Як відомо, Тарас Шевченко ніколи в Одесі не був. Кобзар мріяв відвідати наше місто й писав про це, асоціюючи Південну Пальміру із Північною – столицею Російської імперії Санкт-Петербургом. З 1847 по 1850 роки, будучи у засланні в Оренбурзі, Тарас Григорович листується із Варварою Рєпніною та Андрієм Лизогубом. Одеські кореспонденти надавали допомогу Шевченкові, надсилали йому фарби, книжки, гроші та речі.

Деякі фрагменти з листування.

Тарас Шевченко – Андрію Лизогубу, 1847 рік, Орська фортеця: "...якщо знайдеш в Одесі Шекспіра, переклад Кетчера, або «Одісею», переклад Жуковського, то пришліть ради розп’ятого за нас..."

Тарас Шевченко – Варварі Рєпніній, 1849 рік, Оренбург:

"...в Одессе, быть может, встретитесь с Алексеем Ивановичем Бутаковым. Это мой друг, товарищ и командир при описании Аральского моря. Благодарите его за доброе, братское со мной обращение..."

У 1858 році Тарас Шевченко пише майорові Іраклію Ускову: "...если не разрешат жить в столице, поеду в Харьков, в Киев, в Одессу..."

Якову Кухаренку, кошовому отаманові, Шевченко пише, що мріє побувати на Чорному морі, – але не збулося.

Наше місто завжди відгукувалося на події, пов'язані з іменем українського бунтаря. Шевченкіана в Одесі – яскрава сторінка у культурному житті Півдня Росії та України. Ось далеко не повний перелік того, що було зроблено. У друкарні "Новороссийский телеграф" (Сабанский провулок, 2) у 1879 році надруковано книжку "Поминки Тараса Григорьевича Шевченка". Вийшов збірник "Романсы и песни" на слова Шевченко і музику Крижановського. На одеській сцені відомі артисти М. Кропивницький, М. Заньковецька, П. Саксаганський виступають у виставках за творами Т.Г. Шевченка. У 1912 році під керівництвом М. Комарова (упорядник) виходить збірник віршів українських, російських, білоруських та польських поетів "Вінок Т. Шевченкові". Ім'я Тараса Шевченка було увічнене в Одесі у назві парку над морем. Тут же встановлено пам'ятник, один із кращих на півдні країни.

На початку 20-х років в Одесі перебував Костянтин Паустовський. Він жив поруч із парком, якому судилося мати ім'я Кобзаря. Про нього йому в дитинстві розповідав дідусь Максим Григорович, за походженням запорізький козак та миколаївський солдат, який служив в Оренбурзьких степах і бачив, як гнали Шевченка-"кріпака" у неволю...

У листах 1931 року К. Паустовський повідомляє, що побував в Оренбурзьких краях і на Каспіїві (Гур'єв, Махачкала, Дербент, Баку, Красноводськ, Кара-Бугаз...)

У повісті "Тарас Шевченко" Паустовський пише:

"...По прошествии многих времен, летом 1931 года, я, внук безответного деда, сошел со старого каспийского парохода на берег в Александровском форте (бывшем Новопетровском укреплении) на полуострове Мангышлак, в месте ссылки Тараса Шевченко. Я вспоминал рассказы деда и разыскал в пустынном, пришибленном поселке несколько жалких деревьев… Здесь, по приказу Николая Первого, у Шевченко отобрали единственный карандаш, чтобы он не мог ни писать, ни рисовать..."

У 1938 році, від імені Спілки письменників, до Паустовського звернувся Фадєєв із пропозицією написати про Шевченка до 125-річчя від дня народження Кобзаря. Для Паустовського це було рідкісною можливістю поєднати спогади з іменем поета. Роботи в письменника, як завжди, було багато. Але він береться. І називає ніжно – маленька повість "Тарас Шевченко". Паустовський в одній із кращих своїх книжок висловив повагу та великі почуття до Шевченка. Через рік у Києві проходили урочистості на високому державному рівні. 26 квітня 1939 року Паустовський повідомляє дружині: "...получил приглашение (сегодня) и ответил, что поехать в Киев не смогу. К тому же, все открывается 4 мая, и уже нельзя взять билеты..."

На виставці, яка експонувалася в музеї К.Г. Паустовського на Чорноморській вулиці, репрезентовано велику публікацію маленької повісті "Тарас Шевченко" (1939 року видання). А також інші цікаві матеріали: рідкісний портрет художника А. Трапані із зібрання Тараса Максим’юка, заслуженого працівника культури України, засновника музею "Одещина – Шевченкові"; плакат початку 20-х років із особистої колекції художника Миколи Вилкуна; роботи художників Георгія Вострова та Світлани Крижевської; вишитий рушник з портретом Шевченка роботи правнучки Паустовського (село Пилипча-Городище Білоцерківського району Київської області).

...Ось так Кобзар побував на нашій вільній Чорноморії.