У чому твоя удача, рибалко?

– Що таке для Вас риболовля? – запитав я приятеля, запеклого рибалку Григорія Михайловича Корчагіна, одного з відомих в Ізмаїлі підприємців. І почув, що найкращою відповіддю буде наша поїздка вранці на Дунай.

...Як не готувався, однаково ледве не проспав дзвінок – ми домовилися приїхати на місце до світанку. Всі ми вміємо, звичайно, вудку тримати. Але мало хто знає ази любительського лову, у чому переконався, спостерігаючи за священнодійством приготувань друга на березі річки. Мені теж було доручено стежити за поплавцем. Але, на жаль, у мене чомусь не клювало, або ж риба увесь час зривалася, а Михайлович щоразу тягав улов. Ставити зайві запитання – самі розумієте, не будеш, всю рибу розполохаєш. Та і не до запитань, коли навкруги така краса.

Час пролетів швидко. Десь перед обідом почав накрапати дощ, а там і ми стали складати вудки.

– Ну як? – запитав Михайлович. – Щось зрозумів?

А що ж я зрозумів? Відпочив добре, це так, хоча, начебто, і одночасно стомився. Але втома була легкою. Чи не тому, що відійшли на задній план щоденні турботи і тривоги, від яких, як здається часом, життя немає, а насправді, цілком можна і без них обійтися. Чи не в цьому принадність спілкування із природою, із суттю буття?

– Ну от, а тепер запитуй, – сказав рибалка, коли риба була почищена, юшка заправлена, і саламур готовий, а в скляночках духмяніло освіжаюче домашнє вино.

– Втім, відповідаю на перше запитання, попереднє. Всі ми – народ зайнятий. Але щоразу із особливим благоговінням чекаєш вихідних днів, щоб поїхати на риболовлю. На риболовлі, як ти міг переконатися, мозок виключено. Тут не думаєш ні про гроші, ні про бізнес, ні про щось ще побутове. Тут – спілкуєшся із природою, і в цьому – найголовніша принадність! І неважливо, піймав ти рибу чи не піймав. Головне – сам процес. Виїхав і повністю розслабився. Ну, а відчуття від піймання риби – зовсім інша пісня. Тут багато чого залежить від обраного місця. Риболовля в річці – це одне, у стоячій воді – зовсім інше.

– І де найбільше подобається ловити рибу?

– Мені більше подобається на річці. Саме те, що вода тече – зачаровує. До того ж, більше потрібно проявляти кмітливості, розрахунку, а десь і завзятості, щоб взяти улов. На мій погляд, у річці, у воді, що рухається, риба набагато здоровіша, живіша, вона нагуляна. Глибина на Дунаї в одному місці може бути 12 метрів, в другому – 30. Ти зверху стоїш на човнику над цією глибиною. У будь-яку мить на Дунаї може клюнути велика риба, риба твоєї мрії. На річці дрібну рибу ніхто не ловить. Якщо трапляється дрібна – її обов'язково відпускаю.

– Кожні вихідні їздите?

– Кожні вихідні.

– Що відрізняє вас, рибалок?

– У всіх свої уподобання. Одні йдуть на щуку, другі на карася, треті – на глибинну рибу. Хтось налаштовує спінінги-закидачки на ловлю хижої риби.

– А яку полюбляєте Ви?

– Хижу.

– Позначається на характері людини те, що вона ловить?

– Напевно, позначається. Тому що хижа риба – це пошук, постійний рух, це, власне кажучи, полювання. Таку рибу треба шукати. Повністю включаєш мозок, щоб зрозуміти, де зараз перебуває хижа риба. Залежить це від багатьох умов – температури води, її стану і рівня, атмосферного тиску, погодних умов, як сходяться повітряні фронти – циклони і антициклони. Відповідно, у будь-якому разі риба поводиться по-різному. Ці і багато інших чинників ти повинен проаналізувати, зробити вірні висновки і прийняти рішення. Зумієш усе розрахувати вірно – не помилишся. До того ж, для кожного випадку треба підібрати вірну наживку.

Є і багато інших хитрощів, які ти повинен знати. Досвід приходить із роками. Ну, а поки що новачок, можеш лише розраховувати на удачу... А я, коли ловлю, відчуваю, що робиться там, на глибині – ніби сам там перебуваю, виглядаю здобич і вирішую, як її взяти.

Втім, ловлю рибу і на озерах. Там – свої принадності...

– А те, що Ви кожні вихідні пропадаєте на риболовлі, не позначається негативно на сімейних стосунках?

– Нітрохи! Дружина Марія у мене – золота людина. Вона – запекла рибачка, так що зазвичай у мене є кому скласти компанію. І, можливо, саме те, що ми однаково небайдужі до навколишньої природи, робить наші сімейні стосунки ще міцнішими.

Але от про що я хотів би сказати. Сьогодні усе частіше рибалки використовують при ловлі електровудки, глушать рибу. На жаль, не думають про те, що через це значно погіршуються репродуктивні здатності риби. На мій погляд, контроль за використанням таких знарядь лову здійснюється недостатньо. Чому – самі здогадайтеся. А у мене душа болить, що живуть деякі з нас сьогоднішнім днем, чинять нещадно стосовно природи, не думають про завтрашній день. Втім, це болюча, але не святкова тема. А я користуючись нагодою, хочу привітати всіх своїх знайомих рибалок – а серед друзів у мене лише вони! – із Днем рибалки – справді народним святом.

– Нехай вас супроводжують багаті улови!

– Дякую.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті