
Тему "Допоможіть допомагати" на Одеському інтернет-форумі волонтер Інга Дістрянова відкрила понад два роки тому. Писала про дітей, які лікувалися у відділенні онкогематології обласної дитячої лікарні. Про те, що необхідно кожній дитині і відділенню в цілому. Дуже розраховувала, що відгукнуться добрі люди. І це сталося! Ось так, наприклад, відбувалося у листопаді 2006 року збирання грошей на ліки для Юлечки Різниченко на інтернет-форумі. Багато волонтерів – під вигаданими іменами.
13 листопада.Інга 40.Зараз проблема номер один – імуноглобулін для Юлечки Різниченко. Вона сирота і їй його НІХТО не купить. Потрібно 20 флаконів. Купувати можна по одному флакону. У середу прийде один флакон з Донецька від жінки, яка дуже часто нам допомагає. Нaтaля 78.А що, коли не знаходять грошей на цей імуноглобулін? Що у такому випадку? Призначають якийсь замінник? І як взагалі – коли призначають, думають, де дитина-сирота візьме ці ліки? Інга 40.Замінника немає. Лікарі відправили запит до Києва у Міністерство охорони здоров’я. Відповіді поки що немає. Вони можуть надіслати ліки, але це може бути і через місяць, і через три місяці. Вона вже два місяці чекає. Показники крові погані. Більше чекати не можна. Велена.Інго, а дітям виділяються хоч які-небудь безкоштовні ліки? Я знаю, що в Росії (у Москві) онкохворі одержують безкоштовно супердорогі ліки. Інга 40.У цьому місяці перший раз за рік у відділенні видали ліки. Не всі, але все-таки.
14 листопада.Інга 40.Спасибі всім велике. У нас потихеньку складеться чудова команда. Я про це мріяла вже дуже давно. Зараз якось одразу всі почали реагувати. Допомагають, пропонують. Спасибі вам, мої любі. Брумгильда.Ми розуміємо, що знайти великі гроші на лікування дуже складно, і для однієї людини практично неможливо. Але якщо кожен з нас внесе маленьку часточку з того, що необхідно, то, можливо, все вийде... Зараз, мені здається, найголовніше – зібрати гроші на імуноглобулін для Юлечки. Сьогодні говорила з Інгою, вона сказала, що лікарі не почнуть його капати, поки не буде 12 флаконів. Інга знайшла аптеку, де він коштує найдешевше. Вартість одного флакону 360 гривень. На сьогодні є 2 флакони, я планую придбати 4, Оксана – ще один. Разом є 7. Давайте будемо намагатися зібрати ще на 5. Просто цій дитині немає кому допомогти.Людмила.Приєднуюся до Вас і купую, або даю гроші на ще один флакон. Всього у наявності 8. Залишилося ще 4 – мені здається, вже легше. Інга 40.Замовлено 11 флаконів. В аптеці вони будуть завтра після обіду. І вартість їх ще нижча. Нам їх продадуть по 330 гривень. Гроші у мене лише на один флакон. Сьогодні юнак передав гроші на ліки для Юлі (40 дол.). Брумгильда.Ура!!!!!! У нас радісна новина!!!! Я знайшла гроші ще на 4 флакони імуноглобуліну!!! Мій друг захотів допомогти дитині!!!! Спасибі йому велике!!!! Разом: з мене 8 флаконів +1 Люда +1 Оксана +1 Інга =11!!!
Нам потрібний ще один флакон. Всього один!!!!
15 листопада. Інга 40.Гроші на ліки для Юлечки знайдено!!! Сьогоднішній день виявився дуже плідним. Такого у моїй практиці ще не було. Сьогодні, завдяки допомозі форумчан, закуплено необхідні ліки для Юлечки Різниченко. Із завтрашнього дня їй починають капати імуноглобулін. Спасибі всім величезне! Просто зовсім бракує слів. Одні позитивні емоції.
Поступово все більше людей почали допомагати дітям. І не лише грішми. Приносять ліки, мийні засоби, іграшки, одяг, книжки, телевізори у відділення. Здають кров (її постійно не вистачає!). Відзначають свята. Вітають іменинників – фотозвіти про "Дні варення" у відділенні за участю веселих клоунів регулярно з'являються на форумі. Волонтери провадять заняття з рукоділля з маленькими пацієнтами, до них приєднуються і мами, які перебувають разом зі своїми дітьми у відділенні. Один раз на тиждень проходять зустрічі волонтерів і всіх, хто хоче допомогти. У березні 2007 року був зареєстрований Благодійний фонд "Парус надії". На сайті фонду (www.pn.od.ua) можна одержати інформацію про стан підопічних дітей, довідатися, кому потрібна найтерміновіша допомога, кому допомогли – і не змогли допомогти...
Людей, які готові брати участь у порятунку життя наших маленьких співвітчизників (а допомога часто приходить також з-за кордону), об’єднує сайт Української відкритої асоціації організацій, груп та осіб, які працюють з дітьми, які хворіють на онкозахворювання "Жити завтра" (donor.org.ua). Їхні спільні зусилля часом творять дива. Біда у тому, що всім одразу допомогти – не вдається. Навіть якщо це можливо за медичними показниками, потрібні на операцію кошти зібрати вдається не завжди... Хоча прості підрахунки показують, що якби кожен з нас пожертвував хоча б одну гривню (долар, євро), у сумі вийшли б... мільйони.
