«В горнице моей светло» – ці рядки з віршів Миколи Рубцова одразу пригадуються, коли опиняєшся у світлиці при Іванівському районному Будинку культури. Світлиця – от і світла... У невеликому, затишному приміщенні зібрано вироби декоративно-прикладного мистецтва, виготовлені вмілими руками майстрів та майстринь району. У світлиці є постійна експозиція, регулярно влаштовуються виставки. Таким чином, багато народних умільців мають можливість показати свої роботи.
Марія Петрівна Златіна – методист з народної творчості районного Будинку культури, провадить екскурсію по світлиці. Ось мережива Ольги Наливаної із села Руська Слобідка. А ось декоративні композиції – роботи учнів із сіл Білка ("Акваріум"), Калинівка – ("Тарасове вікно"), Михайлопіль ("Сільське подвір'я"). Рушники та народні костюми із "бабусиних скринь". Художній розпис та різьблення по дереву... Марія Петрівна й сама майстриня: у світлиці – її аплікації із природного матеріалу, дідух.
– Світлицю ми почали створювати три роки тому, після того, як побували на семінарі у селі Троїцькому Любашівського району, – розповідає Марія Петрівна. – Зробили ремонт і почали збирати експонати. Начальник відділу культури Марина Степанівна Божеску привезла прядку. Сусідка Галина Євгенівна Яворська дала рушники. Ось цей "бабусин глечик", який хотіли викинути, принесла бібліотекар Марія Іванівна Димова, а розписала його її донька – художниця Антоніна Димова. На руїнах знайшли й цей чорний глечик. Корзині із солоного тіста вже два роки – вона залишилася в нас після виставки.
Народній творчості в Іванівському районі приділяється велика увага. Усі заходи в Будинку культури супроводжуються виставками творів декоративно-прикладного мистецтва. Щомісяця провадяться семінари, на які приїжджають директори і художні керівники клубів та Будинків культури. У програмі семінарів – практичні заняття, майстер-класи, знайомство із творчістю народних майстрів, обмін досвідом.
На обласному фестивалі-конкурсі "Народний костюм – минуле й сучасність" костюми із Іванівки, Радісного, Червонознам'янки були відзначені нагородами у різних номінаціях. На конкурсі імені Р. Палецького друге місце посіли вироби Любові Равло із смт Радісного (шнуркове плетиво). Неодноразово виставлялися роботи Ярослава Муляра (різьблення по дереву), Валентини Турчак та Ганни Кузнецової (вишивка), Тетяни Максимчук (плетиво бісером) та інших майстрів.
...Ми заглянули до однієї з іванівських рукодільниць – Олени Гаврилівни Соломієвич. Стіни в її квартирі прикрашені картинами. Здалеку вони схожі на акварелі, але насправді – вишиті. Переважають романтичні жіночі образи у легких пастельних тонах. Є картини у східному стилі, анімалістика – коні, лев. Вишиванню, цьому копіткому заняттю, Олена Гаврилівна присвячує увесь вільний час – адже для неї це найбільше задоволення.
– З десяти років пам'ятаю себе з голкою в руках. До вишивання приохотила матір, і для мене воно було не тягарем, а радістю, – розповідає Олена Гаврилівна. – Посидючості в мене вистачало. Сидіти вишивати й бачити результати своєї роботи мені дуже подобалося. Раніше вишивала подушки, скатертини, а потім захопилася картинами. Те, що ви бачите, – копії картин західноєвропейських художників. Мені дуже сподобалися пастельні тони, ці жіночі обличчя. З того часу, як пішла на пенсію, у мене начебто з'явилося друге дихання. Трапляється, вишиваю до другої-третьої години ночі – і не втомлююся. Це хобі, яке приносить радість.
Вишиті картини Олени Соломієвич створюють у будинку особливу ауру світла й добра. У цій "ручній роботі" – тепло душі майстрині.
