Тимошенко потрапила у власноручно розставлений капкан

Одне із важливих свят Українського Православ'я, Трійця, цього року вийшло донезмоги насиченим політичними заявами. Щоправда, їхній зміст різко контрастував із раніше прогнозованим політиками, політологами й журналістами. Посилена пропагандистська артпідготовка на користь об'єднання Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко дала протилежний результат.

Розвал КСіВи (так журналісти охрестили «коаліцію соборності і відродження», – робоча назва політоб’єднання, що не відбулось) викликав в Україні багатоголосий полегшений подих. Одним з перших відгукнувся на Благу Звістку з Печерської Лаври Арсеній Яценюк. Недавній глава ВР, запрошений до студії щотижневої аналітичної програми Євгена Кисельова, згадав: проект змін до Конституції країни, у якому передбачалося обрання президента в стінах парламенту, йому як керівникові парламенту був переданий «зі стола Прем'єр-міністра Тимошенко» ще влітку минулого року. І якби не «лаврська» заява Януковича про відмову вносити зміни в Основний Закон, то політичні сили «були готові захищати права громадян». «Те, що сьогодні відбулося, – сказав Яценюк, – це не перемога, це ясність ситуації, це розуміння того, як далі буде рухатися процес».

Коментарі експертів

Олександр Палій, політолог (м. Київ):

– Переговори між Партією регіонів і Блоком Юлії Тимошенко, як це не парадоксально, принесли Україні чималу користь. Уперше, після 2004 року з його розпачливими спробами розсварити між собою Схід і Захід країни, населення українських регіонів по-справжньому згуртувалося, – у своєму неприйнятті ідеї «внутріпарламентських» виборів Глави держави. Співвідношення прихильників і супротивників таких квазівиборів – 80:6. Причому виборці традиційно лояльних до Віктора Федоровича південних і східних областей хочуть, щоб Янукович неодмінно був вибраний всенародно!..

У керівництві Партії регіонів далеко не всі були впевнені в необхідності піти на ризик тільки заради того, щоб після всього Юлія Володимирівна зручно влаштувалася в кріслі єдиновладної правительки. Там не забули бурхливих позаторішніх подій навколо декількох указів Віктора Ющенка про розпуск Верховної Ради. Видай Президент аналогічний указ і цього року, Верховна Рада не зважилася б на непокору. Тому що це виглядало б уже як явна узурпація влади. Навіть найбільш розпачливі прихильники об'єднання з БЮТ навряд чи ризикнули б «підставитися».

У процесі пропагандистської підготовки до створення нової коаліції політики, які виступали проти неї, заробили кілька жирних «плюсів», у той час як прихильники «узурпації» обзавелися зовсім непотрібними їм «мінусами». Остання категорія так званої еліти суспільства на додачу продемонструвала всім своє нерозуміння особливостей мислення українського населення. Адже в нас до пристрасті люблять вибирати владу! А цих людей спробували представити безсловесним бидлом, віднявши, крім давно втрачених ними ощадбанківських вкладів, благополуччя, пристойних зарплат, ще й право вибирати собі найвищого керівника.

Що ж стосується сотень депутатів по обидва боки, – ні усередині БЮТ, ні усередині Партії регіонів демократії як такої ніколи й не було. Рядові депутати в цих фракціях абсолютно не впливають на процес. Тільки, на відміну від народу, за це невтручання їм непогано платять...

Ігор Когут, глава правління Лабораторії законодавчих ініціатив:

– На поточному тижні українське суспільство неодмінно почує чимало взаємних звинувачень від учасників «коаліційних перемовин». Надто вже важко вони йшли. І надто складною була конструкція майбутньої коаліції. Варто було «випасти» з неї одному-єдиному елементові, – і вся та конструкція вмить валилася...

Нині майже не викликає сумнівів те, що Юлії Тимошенко варто було б долучити до коаліції, окрім Партії регіонів, іще когось. Аби не нести одноосібної відповідальності за те, що маємо нині в країні.

Чимала провина за зрив перемовин (в яких, поза усякі сумніви, була чимала доля позитиву для нашої держави) лежить і на нас, політологах, і на вас, журналістах. Якщо справді новоутворення призначалося передовсім заради виведення України з глибокої фінансово-економічної кризи, варто було вчасно й докладно доносити це для пересічних громадян. Натомість всі писали й говорили переважно про неминучий перерозподіл влади й про внесення змін до Основного Закону...