Відносини між владою і бізнесом завжди складалися непросто. Підтвердження цьому можна знайти в історії будь-якої держави, а заодно і індивідуальну стратегію поводження – від повного дистанціювання до тісної взаємодії. В Україні на сьогоднішній день сформувався свій феномен подібних взаємин, найбільш влучною назвою якому могло б служити «суспільство паралельних світів».
Наростаюча напруженість у взаєминах між державою і суспільством, з одного боку, і державою і бізнесом, з другого, ускладнюється світовою економічною кризою.
Однак не слід захоплюватися песимістичними прогнозами, адже навіть у китайській мові ієрогліф «криза» має два значення – властиво «криза» і «можливість». Саме зараз, у час «перезавантаження» економіки країни і визначення больових точок і суперечностей громадянського суспільства, стає актуальним і можливим соціальне партнерство трьох основних складових українського суспільства: влади, бізнесу і некомерційних і неполітичних організацій. Що дозволить переглянути і налагодити принципи ефективного розвитку нашого суспільства. Нехай українська економіка і переживає нелегкі часи, але можливість відновлення і позитивних змін залишається завжди!
Для держави, як регулюючого посередника між бізнесом і суспільством, головною проблемою є системні суперечності з метою: тож, якщо головною метою бізнесу було і залишається одержання прибутку, то для суспільства – вирішення соціально значимих завдань. Ще однією важливою відмінністю є цільова аудиторія: бізнес завжди орієнтувався на платоспроможних клієнтів, у той час як громадські організації, в основному, надають послуги неплатоспроможним категоріям громадян. І, нарешті, не слід забувати і про третю відмінність – основним завданням бізнесу є постійне акумулювання коштів, а для некомерційних організацій – їхнє залучення і розподіл. Причому розподіл для досягнення максимального соціального ефекту або зняття соціальної напруженості. Одвічне протистояння стратегій лібералізму і соціалізму!
У цьому зв’язку особливої актуальності набуває необхідність побудови системи взаємодії і взаємовигідної співпраці між органами влади, громадськими організаціями і бізнесом. Важливо скоординувати діяльність тепер уже трьох рівноправних суб’єктів і направити спільні зусилля на реалізацію пріоритетних для нашого суспільства соціально значимих програм. Йдеться, насамперед, про технології соціального інвестування, як найбільш ефективній і вигідній формі соціального партнерства влади, некомерційних організацій і бізнесу. Багато експертів обмежують принципи соціального партнерства основним, але далеко не єдиним принципом рівноправності партнерів. У той же час залишаються без належної уваги такі найважливіші принципи, як розділена відповідальність, єдність загальної мети, компроміс інтересів, відносини колективності тощо.
Хотілося б зупинитися докладніше на ролі некомерційних і неполітичних організацій в умовах політичної й економічної кризи, що вразила країну, і можливості їх потенціалу для розв’язання поточних проблем.
Доброю ілюстрацією діяльності таких організацій може послужити досвід США у сфері міжсекторної співпраці в розв’язанні проблем розвитку мікрорайонів і місцевого співтовариства. Семінари, присвячені цій проблемі, проходили за підтримки Академії освіти, фінансувалися Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і давали учасникам можливість тісної взаємодії з бізнесменами різного рівня, представниками всіх гілок влади і громадських організацій США.
Примітно, що п
