Візит, що завершився на початку цього тижня, до Лівійської Джамахірії делегації з Києва вперше за останні кілька років обійшовся без усмішок співробітників Секретаріату Президента України. Знавці політзвичаїв зустріли схвальну реакцію вулиці Банкової «по-філософськи». СП нині очолює недавній губернатор Київщини Віра Ульянченко, відома рівними стосунками як з «незалежними» олігархами, так і з Партією регіонів та БЮТ. Майже у всіх областях України, контрольованих двома найпотужнішими на сьогодні партіями, фіксувалися спроби скинути з посади губернаторів-ставлеників Ющенка. Лише в Київській області – вотчині Юлії Тимошенко – облрада жодного разу не заїкнулася про «невідповідність» намісника.
Що саме порадувало президентське оточення? Насамперед – обіцянка лідера Лівійської Революції постачити Україні 600 тисяч тонн нафти (у разі реалізації обіцянки країна завантажить потужності Кременчуцького нафтопереробного заводу, на який продукт із Росії з ряду причин не йде ось уже кілька місяців поспіль) і висловлена Муаммаром Каддафі готовність купувати в Україні великими партіями зерно. Врожай-2008 – рекордні 53 млн тонн – залишився частково нереалізованим; тим часом вартість торішнього зерна, що зберігається, з кожним місяцем знижується...
На останньому засіданні уряду Тимошенко «ненароком проїхалася» і по Партії регіонів, не згадавши ні її, ні Віктора Януковича. Як виявилося, попередній уряд України, взявши з лівійців передоплату за три літаки АН-74, «розіпхав» гроші по оффшорам; самі ж лайнери... і не думали передавати замовнику. Як доказ «зміни вітру» у взаєминах двох країн Тимошенко почала візит з передачі Джамахірії одного із трьох «АНів», постаченого африканцям незадовго до її появи. Пообіцявши, зрозуміло, всенеодмінне виконання інших двох третин замовлення.
Екстравагантний лівійський лідер цієї зими вже мав задоволення приймати Тимошенко в бедуїнському наметі, розбитому в центрі Києва. Та зустріч, що завершилася глибоко за північ, спонукала фахівців прем'єрського протоколу до кардинальних кроків щодо заміни вбрання Юлії Володимирівни. Як відомо, Тимошенко, зазвичай, одягається винятково у «Луї Віттон». Для травневого Тріполі Прем'єрці замість платтів і спідниць до колін пошили «спецодяг», що не акцентує увагу на принадностях Леді Ю. На переговори з лівійським керівництвом Тимошенко з'явилася в довгому шовковому платті і подовженому піджаку молочних кольорів по самі коліна, зав'язаному на рівні талії. Шия Прем'єрки була наглухо закрита. Із прикрас можна було побачити лише вишиті сріблясті блискітки на кишенях і комірі піджака; жодних ланцюжків і кілець ЮВТ не надівала. Навіть симпатична квіточка над грудьми була з матерії.
Експерти в сфері енергетики зустріли «лівійські досягнення Тимошенко» з достатньою долею іронії. Насамперед – через анонсоване Прем'єром будівництво нового НПЗ поблизу Одеси. Справа в тому, що наше славне місто-герой вже має таке одне «щастя», що до того ж розташовується поруч із майданчиком для майбутнього «лівійського». Одеський НПЗ належить російській компанії «Лукойл», Прагнення Тимошенко привести в регіон іноземного конкурента – назло росіянам – справді не має достатньої економічної аргументації. Якщо ж припустити, начебто уряд насправді вирішив нарешті підтримати відомі напрацювання Віктора Ющенка щодо співпраці з Лівією, – ефективна співпраця із цією африканською державою «стане реалістичною лише за умови проведення комплексу заходів для переведення нафтопроводу «Одеса-Броди» до аверсного режиму роботи». Автор тільки що наведеної сентенції – уповноважений Президента України з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський – ніби натякнув на недавно обнародувані Кабміном докази на користь реверсу. Після чого констатував: говорити про будівництво біля Одеси НПЗ з переробки легкої нафти, на жаль, поки що зарано. Для того, щоб на наш ринок прийшли іноземні інвестори, зокрема лівійські, Україна повинна реформувати нафторинок. Переробка нафти повинна стати привабливішою, ніж трейдерство готових нафтопродуктів. Поки що, як зауважив Соколовський, у нас в країні усе навпаки...
Таким же сумнівним виглядає і інший запропонований лівійцям для приватизації об'єкт – Одеський припортовий завод, сполучений трубопроводом із РФ. Президент Ющенко вже кілька разів зупиняв приватизацію цього унікального підприємства з виробництва/реалізації аміаку і карбаміду, тому що на торги разом з ним виставлялася і вищезгадана труба. Радники Глави держави переконали Віктора Андрійовича: щоб остаточно впасти в залежність від Росії, підприємство потрібно пропонувати «у відриві» від трубопроводу. Тим часом, інвесторам цей варіант зовсім нецікавий.
(У 1986-му, коли лівійські терористи підірвали в повітрі авіалайнер «Пан Америкен» (разом з 270 пасажирами «Боінг-747» впав в районі Локербі, Шотландія), у США не було нікого, хто «з розумінням» поставився б до тодішніх політичних поглядів Муаммара Каддафі. Серед цих обурених був і глава «Оксидентал Петролеум» Арманд Хаммер, син одеських міщан Юлія і Рози Хаммерів. Навряд чи має сенс нагадувати про роль, що зіграв цей мільйонер у спорудженні припортового заводу; про неї і так добре знають як жителі Южного, так і одесити. Неважко уявити власника, що перевертається в труні, нафтовидобувної Occidental Petroleum (її річний оборот перевищував півмільярда доларів!) і «дарувальника» унікального для СРСР підприємства з постачання хімічних добрив, який «дізнався» про перехід припортового до рук «ворога американського народу №1»).
Наступна зустріч із лівійським керівництвом відбудеться в Криму. Тимошенко 20 червня розраховує, крім підписання документів про спорудження на території України зерносховища на 4 млн тонн, офіційно оформити ще і взаємне скасування Лівією і Україною візового режиму. Зазвичай на таке йдуть, коли обидві держави бажають що було сил «підштовхнути» розвиток економічної співпраці. Відповідно, згода лівійської сторони максимально спростити режим для українців буде означати її готовність допомагати в реалізації сусіднім африканським країнам надлишків майбутнього врожаю зернових. Який, схоже, у 2009-му знову перекриє цифри, що традиційно встановлювалися країні ще ЦК КПРС.
