Просто учасники перегрупувалися і стали обачнішими
Цьогорічне спекотне літо, як це завжди буває напередодні чергових Великих Перегонів, іще не раз даруватиме усім нам політичні сюрпризи, до яких, можливо, готовими виявляться далеко не всі.
Один з найговіркіших регіоналів Вадим Колесніченко спростував факт виходу Віктора Януковича з переговорів з Юлією Тимошенко. Нагадаю: подія, за версією Юлії Володимирівни, начебто мала місце минулої п’ятниці, коли Віктор Федорович перебував чи то в Москві, чи то в Санкт-Петербурзі.
/Аналогічний бліц-вояж до сусідньої держави, не менш утаємничений, здійснила цими днями й Прем’єр-міністр, що викликало прогнозовану критику з вулиці Банкової. Мовляв, лідерці Майдану аж ніяк не личить літати по "поради" до Москви, бо саме за такі "васальні перельоти" Л. Кучми взимку 2004-го колишньому Президентові діставалося "на горіхи" від усіх без винятку "ді-джеїв Помаранчевої революції"/
Як стверджує Колесніченко, консультації між Партією регіонів і БЮТ з питань внесення змін до Конституції тривають постійно: "Фахівці на рівні науковців, на рівні юристів постійно ведуть переговори, і з цього переговорного процесу ми не вийшли, і ніхто не виключає, що найближчим часом ми зможемо домовитися щодо тих чи інших змін до Конституції. Але це не означає, що буде створено нову коаліцію".
Лідер Партії регіонів тим часом оприлюднив рішення щодо розподілу портфелів під час передвиборної кампанії. Звісно, в разі її успішності усі керівники напрямів отримають від Віктора Федоровича дуже престижні державні посади. Отже, самою кампанією керуватиме Микола Азаров, перший заступник голови Партії регіонів. Агітаційний блок вестиме колишній "в’язень сумління" Борис Колесников. Головним "роговиком" передвиборного штабу призначено засновника Партії регіонів Володимира Рибака. Нарешті, керівником офісу кандидата у Президенти буде Сергій Льовочкін.
Навіть побіжний перегляд прізвищ цих функціонерів здатен "спровокувати" появу здогадки: Партія регіонів має твердий намір узяти переконливий реванш за пам’ятну поразку у 2004-2005 роках. І в жодному разі не повторювати чиїхось помилок, зокрема пов’язаних із вибором не надто надійних партнерів.
– Мені було понад сто телефонних дзвінків на підтримку від партійців Партії регіонів, і перш за все, з південних регіонів, – розповіла одному з інформаційних агентств секретар Ради національної безпеки та оборони при Президентові України Раїса Богатирьова. – Вони, всі без винятку, критикували рішення партії про перехід під крило БЮТ і виступи лобістів провального для партії договору. В РНБО ми мали достатньо інформації про те, що в регіонах готувалися масові акції протесту. Віктор Федорович надзвичайно досвідчений політик. Він проходив подібну кризу в 2004 році і чудово розумів ціну неправильним і поспішним рішенням. Я твердо впевнена, що це (відмова від подальших перемовин про створення коаліції з БЮТ – авт.) була його особиста позиція. Він ні з ким не радився і не просив підтримки, поставивши всіх перед фактом. Після заяви Віктора Федоровича я бачилася з ним і підтримала його позицію, сказавши, що саме її чекали як виборці Партії регіонів, так і все українське суспільство. Це була позиція не слабкості, а лінія політичного діяча. Мені здалося, що у лідера Партії регіонів остаточно зникли будь-які сумніви щодо прийнятого ним рішення, коли він побачив, що згідно з соцопитуваннями понад 80 відсотків виборців підтримали цей крок.
Прокоментувати перебіг "політичних ігрищ" "ОВ" попросили директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова.
– Вадиме Юрійовичу, чи здатні "регіони" із БЮТ дійти згоди відносно суттєвого перегляду нині чинної Конституції?
– Реальні зміни в Основному Законі наразі не є для Януковича основною метою. Він чудово розуміє: до президентських виборів не варто у це "гратися". Проте після виборів, в разі своєї перемоги, Вікторові Федоровичу лишаться два варіанти: або знову спробувати домовитися із Юлією Володимирівною, або... таки піти на коригування Основного Закону з метою скорочення повноважень Прем’єр-міністра.
Та процеси з "вивчення позицій сторін" триватимуть щодень аж до вересневого відновлення роботи Верховної Ради; саме ж літо мине без якихось бурхливих потрясінь, відносно спокійно.
– На Вашу думку, чи можна говорити про завершення недавньої гострої кризи усередині держави? Бо Президент, скасувавши запланований візит до Австралії, дає всім привід думати, ніби загроза державного перевороту ще існує...
– Справді, недільні заяви на телекамери відомих всім VIP-осіб спричинили появу одразу кількох серйозних криз. По-перше, поглибилася криза довіри між провідними українськими політиками. По-друге, виникла криза моральної довіри до самої коаліції з боку Блоку Литвина. У Володимира Михайловича, природно, щезло щиросердечне ставлення до своїх партнерів. Іще менше довіри до всіх коаліціянтів у депутатів від "НУ"-"НС": вони не могли не жахнутись від того, як холоднокровно всіх їх можуть "викинути за борт" лише тому, що Юлія Володимирівна раптом визнала всіх цих людей за "непотріб".
Окремо слід зупинитися на теперішніх взаєминах між Юлією Володимирівною та окремими членами фракції блоку її імені. Я б назвав це "розмагнічуванням" БЮТ. Позаяк дотепер відома всім нам лідерка немовби притягувала до себе; а нині соратники їй не довіряють. На цей час іще не відчувається повною мірою відчуження від ЮВТ її прибічників з "національно-свідомого табору". Та невдовзі воно стане помітним і спричинить вже найближчої осені низку "сюрпризів" для існуючої коаліції.
Сама Тимошенко виглядає невпевнено. Ось вона оголосила про намір балотуватись на посаду Глави держави. З точки зору політтехнологій це – неграмотно. Бо під час фінансово-економічної кризи Глава уряду мала б "іти на кризу", а не на вибори!
У самої ж ЮВТ на додачу до всього – явна криза мети. Прем’єр не знає, що краще: президентство чи прем’єрство? Вона невпевнена у своїй перемозі в січні наступного року. Єдине, що вона відстоюватиме щосили аж до завершення виборів – це посада, яку Юлія Володимирівна обіймає.
– У червні країну чекають неминучі серйозні зміни у складі очолюваного ЮВТ Кабінету міністрів. Чи є шанси обійняти наразі вакантний пост міністра оборони у Раїси Богатирьової? І чи можливе одночасне обіймання Раїсою Василівною одразу двох посад, глави МО та секретаря РНБО?
– Наскільки мені відомо, Президент подаватиме Верховній Раді кандидатуру Богатирьової "в пакеті" з Костянтином Грищенком (теперішнім послом України в Російській Федерації і першим заступником глави РНБО –авт.). Як на мене, обидві кандидатури не те що без перешкод "пройдуть" голосування у сесійній залі, – вони здатні неабияк консолідувати депутатський корпус ВР. Щодо суміщення, – не може міністр оборони одночасно працювати ще й секретарем! Йому (чи їй) й без цього роботи вистачатиме. Відомо, що Раїса Василівна є блискучим організатором. Тож із покладеним на неї державним завданням – упорається. Зрештою, призначати на таку посаду жінку – це давня європейська практика. А командувати напряму Збройними силами в разі виникнення нештатної ситуації нема ніякої потреби. У нас Головнокомандувачем ЗС є начальник Генерального штабу ЗС, а Верховним Головнокомандувачем – Президент.
– Хто тоді працюватиме секретарем Ради національної безпеки і оборони при Президентові України?
– Не надто здивуюся, якщо Віктор Андрійович призначить на цю посаду Юрія Єханурова. Цей крок, безумовно, підсилить його вплив на роботу РНБО.
