Подібніконференції, якісправдізбираютьширокекололюдей, чияпрофесіяісамадоляпов’язанізхлібноюнивою, важливінасампередтим, щовонидозволяютьпроаналізуватиздобуткиівтратиминулогосільськогосподарськогорокутаз’ясуватиситуацію, щоскладаєтьсянавколожнивногополярокупоточного. Саме про це й говорив на своїй імпровізованій прес-конференції перед початком хліборобського форуму голова Одеської обласної держадміністрації Микола Сердюк.
– Найважливіше зараз, – сказав Микола Дмитрович, – узагальнити той значний і повчальний досвід агропромислового виробництва, якого ми набули в попередні роки. За оцінками фахівців, цьогорічний урожай зернових має сягати 3-3,5 мільйона тонн. Тобто, він буде дещо скромнішим, ніж минулорічний, оскільки дається взнаки засушлива весна, та все одно сподіваємось, що за хліборобськими показниками виглядатимемо досить солідно. Проте проблема сучасного агропромислового комплексу полягає не лише в тому, щоб зібрати непоганий врожай, але й у тому, наскільки вміло ми навчилися ним розпоряджатися. Скажімо, прикрий досвід навчив нас, що не варто поспішати з продажем хліба, в тому числі і за кордон, уже в перші пожнивні дні, коли ціни його на внутрішньому і світових ринках досить низькі. Варто якусь частину зерна притримати і продати вже в листопаді-грудні, коли сформується така ціна на нього, яка дозволить зробити хлібне виробництво на полях України по-справжньому прибутковим, з перспективою на розвиток.
Ще один урок, якого ми повинні засвоїти: кожен хлібовиробник має зрозуміти, що не треба в усьому покладатися лише на підтримку держави та виконувати волю зернотрейдерів; час уже вчитися жити власним розумом, пам’ятаючи при цьому і про закони світового ринку, і про енергозберігаючі технології, і про віковий досвід вітчизняного хліборобства.
До речі, Микола Дмитрович вийшов на цю розмову з представниками преси з дворічним сином Микитою на руках. Комусь із журналістів та учасників форуму це здалося незвичним: така висока офіційна особа – і раптом з дитиною на руках; комусь – зворушливим. А, як на мене, то в появі губернатора області в колі хліборобів з сином на руках вбачається щось від одвічної селянської традиції: якщо ти справді дбаєш про долю своєї ниви, подбай про те, щоб передати її своїм дітям.
Показово, що відбувалася ця розмова у дворі Одеського інституту агропромислового виробництва (директор Микола Цандур). Двір на час форуму перетворився на виставковий майданчик усіляких технічних новинок. Саме тут я зустрівся з менеджером фірми «Дозомех України» Володимиром Горощуком. Під час наукової конференції чимало мовилося про те, якої екологічної і суто хліборобської шкоди завдає нашим нивам повсюдне спалювання соломи прямо на полях.
– Проте, скільки б ми не переконували фермерів, що спалювати солому і стерню шкідливо, – викладає свої власні переконання і позицію своєї фірми менеджер Горощук, – він все одно вдаватиметься до цього, вважаючи, що солому економічно вигідніше спалити. А щоб цю практику поламати, фермерові слід запропонувати альтернативу. Саме тому ми й пропонуємо йому котел для спалювання біопалива, який дозволяє отримувати теплову та електричну енергію. А ще пропонуємо машину для брикетування соломи, з подальшим використанням цих брикетів за кількома економічно вигідними напрямами.
Втім, шкода, якої завдають фермери екології краю, спалюючи на полях солому, – це тема окремої розмови, до якої ми ще повернемося. А тим часом хочу відзначити, що виставка, влаштована організаторами форуму, переконує: співробітництво учених та агропромисловців України стає все конкретнішим і пліднішим. Про це свідчили і нові, стійкі сорти пшениці, виведені нашими селекціонерами, і нові види економічних мастил, і ціла низка машин, зразків сільськогосподарського реманенту, всіляких технічних пристосувань і вдосконалень, а також засоби мінералізації ґрунтів та захисту рослин, якими науково-промисловий комплекс уже сьогодні готовий поділитися з хліборобами.
Можна з цілковитим правом сказати, що пленарне засідання конференції відбулося безпосередньо на дослідному полі Одеського інституту агропромислового виробництва, на якому керівник інституту Микола Цандур, завідувач виробництва інституту кандидат сільськогосподарських наук Віктор Друзяк та інші науковці знайомили гостей з «роботою випробувального полігону по вивченню впливу окремих елементів сучасних технологій вирощування озимих зернових культур на їх урожайність»; нагадуючи при цьому про новітні досягнення світової агрономічної науки і рекомендації агротехнологів. Мали змогу учасники форуму ознайомитися і з польовою технікою інституту – тракторами, комбайнами та реманентом, які стояли на лінійці готовності край дослідного поля.
– Погляньте на мій комбайн «Джон-Дір 9500», американського виробництва, – не без гордості показує свою машину досвідчений комбайнер Іван Ліхой. – Я працюю на ньому вже впродовж п’ятнадцяти років, а виглядає він, як новий. Технічні характеристики в нього чудові, вражає електронне забезпечення, яке, завдяки бортовому комп’ютеру, дозволяє сканувати рельєф поля, визначати проблемні вузли та запобігати втратам зерна. Я належу до того покоління комбайнерів, яке встигло попрацювати на радянських комбайнах, на яких не було передбачено навіть кабінки для комбайнера, тобто конструкторам було байдуже до того, в яких умовах працює впродовж усього світлового дня механізатор, скільки пилюки йому доведеться виковтати за косовицю. Тому, вперше сівши на цей комбайн, я був уражений тим, як його творці подбали про комфорт для комбайнера. Хочеться, щоб на такому ж технічному та суто людяному рівні з’являлися у нас і вітчизняні, українські, комбайни.
Звичайно ж, найприскіпливішим учителем та екзаменатором хлібороба завжди виступала нива. Проте організація подібних науково-практичних конференцій, безсумнівно, дозволяє і керівникам різного рівня, і фермерам оперативно знайомитися з досягненнями в агропромисловому комплексі, налагоджувати ділове партнерство, а головне, відчувати, що, вирощуючи хліб, вони роблять справу не лише державної, але й гуманітарно-вселюдської ваги.
