У перекладі з латини – «Дарую»

У Ренійському районі на сьогоднішній день живуть 100 Почесних донорів України. З врахуванням кількості населення, це – один з найвищих показників в Одеській області.

Сьогодні ми розмовляємо із завідувачем відділення переливання крові Ренійської центральної районної лікарні А.І. Ланецьким.

– Антоне Івановичу, ми з Вами пам'ятаємо часи, коли донорство супроводжувалося і підтримувалося високою ідеологією – у суспільстві культивувалися такі взаємини, як взаємодопомога, згуртованість, шляхетність. Як же працюється службі крові сьогодні, коли "людина людині вовк" і "за "спасибі" – хліба не купиш"?

– Стан справ можна охарактеризувати такою статистикою. За нормативами Всесвітньої організації охорони здоров'я потреба у запасах крові становить 12 – 15 мілілітрів у розрахунку на одного жителя. На жаль, Україна не витримує цих стандартів. У Ренійському районі, який досить успішно провадить залучення донорів, цей показник становить 8,7 мл, тоді як у середньому по Одещині в запасах є по 5 мл крові у розрахунку на одного жителя. Якщо порівнювати з розвиненими країнами, то у нас, в Україні, показник заготівлі крові набагато нижчий. Наприклад, у США на 1000 жителів заготовляють майже 110 літрів крові на рік, а в Україні – близько 19 літрів, тобто у 12 разів менше. Тим часом з кров'ю пов'язано життя. Кров, як ви знаєте, розносить по організму кисень, виводить вуглекислий газ, допомагає пристосовуватися до змін температури і підтримує, коли людина бореться з хворобами. Тому за всіх часів проблема боротьби з кровотечами і крововтратами була дуже сучасною і актуальною, у її розробці брали й досі беруть участь найпередовіші постаті людства. У сучасній медицині дуже часто надання хворим і потерпілим кваліфікованого невідкладного і планового лікування неможливе без препаратів крові. Особливо це стосується хірургічного і акушерсько-гінекологічного профілів, де застосування консервованої крові, її компонентів і препаратів часто є єдиним засобом порятунку життів хворих.

Основою ж служби крові є наші донори – дарувальники життя. Тільки за участю цих людей можливе розв’язання такої важливої і складної державної проблеми, як охорона здоров'я людей. Проте за останні 10 років донорство з важливої і значної галузі охорони здоров'я перетворилося у галузь по суті залишену напризволяще. А препарати крові як і раніше дуже потрібні.

– У практиці роботи Вам, мабуть, постійно доводиться стикатися з випадками, коли кров рятує життя.

– Звичайно. Недавній випадок у пологовому відділенні. Важкі пологи завершилися кесаревим розтином, під час якого жінці 25-ти років було перелито 3,5 літра свіжозамороженої плазми (у дорослому людському організмі 4,5 – 5 літрів крові). Медикам вдалося врятувати життя мами двох дітей. Деякий час тому у терапевтичному відділенні пацієнтові із захворюванням крові було перелито 3,8 літра еритроцетарної маси. Медикам вдалося, нехай не надовго, але все-таки подовжити людині життя.

І в першому, і в другому випадку необхідної кількості препаратів крові в нас у районній лікарні не було. Виручили відділення переливання крові Ізмаїла, Болграда, Одеси. І ми, у свою чергу, у міру необхідності також допомагаємо колегам з інших районів.

– Кілька років тому ми з Вами розповідали про випадок, коли понад сорок мешканців невеликого села Плавні безоплатно здали кров для порятунку свого односільчанина. І медикам вдалося вилікувати цю людину. На жаль, видужуючи, врятований почав зловживати алкоголем і в результаті помер. Але не можна не відзначити шляхетність людей, які дали людині шанс жити. А чи існує державна політика, спрямована на підтримку донорства? І в чому вона виражається?

– У 1995 році було ухвалено Закон України "Про донорство крові та її компоненти". Відповідно до цього закону людина, яка здала 16 літрів крові, має право на одержання статусу Почесного донора України. Цей статус припускає надання певних пільг. Зокрема, права на пільгове придбання ліків із знижкою 50% від їхньої вартості за рецептами, що одержуються у державних лікувальних закладах, використання щорічної оплачуваної відпустки у зручний для донора час, одержання надбавки до мінімальної пенсії, призначеної за віком.

– І яка ж ця надбавка?

– На сьогоднішній день – 62 грн 62 коп. щомісяця. Є, щоправда, деякі проблеми з підтвердженням факту здачі крові у необхідному для одержання статусу Почесного донора обсязі. Це пов'язано з тим, що раніше документи зберігалися тільки три роки. Але з 1 січня 2006 року документи повинні зберігатися до 75 років.

– Антоне Івановичу, Ви трудитеся у медицині все життя і можете порівнювати, як працювала служба крові раніше, і як поставлена справа тепер.

– За часів СРСР донорство було організовано набагато краще. Зараз кількість донорів скоротилася. І не лише у нашому районі – по всій країні. Це пов'язано з багатьма соціально-економічними чинниками, появою нових інфекцій, погіршенням здоров'я нації в цілому. Інфекції, які передаються через кров, є прямим протипоказанням до донорства. Це гепатити "В" та "С", СНІД, сифіліс. Здавати кров заборонено наркоманам, кількість яких, на жаль, зростає.

На жаль, багато людей просто не знають про роботу служби крові або вважають, що у нас під час процедури можуть заразитися якоюсь хворобою. Рішуче заявляю, що це виключено: при забиранні крові використовуються одноразові стерильні системи.

– Яким чином сьогодні залучаються донори?

– Здебільшого донори – це люди, які приходять здати кров для конкретної людини: родича, друга, колеги. Хорошою практикою стало заздалегідь здавати кров для жінки, яка готується до пологів. Буває, ми стикаємося з випадками, коли жінка здає кров, щоб одержати продуктовий набір на 10 гривень. Якщо матері-одиначці немає чим нагодувати дитину, вона приходить до нас...

– Мабуть, є донори, які здають кров за винагороду?

– Нема рації приховувати загальновідомі факти. Справді, бувають випадки, коли той або інший пацієнт не може залучити необхідну кількість донорів. Тоді ми надаємо свою базу даних, тобто запрошуємо наших постійних донорів з необхідною групою крові. За цю послугу вони одержують винагороду. Наскільки я знаю, у нашому районі за флакон крові платять майже 50 гривень. Проте в однієї людини ми можемо взяти кров тільки п'ять разів на рік. Тобто перетворити донорство у заробіток на шкоду своєму здоров'ю нікому не дозволено.

На завершення скажу: слово "донор" у перекладі з латини – "дарую". Тобто спочатку наша система ґрунтується на милосерді, гуманізмі, співчуття до ближнього. Кожен з нас може опинитися у ситуації, коли терміново знадобиться кров або її препарати. Найбільша цінність у світі – це життя. Станьте донором – шляхетним і безкорисливим рятувальником.

* * *

Коли я залишала відділення, з палати для переливання крові вийшов молодий, років тридцяти чоловік. До нього підійшла жінка з портмоне. "Облиште, – Я – моряк, я добре заробляю". І, побажавши здоров'я, пішов.

Як з'ясувалося, моряк безоплатно здав 450 мілілітрів крові на прохання товариша, у якого далекий родич потрапив на операційний стіл.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті