Великий Гіппократ у ті далекі-далекі роки своєї лікарської практики застерігав послідовників: «Не нашкодь»… Бо помилки лікарські найчастіше виправити не можна. Нічим і ніяк. Адже життя у людини одне. А коли воно ще не народжене та вже загублене, то не є пом'якшувальною обставиною, а навпаки. Бо, як кажуть мудрі, людині стільки віку, скільки минуло від її зачаття. А коли дитину не вдається врятувати навіть в утробі матері чи при народженні? Отож, така історія…
Шановна редакціє! Не думала – не гадала, що звернутися до газети змусить такий страшний випадок. Вірніше, трагічний.
18 березня цього року моя племінниця Аліна Шатайло, яка мешкає у селі Ангелінівці нашого району, поступила до пологового відділення районної лікарні. Прийняв її завідувач пологового відділення В. Воробйов. Родичі сподівались, що максимум за тиждень заберуть уже двох – матір і маля, бо ж знали, носить Аліна під серцем дівчинку.
Переступаючи поріг лікарні, майбутня матір озирнулася на щасливе подружжя, яке залишало пологове відділення, її погляд зафіксував, як гордий молодий татусь обережно, немов кришталеву вазу, ніс білий пакуночок, в якому вовтузилось немовля. Аліна подумки вже бачила й себе через кілька днів з таким же теплим легеньким пакуночком – донечкою.
Та сталось по-іншому. Жінки, які народжували дітей, а радше фахівці, добре знають, що означає, коли у породіллі "відійшли води", а відійшли вони 19 березня о 19.30. По суті, це вже почалися пологи.
Але по тому, протягом двох днів, ніхто з чергових лікарів не вжив ніяких заходів щодо активізації пологів.
19 березня це була чергова лікарка-гінеколог М. Рябова, яка вела породіллю від часу звертання Аліни до лікарні, щодо обліку з приводу вагітності та пологів.
20 березня черговим був лікар В. Воробйов. До того ж саме цей лікар "вів" Аліну, коли вона перебувала на збереженні дитини в лютому поточного року, і вже тоді була домовленість про пологи.
У п'ятницю, 20 березня, зранку мати Аліни, моя сестра Олена, звернулася до лікаря Воробйова з проханням, щоб доньці зробили кесарів розтин, аби породілля не мучилась і не втратила немовля.
– Ви що, хочете, щоб вона за п’ять хвилин народила? Такого не буває.
– Та які ж п’ять хвилин, вже другий день пішов…
– Не робіть мені нервів, у мене є інша робота.
Лікар повернувся і пішов собі. Сестра чекала, чекала, віддала передачу та й поїхала додому поратися по господарству.
Третього дня, у суботу, 21 березня, сестра зателефонувала мені. Пояснила, що хоча акушерки її й заспокоїли, вона не впевнена ні в чому. З 10.30 почала телефонувати у пологове відділення вже я сама. Зі слів акушерки Оксани, на підставі висновку лікаря Воробйова, у Аліни був частковий прорив води, таке буває, хвилюватись не треба, цього ж дня народить.
– Як же зв'язатися з черговим лікарем?
– Вона в гінекологічному відділенні, телефонуйте туди.
Через години дві я все ж таки додзвонилася до чергової лікарки М. Рябової. Вона відповіла мені, що Аліну не "вела" і прийняла її у важкому стані. Зараз їй дали кисневу подушку.
– То чому ж ви не відправляєте її до Одеси? Чому так мучите довго?
– Вона тут під наглядом і не думайте, що лише ви за неї хвилюєтесь. І взагалі, хто ви така?
Відповідаю, що я тітка, але чому ви так зі мною розмовляєте? Тому що це не ваша дитина і серце у вас за неї не болить?
– Не телефонуйте мені більше, – такою була відповідь.
Протягом всього дня я телефонувала акушеркам, відповідала в основному Оксана, та справлялася про стан здоров'я породіллі. На що мені відповідали, що з Аліною все гаразд і що до вечора вона народить…
О 20.30 мені повідомили – ще не народила. Знову я підняла тривогу, відчувши небезпеку.
– Робіть кесарів розтин або швидко відправляйте до Одеси. Щось робіть, бо втратите дитину!
– Не хвилюйтесь, вона народить і без кесаревого. Так сказала лікар, – відповіла Оксана.
З 22.00 і до 23.30 я знову час від часу справлялась про стан Аліни. І чула у відповідь – не хвилюйтесь.
О 01 годині 30 хвилин, це вже було 22 березня, знову зателефонувала і почула: "Аліна народила. Але дитина мертва".
Скажіть, добрі люди, як мені було почути таке? Зчинила крик: де лікар Рябова? Та взяла трубку і відповіла, що сама не знає, як це сталося, і що дитина була мертвою вже два дні.
Так навіщо ж там лікарі, невже ви не слухали серцебиття дитини? Я ж просила вас цілий день і ніч зробити кесарів розтин або відправити породіллю до Одеси. Тим більше, що сестра просила ще в п'ятницю зробити кесарів розтин.
У мене було таке потрясіння, розболілося хворе серце, піднявся тиск.
Зателефонувала сестрі в село, повідомила страшну звістку. Вся родина була шокована. Ранком у неділю сестра зустрілася з лікарем, яка відповіла, що й сама шокована. І не знає, як це сталось. Дитина, мовляв, задихнулася при народженні. Так дружно говорив увесь медперсонал. Того ж дня дитину повезли на експертизу до патологоанатома. Сестрі не знайшлося місця супроводжувати маля на цьому сумному маршруті. Поїхали з дитиною Рябова та ще якийсь лікар. Після обіду привезли лікарське посвідчення про перинатальну смерть дитини та дали Аліні, щоб вона його швидко підписала, адже це потрібно для отримання свідоцтва у РАГСі. Аліна підписала це машинально, не усвідомлюючи, що підписує. Як виявилося, з п. 21 вказаного посвідчення (причина смерті) ні Аліна, ні вся родина не згодні.
Дозвіл на повторну експертизу ми отримали 24 березня, і того ж дня я з сином відвезли крихітне тільце до Одеси на повторне дослідження. Експертиза була проведена, маля поховали у с. Ангелінівці. Справа перебуває у правоохоронних органах на контролі.
Так, у результаті халатності, байдужості лікарів до сільської жінки, дитину втратили. Це була гарна дівчинка вагою 3690 грамів, зріст 53 сантиметри.
В цьому трагічному випадку постраждала вся родина, але найбільш за всіх морально – Аліна, яка повинна була стати молодою матір'ю і всі дев’ять місяців чекала на свою першу донечку. Тепер плаче по ній день і ніч…
