Засідання колегії Держдепартаменту України з питань виконання покарань було присвячено 11-річчю створення цієї установи. У присутності її начальника генерал-майора внутрішньої служби Олександра Галінського про підсумки роботи у першому кварталі відзвітували заступники, які відповідають за п’ять основних секторів цієї специфічної роботи.
У залі – офіцери керівного складу всіх колоній Одеської області, а також співробітники відділів кримінально-виконавчої інспекції, до функцій яких входить контроль за дотриманням режиму тими громадянами, яким реальне перебування у місцях ув’язнення замінено випробувальним терміном на волі. Або, як раніше говорили, умовним покаранням. Кожному з таких засуджених, які стоять на обліку, залежно від їхньої характеристики, призначається періодичність, з якою вони повинні відмічатися в інспектора.
Виступи доповідачів супроводжувалися демонстрацією відеокадрів на екрані.
За даними на 25 березня 2009 року, у колоніях області перебувають 6342 особи. З них 2532 – у слідчому ізоляторі, який є місцем досудового утримання.
Далеко не всі ув’язнені стали на шлях виправлення, і багато хто з них зберігає свої протиправні нахили. Звідси і порушення, з якими доводиться боротися цьому особливому підрозділу. Так, у звіті фігурували дані, що свідчать про вилучення грошей, 49 мобільних телефонів, 52 літрів браги, різних прекурсорів. Припинено спроби передачі до забороненої зони 44 г наркотичних речовин. Їх вживання може не тільки розхитати дисципліну, але і стати причиною неадекватної поведінки серед ув’язнених. Про те, що таке можливо, свідчить те, що за 3 місяці запобігли понад 30 можливим злочинам. Певною мірою цьому сприяло виявлення під час обшуків 8 одиниць колючо-ріжучої холодної зброї. Є контингент громадян, які у колонії не сприймають правила нормального співжиття, через що знову притягуються до кримінальної відповідальності за іншими статтями. За звітний період працівники Департаменту змушені були порушити 11 справ профілактичного порядку. Провадиться також запобігання самогубствам. Зокрема, нещодавно врятовано засудженого, який намагався покінчити з життям таким чином.
Життя ув’язнених – аж ніяк не мед! Крім того, що вони можуть постраждати від хуліганських витівок агресивно налаштованих співкамерників, їх здоров’ю загрожують тяжкі захворювання. У зонах зареєстровано 25 хворих на туберкульоз, інфекція передалася ще 18 людям. На диспансерному обліку стоять 304 ВІЛ-інфікованих і 13 осіб зі СНІДом.
Багатьом психологічно складно поєднати свій стан в ізоляції з відчуттям того, що вони такі самі люди, як і інші. Громадська мораль лише виграла б, якби у соціумі позбулися від глузливого або відверто зневажливого ставлення до тих, хто перебуває по той бік колючого дроту. На жаль, ці погляди на засуджених переносяться навіть на ділові відносини з колоніями. Ціла низка приватних структур, які купують виготовлену там продукцію, вважають, що вони мають право затримувати платежі, знижувати розцінки, не давати передоплату, мотивуючи тим, що вироби, що надходять з цехів, сезонні. Порушуються й інші умови господарських договорів.
Тим часом, утримання ув’язнених не зводиться тільки до забезпечення їм санітарних норм проживання і належних калорій у раціоні. Їм також надана можливість підвищувати освіту, навіть закінчувати заочно вузи, здобувати робочі спеціальності. Про їх зацікавленість у цьому свідчить той факт, що за квартал не було жодного ухилення від роботи. Більшість ув’язнених не відмовляються від допомоги у працевлаштуванні після звільнення. Знизилася кількість скарг від них, але збільшилася кількість просьб щодо пом’якшення вироку. Як відомо, за хорошу поведінку можна одержати амністію. Так, у цьому році 538 чоловік достроково були відпущені на волю.
