«Театр – моя система світу»
Уже багато років майже кожна прем'єра Одеського академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного не обходиться без участі Ольги Оганезової у головній ролі. Талант, цілеспрямованість і праця провідної солістки театру були високо оцінені державою. На початку березня Указом Президента України їй було присвоєно звання народної артистки України.
– Ольго, як Ви почуваєтеcя сьогодні, коли у самому розквіті творчих сил одержали найвище акторське звання?
– А як я повинна почуватися? Я така ж, як і була. Ні, звичайно, мені радісно і приємно, і я збрехала б, якби сказала, що байдужа. Але це не означає, що я інакше ставитимуся до самої себе. Я завжди була своїм найсуворішим критиком, щоб хто не говорив. Мене навчили добре робити свою справу. Я живу своєю роботою. Звання для мене цінне, швидше, як необхідний у нашому світі захист від більш агресивних і менш здібних людей.
– Про що Ви мріяли, коли обирали професію співачки і акторки?
– Я не мріяла, я, скільки себе пам'ятаю, завжди співала, грала, фантазувала. Театр – це моя мова, моя система світу, у якій я існую.
– Чи є сьогодні щось, що здається безнадійно втраченим у житті, у професії?
– Коли я починала працювати, ми жили у величезній країні. Театр їздив на гастролі до Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Мінеральних вод та інших міст колишнього Союзу. Нас чудово приймала публіка. Це було справжнє спілкування, яке збагачувало і живило. Тому простір улюбленого міста, у якому ми сьогодні замкнуті, для мого покоління тісний. Але я сподіваюся, що ця ситуація триватиме не вічно.
– Радощі і труднощі солістки Одеського академічного театру музичної комедії – у чому вони?
– У кожної людини є страшні дні і є щасливі дні... Над чимось потрібно плакати, чомусь радіти, щось долати. Це і є життя. Цим воно і чудове. Бувають моменти, коли мене дуже ображають. Тоді важко і погано. Але я знаю, що настане новий день, і мій душевний стан зміниться. Головне, щоб настала ця внутрішня зміна. Тому що, якщо я змінюся всередині, я зміню світ.
– Що для Вас є стимулом, підтримкою у творчості і у житті?
– У багатьох стимул і мета – бажання досягти і переплюнути когось. Мені це нецікаво. Сенс свого існування у професії я визначила недавно. Хоча нічого нового у цьому немає. Мені цікаво прожити життя моїх героїнь. Мені цікаво відчути радощі і прикрощі іншої людини. Одне людське життя, яким би повним воно не було, такого розбігу не дає.
– Ваше побажання колегам і глядачам у Міжнародний день театру.
– Сприймайте життя з радісного боку. Від найменших речей у житті можна і потрібно одержувати задоволення!
Юнія САГІНА
Театральна весна васильківців
Весна в Україні починається з Шевченка…
Вистава «Тарасові весни», яка успішно живе на сцені театру понад рік, продовжує свою весняну ходу. Літературно-поетичну фантазію про молоді роки видатного українського поета побудовано на основі історичних документів, спогадів сучасників і поетичної творчості нашого Кобзаря (режисер-постановник вистави «Тарасові весни» – заслужений діяч мистецтв України Костянтин Пивоваров). Від минулорічної весни аудиторія глядачів цієї вистави значно зросла – не лише одесити, а й жителі районів області відкривали для себе ще не знане в біографії й творчості Поета. Цими днями виставу «Тарасові весни» васильківці грали в Саратському районі. Мистецький проект створення вистав, присвячений видатним діячам української історії, культури, триває. В планах театру – створення вистав, присвячених Ліні Костенко, Василю Стусу, Івану Франку та іншим.
Театральний рік для нас – напружений, нелегкий, багатий на пошуки й експерименти. Саме навесні минулого року в репертуарі з’явилася найоригінальніша з вистав – театральні фантазії режисера з Москви Нікіти Гриншпуна на теми Гоголя «Ранок ділової людини», в якій поєдналися невідомі драматичні сцени та уривки письменника-класика у веселому, видовищному, калейдоскопічному дійстві. Вистави «Ранок ділової людини» і «Ревізор» – кожна по-своєму – внесок театру в сценічне дослідження Гоголівської невичерпної спадщини. «Ревізор» (постановка заслуженого артиста України Юрія Одинокого) на сцені театру у квітні проходить під знаком 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя.
Від прем’єри до прем’єри – від Брехта до Шекспіра… Дискусії навколо вистави «Кар’єра» за п’єсою «Кар’єра Артуро Уї, яку можна було спинити» (постановка Алессіо Бергамо з Італії) тривають. Надто пекучою виявилася для нашого сьогодення історія, котру описав у 1941 році Брехт… Ось такий висновок… На 15, 16 квітня запланована прем’єра вистави, яку ставить відомий в Одесі, в Україні й в Європі режисер-киянин Дмитро Богомазов. – Це вже четверта його вистава в Одесі – є «Щастя поруч» за п’єсою Івана Франка «Украдене щастя», «Едіп» за трагедією Софокла, «Що їм Гекуба?» – варіації на тему п’єс «Шантрапа» П. Саксаганського і «Гамлет» В. Шекспіра… І от тепер «Гамлет» в перекладі українською Юрія Андруховича. До співтворчості запрошено дружну ки
