Унічна21 квітня, – 120-річчявідднянародженняАдольфаГітлера– уКоростеніЖитомирськоїобластіневідомівщентрозбилимеморіальнудошкунаодномузбудинківповулиціШоломАлейхема. Знак, виготовлений на кошти місцевої єврейської громади, був урочисто відкритий 1 березня 2009 року. Саме напередодні 150-річчя від дня народження видатного єврейського письменника, уродженця Волинської губернії з центром у Житомирі.
"…Висловлюємо надію на те, що правоохоронні органи незабаром знайдуть організаторів і виконавців цього ганебного вчинку і притягнуть їх до відповідальності", – говориться в заяві, переданій "ОВ" лідером Коростенської благодійної організації "Мицва-Чорнобиль" Володимиром Левітаном.
Співробітники міліції і місцевого відділу Служби безпеки України, котрі з самого ранку працювали на місці злочину, опитують жителів будинку №3 та інших, прилеглих до нього.
– Можливо, ви чули вночі характерний шум? Або припускаєте, хто б міг це зробити?– Оперпрацівники, які акуратно складали під стіну багатоквартирного будинку те, що залишилося від розкішної меморіальної дошки, без будь-яких "ліричних відступів" намагаються дізнатися про причину моєї зацікавленості до НП.
Показую посвідчення кореспондента "Одеських вістей", після чого пояснюю: трохи більше півтора місяця тому брав участь в урочистому відкритті знака. Подію ушанували своєю увагою функціонери міської ради. Прийшли музиканти клейзмерського оркестру місцевої іудейської громади, звучали пізнавані мелодії, виконувані "хором Турецького", що утворився стихійно. Словом, виникло відчуття небувалого міжнаціонального єднання. Адже письменник-гуманіст, досить шанований і в нашій Одесі, вірив у швидке настання безхмарного життя для народів, які населяють нинішню Україну, у те, що не буде ані погромів, ані "кукловодів", які спрямовують нерозумних представників роду людського на всілякі мерзенні діяння.
У приватній розмові з журналістом "ОВ" офіцери міліції назвали знищення пам’ятного знака... "банальним хуліганським вчинком". Мовляв, політики тут – ні грама; нібито якісь нетверезі бельбаси, ідучи вулицею Шолом Алейхема, вирішили "жартома" витягти з асфальту кілька бордюрних плит і надійно "прикластися" ними до мармурової дошки. Яку, зрозуміло, тоді вперше й побачили.
Однак склалася і інша думка. Щодо ретельно спланованої акції.
Неонацисти, які били торік учнів місцевої ієшиви (початкової школи при Коростенській синагозі) і «прикрашали» стіни клерикальної споруди написами «Україна – для українців!», напередодні 120-річчя свого кумира запевняли прибічників у тому, що мають намір брати участь у факельній ході біля знаменитої "ставки Гітлера" біля с. Стрижавки. За наказом керівництва УМВС України у Вінницькій області до Стрижавського лісу було спрямовано понад двісті міліціонерів зі службовими собаками; біля "Вервольфа" розгорнули польову кухню для харчування тих, кого відрядили. Всіх охочих ушанувати пам’ять головного військового злочинця ХХ століття попередили про неприпустимість появи в районі Стрижавки у коричневій уніформі або з характерними символами фашистської Німеччини.
Практично одночасно наші ЗМІ почали сурмити про існування в Одесі міфічної «бригади ім. Генриха Гіммлера», яка нібито планувала промарширувати від Соборної площі до Катерининської. Як з’ясувалося, чиєсь відверто ідіотське повідомлення було звичайним відволікаючим маневром.
Коли ж члени неофашистської організації зателефонували новообраному лідерові Об’єднаної єврейської громади України Ігорю Коломойському (слухавку взяв один з його заступників), щоб ... привітати членів ОЄГУ з «днем народження фюрера», – цей хід у Києві витлумачили як початок «активної фази антисемітських дій».
Чому неонацисти обрали саме Коростень (у місті, до речі, крім знищення вищезгаданої меморіальної дошки, заподіяно шкоди ще й офісу Компартії України), зрозуміло. По-перше, цей населений пункт на Поліссі був чи не єдиним, відзначеним увагою рейхсканцлера Німеччини. Вирушаючи у розпал війни до Запоріжжя, де повинна була відбутися важлива військова нарада за участю генералітету, літерний поїзд, у якому їхав Гітлер, зробив зупинку на ст. Коростень-Південно-західний. Незважаючи на те, що "пасажир №1" протягом неповної години перебування на території Коростенщини обмежився лише нетривалою прогулянкою в районі колишнього вокзалу і декількома розмовами зі співвітчизниками і "місцевим українським активом", – давньоруське місто з 1300-річною історією перетворилося на пункт паломництва для сучасних послідовників біснуватого фюрера.
Друга ж причина «особливого ставлення» до Коростеня полягає в тому, що до початку Другої світової війни в ньому мешкала численна єврейська громада. Навіть вивіски на будинках органів влади були виконані трьома мовами: "міжнаціонального спілкування" (тобто, російською), українською та їдиш. За час окупації фашисти знищили в Коростені та його околицях понад 16 тисяч євреїв, приблизно третину всього тодішнього населення.
...Коли автор цих рядків розмістив на «Однокласниках» фоторепортаж про відкриття меморіальної дошки на честь Шолом Алейхема, колишні жителі Коростеня, нині громадяни Німеччини, Ізраїлю, США та інших країн улаштували щось на зразок тоталізатора. «Ставки» приймалися на термін, протягом якого знак збережеться цілим і неушкодженим. Мінімальний термін, відведений його "життю", становив два місяці. Нібито населення теперішньої України ще не дозріло до розуміння величі письменника-класика.
Як з’ясувалося, Шолом-Алейхем "залишив" Коростень навіть раніше...
