Завтра – день працівників водного господарства

Любі колеги!

Обласна організація профспілки працівників агропромислового комплексу України вітає з Днем працівників водного господарства України!

Вітаємо всіх трудівників водного господарства Одеської області. Нехай ваша нелегка праця буде служити процвітанню України.

Бажаємо вам не зупинятися на досягнутому,

міцного здоров’я та миру, спокою і творчих підходів до праці!

За дорученням президії обласної організації –

з повагою,

голова Одеської обласної організації профспілок працівників АПК України

І. МАКЕДОНСЬКИЙ

Вода тривоги нашої

ВОдеськійобластіналічуєтьсяпонад1100 річокзагальноюдовжиноюблизько8 тисячкілометрів, знихтривеликіводніартерії– Дунай, ДністеріПівденнийБуг, шість– середніх, решта– малі. Крім того, у регіоні розташовано 45 озер і лиманів, а також 943 ставки з площею водного дзеркала відповідно 30 та 11,5 тисячі гектарів. Управління цим водогосподарчим комплексом здійснює Одеське обласне виробниче управління водного господарства, створене у 1949 році. У цьому році воно відзначає свій 60-річний ювілей. Проте, незважаючи на святковість моменту, є необхідність зачепити і проблеми.

– На жаль, велика кількість водних об'єктів, не задовольняє цілком потреби населення і народногосподарських галузей у цьому природному мінералі, – говорить начальник управління Михайло Мойсеєнко. – Насамперед, тому, що наша область є одним з найскладніших у водогосподарському та екологічному плані регіонів країни. Вона посідає передостаннє місце в Україні за обсягами водних ресурсів місцевого стоку на одного жителя. Крім того, спостерігається надзвичайно високий рівень антропогенного навантаження на водозабори основних річок. За обсягами скидань забруднених стічних вод ми посідаємо шосте місце серед областей країни.

За запасами підземних вод область також посідає одне з останніх місць в Україні. Прогнозовані експлуатаційні запаси прісних і слабосолоних вод цих джерел становить майже 270 мільйонів кубічних метрів, а експлуатаційні – всього 150 мільйонів кубічних метрів на рік.

Загальновідомо також, що централізованим водопостачанням охоплено лише близько 60 відсотків населення області. Майже 160 населених пунктів частково або повністю далі користуються привізною водою.

Щоб поліпшити ситуацію, місцеві органи влади, зокрема сільські ради, роблять все можливе. Але, як неодноразово писали "Одеські вісті", для цього бракує коштів. Державних субвенцій на розв’язання цієї болючої проблеми також недостатньо, хоча, як відомо, Одеська область є одним з донорів держбюджету.

Треба також сказати, що "Одесводоблгосп" займався і займається меліорацією, тобто забезпеченням народного господарства і, насамперед, агропромислового комплексу водними ресурсами. За даними М. Мойсеєнка, управління і його районні підрозділи можуть забезпечити поливом близько 150 тисяч гектарів сільгоспугідь. За прогнозами, у цьому році площа поливних земель повинна становити не менше 70 тисяч гектарів. Цю роботу розпочато у південних районах області ще наприкінці березня. У середньому протягом доби полив провадився більш, ніж на 550 гектарах. Всього було задіяно від 75 до 85 дощувальних агрегатів.

Проте зрошуване землеробство в останні роки перебуває на недостатньому рівні. І цьому є кілька пояснень. За даними "Одесоблводгоспу", близько 70 відсотків обладнання застаріло і давно потребує заміни. Крім того, у землекористувачів немає достатньої кількості коштів на використання водних ресурсів. Хоча, за словами М. Мойсеєнка, цей аргумент досить спірний, якщо врахувати, що поливні землі дають урожайність у п'ять разів вищу, ніж богарні.

Анатолій ДНІСТРОВ,«Одеські вісті»

У буджацькі степи прийшла вода

...Колись тут було таке собі пустище, що поросло різнотрав’ям, горбкувате, з перетятим рельєфом – нецікаве, нічим не примітне місце. І ось на дунайському березі, за якихось чотириста метрів від села, виник цей компактний, оточений металевою огорожею виробничий корпус, споруджений на голому місці, практично «з нуля».

