Сповідую біблійні моральні заповіді. . .

Наталія Анатоліївна Чегодарродом з Кіровоградщини.

У 1981 році закінчила Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова, за фахом – історик, викладач історії та суспільствознавства. До 1985 року працювала вчителем Надлиманської середньої школи, заступником директора Овідіопольського ПТУ-21. Потім працювала на різних посадах в Овідіопольському РК КПУ, після чого повернулася до вчительської роботи в Надлиманську СШ.

У травні 1992 року була обрана головою Овідіопольської районної ради, в 1994 – заступником, у 1998 році – знову головою районної ради.

У березні 2002 року була обрана депутатом районної ради, балотувалася на посаду голови райради. З серпня 2002 року – помічник-консультант народного депутата України.

Розпорядженням Президента України від 18 березня 2005 року призначена головою Овідіопольської районної державної адміністрації.

За вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток Одеської області, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм Указом Президента України від 9 липня 2007 року нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.

– Кажуть, що посада голови райдержадміністрації – не жіноча, а як Ви вважаєте?

– А професія космонавта – жіноча чи ні? А Президента? Адже є й жінки – президенти країн або прем’єр-міністри, навіть міністри оборони...

Якщо ти можеш, вмієш, маєш мету, програму, команду для втілення мрій, бажання працювати для людей, у такому разі – чи жінка, чи чоловік обіймає посаду голови райдержадміністрації – немає значення.

Адже добре працює не стать (чоловік, жінка). Досягає успіху особистість. Керівник – це, швидше за все, менеджер. І не важливо, чоловік це чи жінка. Мають значення тільки знання, розум, досвід і бажання працювати.

– З якими славетними людьми, – жінкою або чоловіком, – що жили у XIX-XX століттях, Ви хотіли б зустрітися? І чому саме з ними?

– З матір’ю Терезою. Саме її відомі всьому світу духовні поради відповідають на життєве запитання кожної людини: для чого я прийшов у цей світ, що повинен зробити, як вибудувати свої стосунки з іншими людьми?

– З ким саме Ви найчастіше радитеся, коли Вам дуже важко? І, якщо дуже важко, чи плачете Ви? І як давно Ви плакали?

– Раджусь із своїми членами команди, друзями, однодумцями. Коли важко – не плачу. Навпаки, шукаю вихід із складних ситуацій. А сльозами справі ніколи не зарадиш. І самій мені неприємно, коли я бачу людину, що плаче через виробничі питання.

– Серед Ваших підлеглих багато і чоловіків, і жінок. З ким Вам легше працювати? Хто відповідальніший – представниці прекрасної статі чи сильної?

– Завжди легко працювати з людьми, які мають високий інтелект, добрі організаторські здібності, ділову та психологічну сумісність; так би мовити, перебувають з тобою на одній хвилі. Такі якості притаманні і жінкам, і чоловікам. Відповідальні і одні, й другі. Також і безвідповідальними можуть бути як чоловіки, так і жінки. Для таких головне – щоб зарплата йшла. Навіть неважливо, маленька чи велика. Головне, щоб була. Таких людей неможливо підняти на високий рівень, з ними важко працювати.

– Вам доводиться розв’язувати багато проблем життєдіяльності району. Яка з них найскладніша для Вас? Не дає Вам спокою...

– Найважче вирішуються питання екологічної безпеки, але не тільки на рівні району, а й у цілому в країні. А якщо немає стратегії в цьому напрямі на рівні держави, то дуже складно названі питання вирішувати і на рівні району. Наведу приклад. На сьогодні навіть неозброєним оком видно, що стратегія Міністерства у справах сім’ї та молоді спрямована на активізацію усиновлення дітей: є відповідне законодавство, положення, накази, фінансування, інформаційно-пропагандистська робота. І головне – кадри, які втілюють цю стратегію, розпочинаючи від Міністерства, департаменту до служб у справах дітей на рівні області та району. Так є ж результати! Є будинки сімейного типу, є прийомні сім’ї, йде усиновлення громадянами України.

А що ж на такому стратегічному напрямі як охорона навколишнього середовища, екологічна безпека?! Де чиста питна вода, сміттєпереробні заводи, очисні споруди, каналізування?! А потім ми говоримо, що українці так часто хворіють та рано вмирають. Це все не дає мені спокою. Саме в питаннях екологічної безпеки мені та моїй команді хотілося б просуватися активніше.

– Ви очолюєте райдержадміністрацію 4 роки, але посади не вічні, і, звичайно, колись Вам доведеться залишити цю відповідальну посаду. І сьогодні Ви можете собі сказати: "Це моя ідея втілена. Цим я пишаюсь". То чим саме Ви пишаєтеся сьогодні?

– Всім, що зроблено: школами, дитсадками, шкільними їдальнями, обдарованими дітьми, успішною молоддю, виплеканими кадрами.

– Припустимо, що через багато років Ви візьметеся за мемуари. Про що була б Ваша книга? Яка тема була б у ній рефреном? І що саме не увійшло б до цієї книги?

– Про розбудову країни. Як дійти до європейських стандартів життя.

– За що Ви поважаєте себе? Яких рис характеру Вам не вдається позбутися?

– За оптимізм та цілеспрямованість, ентузіазм. Я не зловживаю алкоголем, ніколи не палила цигарки, не б’ю підлеглих. Я сповідую біблійні моральні заповіді. Усі інші риси характеру мені потрібні для роботи, для задійснення мрій.

– У районі два перші керівники: Ви і голова райради. Тобто, на одній кухні два господарі. Чи не заважаєте ви один одному? Чи вдається вам досягти консенсусу заради мешканців сіл району?

– Так, ми два господарі, але не на одній кухні. І я, і голова райради Володимир Левчук працюємо на різних кухнях: я на кухні, де є Закон України «Про місцеві державні адміністрації», а він на кухні, де є Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Кожен з нас виконує надані повноваження. Згідно з покладеними повноваженнями ми розпочинаємо готувати страви кожен на своїй кухні. Потім завершуємо на кухні райради (тобто, пленарних засіданнях) – затверджуємо меню, а на кухні райдержадміністрації втілюємо його в життя. Меню готується завжди заради мешканців району. Тому між райдержадміністрацією та райрадою є злагода в питаннях життєдіяльності району.

У кожної гілки влади свої повноваження. І виконувати потрібно саме їх, а не ходити на кухню другого господаря і шкодити там: і самому не бути господарем, не вміти готувати страви, і другому господарю насипати більше солі, ніж потрібно, в приготовану ним страву.

– Це про соціально-економічну кухню району. А хто веде вдома у Вас домашнє господарство?

– Мама.

– Якщо я напрошуюсь до Вас у гості, якою своєю фірмовою стравою Ви мене почастуєте?

– Мама – дерунами. Я – печеною картоплею із салом.

– Ваше ставлення щодо доведення до кінця політреформи, до чого часто закликає Президент України В. Ющенко?

– Так, багато часу вже пройшло з дня проголошення незалежності України. Тому мені б дуже хотілося, щоб країна вже мала Конституцію, закони, реформи, які б сприяли розвитку країни та поступовому її наближенню до європейських стандартів життя. І головне, щоб усі виконували закони. А якщо вони не дають позитивного результату, то не боятися змінювати їх.

– Відомо, що у бюджеті району недостатньо грошей для захисту найбільш соціально незахищених верств населення, і, як мені відомо, інвестори, внаслідок кризи, не дуже охоче йдуть Вам назустріч. Як влада в районі допомагає людям?

– По-перше, інвестиційні залучення ніколи не витрачаються на захист найбільш соціально незахищених верств населення. Згідно з чинним законодавством такі кошти використовуються тільки на створення соціальної інфраструктури. Для надання допомоги багатодітним, малозабезпеченим, тяжкохворим, інвалідам ми використовуємо кошти з районного бюджету згідно з програмою "Милосердя", а також таким категоріям надають благодійну допомогу безпосередньо, адресно самі бізнесмени, керівники підприємств. Звісно, фінансово-економічна криза вплинула як на інвестиційні, так і на благодійні проекти. Але ми не залишаємо мешканців району, які втрапили в тяжку скруту, віч-на-віч з їхнім болем. І нехай це буде невелика сума, але завжди намагаємося надати допомогу, насамперед, на складні хірургічні операції та дороговартісне лікування.

– І все ж таки, що є пріоритетним сьогодні у Вашій діяльності?

– Підготовка інвестиційних проектів. Я вірю, що криза мине, як і все погане минає в житті, і потрібно буде сприяти спорудженню об’єктів на території району. Бо це є розвиток, це є життя, це кошти в бюджеті.

– І що Ви ще хотіли б встигнути зробити для району?

– Найближчим часом – абсолютно точно знати день, місяць початку спорудження сміттєпереробного заводу.

– Відомо, що у голови райдержадміністрації, м’яко кажучи, обмаль часу для особистого життя. А коли воно випадає, як Ви відпочиваєте?

– Змалку люблю читати, відвідувати різні виставки, музеї, просто побродити по парку, отримати позитивну енергію від дерев та квітів.

– Ваша улюблена книжка, улюблена пісня? Чому саме вони?

– Із задоволенням читаю книжки різного спрямування, крім фантастики. Пісні люблю ліричні, народні, як і музику – класичну, спокійну, мелодійну, в жодному разі не агресивну.

– Ваше улюблене прислів’я, до якого Ви часто подумки звертаєтесь, і чому?

– Краще запалити одну свічу, ніж все життя проклинати темряву". Коментар до цього висловлювання зайвий.

– Ви – публічна людина, і про Вас, як і про будь-яку іншу, створюють різні чутки. У таких випадках Ви виправдовуєтеся, берете до серця чи не звертаєте уваги?

– Дію за духовною порадою матері Терези: "Неважливо, хто і що говорить про вас – приймайте все це з посмішкою і далі робіть свою справу".

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті