Наша новітня історія буяє подіями, які донедавна здавалися неможливими. Ситуація навколо приміщення Одеського міжобласного відділення НСТД по вулиці Пастера, 62 – з їх числа.
Волею історичних обставин опинившись під одним дахом із Євангельською пресвітеріанською церквою, Спілка театральних діячів мала звільнити приміщення у культовому будинку, повернутому церкві. Спочатку здавалося, що усе вирішиться цивілізовано – Спілці міською владою було надано «у безстрокове, безоплатне користування» приміщення по-сусідству – у будинку колишнього Матроського клубу, за адресою Пастера, 60. Незабаром там розпочалися ремонтні роботи за рахунок фінансування із обласного бюджету та залучених коштів, взяла у цьому участь і Євангельська пресвітеріанська церква.
Фінансування припинилося у 2005 році, а через якийсь час з’ясувалося, що сам будинок, без відома Спілки театральних діячів, проданий приватній особі (у подальшому пішла ціла серія перепродаж). У цей же час і з боку церкви почали надходити настійні вимоги звільнити приміщення. А щоб прискорити процес, до небажаних сусідів були застосовані санкції у вигляді відключення життєво важливих комунікацій. Настала черга судових слухань... Протистояння двох духовних організацій неодноразово висвітлювалося у ЗМІ, завдяки чому набуло широкого розголосу. На тлі цих гнітючих подій тривала діяльність СТД, на жаль, поступово сходячи «нанівець». Відійшли у минуле міжнародні фестивалі «Інтер-театр», камерні вистави, вечори...
Протягом усього періоду конфлікту керівники СТД – тодішній голова А.І. Дуда, відповідальний секретар С.В. Григор’єва, представники театральної громадськості зверталися із проханнями про допомогу до владних структур, але, на жаль... Виходило, що шанована, активно діюча організація опинилася віч-на-віч зі своєю бідою. Із розповідей працівників СТД про той моральний та фізичний гніт, якого їм довелося зазнати за ці роки, склалася б одна з найсумніших повістей новітнього часу. Але є й інший бік питання. Одесу, що, без сумніву, є містом театральним, послідовно позбавили «притулку комедіантів» – спочатку до приватних рук сплив легендарний Будинок актора по вулиці Буніна, тепер – по Пастера.
І усе примарнішою стає надія знайти, нарешті, власний дах над головою, тому що ціна питання дорівнює ринковій вартості нерухомості, розташованої у самому центрі міста. Якщо вже потрапив до приватних рук колишній Матроський клуб, то тримають вони його мертвою хваткою. Не додалося оптимізму у працівників СТД і після того, як у лютому цього року суд, визнавши незаконним усі попередні купівлі-продажі, ухвалив рішення повернути до міської комунальної власності будинок по вулиці Пастера, 60. Справа в тому, що у відповідь на це нинішній його власник подав апеляцію. Отже, знову суд? І що ж залишиться робити СТД у разі винесення вердикту не на його користь, маючи «на руках» рішення щодо виселення із приміщення? Виходить, що перед Одеським міжобласним відділенням Національної спілки театральних діячів вимальовується цілком реальна перспектива стати бомжем – на очах в «усього міста», такого, без перебільшення, театрального, великого культурного центру на півдні України...