Це і є та сама Кислицька водоочисна станція, яка у титульному списку будівельних об'єктів району посідала особливе становище. Створено унікальний за своєю ефективністю виробничий комплекс з добовою потужністю 50 тонн очищеної високоякісної питної води. Село, яке десятиліттями змушене здійснювати водозабір безпосередньо з Дунаю, що, звичайно, негативно позначалося на здоров'ї селян, особливо дітей, сприяло зростанню онкологічних, шлунково-кишкових та інших захворювань, одержало чудову за якістю питну воду. Є всі підстави гадати, що її вистачить не лише на задоволення запитів кислицьких водоспоживачів. Найближчим часом станція може набути статусу кущового водозабезпечувального комплексу для населення сусідніх сіл.

Привітати кисличан із здачею станції в експлуатацію приїхали керівники району, будівельники комплексу – представники Ізмаїльського управління водного господарства. Гості і господарі продегустували якість очищеної води (присутнім вона сподобалася), детально розглянули найактуальніші питання, пов'язані з подальшою експлуатацією об'єкта.

Як підкреслив голова райдержадміністрації Сергій Ніколаєв, спільними зусиллями за рахунок залучення коштів обласного бюджету вдалося розв’язати проблему фінансування – і це за умов багаторазового подорожчання кошторисної вартості комплексу: з початкових 80 тисяч гривень до мільйона. Роботи попереду передбачається чимало, громаді потрібно буде вирішити низку серйозних питань щодо вироблення оптимального експлуатаційного режиму, врегулювати регламентні положення.

Перші 110 – 120 кубометрів очищеної, екологічно чистої води одразу були доставлені до дитячого садка, школи. І сьогодні, через кілька днів, система автономного водопостачання функціонує бездоганно, і це відкриває перед громадою обнадійливі перспективи.

...Цього ж дня прийшла вода і до сусіднього Першотравневого. Тут було здано в експлуатацію технологічний комплекс артезіанської свердловини робочою потужністю 50 тонн високоякісної питної води за добу.

І запрошені гості, і господарі – насамперед сільський голова Віктор Чорний – епізод за епізодом воскрешали у пам'яті багаторічну епопею спорудження водогосподарчого комплексу. Згадували найбільш значимі і відповідальні моменти. Загальновідомо, що свердловина у Першотравневому була пробурена понад десять років тому. Але потім почалися труднощі з фінансами, колодязь перекочував до розряду "довгобудів", а потім і зовсім наказав довго жити. Свердловина замулилася, труби забилися, і на ній надовго поставили хрест. Через роки район все-таки повернувся до ідеї облаштованості автономного джерела питної води у цьому проблемному селі – але вже на якісно іншій організаційній основі. На підтримку обласного бюджету розраховувати вже не доводилося, отож довелося району піднатужитися, і в результаті на зібрані 100 тисяч гривень свердловину вдалося розконсервувати, ґрунтовно почистити, технічно оснастити. І будь ласка – у відкритому степу, під самим селом забило нове джерело. Зрозуміло, об'єкт потребує доопрацювання, облаштованості території, хорошої під'їзної дороги. Але головне є: до будинків селян, до об'єктів соціальної сфери пішла вода.

– Маючи у своєму розпорядженні значні водні ресурси народногосподарського значення, Ізмаїльщина, проте, протягом багатьох років живе за умов водного дефіциту, – розповів голова Ізмаїльської райради Сергій Мазур. – Навіть незважаючи на те, що буквально під боком котить свої води могутній Дунай і тут же, по сусідству, розташовані озера Ялпуг і Катлабух, далеко не кожне село може похвалитися власним джерелом питної води. Кількість населених пунктів, де функціонують питні водопроводи, можна перелічити на пальцях: Сап'яни, Багате, Броска, Матроска, Лощинівка, Стара Некрасівка.

У зв'язку з цим, у районі звертається найпильніша увага на реалізацію державної комплексної програми "Питна вода". До того ж з врахуванням соціально-економічних реалій, що змінилися останнім часом, нам все частіше доводиться замислюватися над пошуком так званих альтернативних рішень, виробленням зустрічних ініціатив у цій сфері. І тому, звичайно, треба вважати великим успіхом те, що одразу два села позбулися вимушеної необхідності жити на привізній воді. Але на цьому, звичайно, ми зупинятися не маємо наміру.

Юрій ПОЛОВИНКІН, кореспондент Ізмаїльської районної газети «Придунайские вести»; Євген МАСЛОВ,власкор «Одеських вістей»

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті