Уредакціїгазети«Чорноморськіновини» відбулосязасідання«круглогостолу» натему«ІнформуваннягромадськостіОдещинипропопередженняепідеміїВІЛ/СНІДушляхомвпровадженнязамісноїпідтримуючоїтерапії».
Це захворювання зробило Одесу і область одним з «передових» регіонів в Україні за чисельністю носіїв і офіційно зареєстрованих хворих, врахованих Одеським обласним центром СНІДу. Його поширення безпосередньо пов’язане із вживанням наркотиків, от і в середовищі наркоманів, число яких теж виводить Одещину на перші місця по країні, з кожним роком стає дедалі більше тих, хто заразився не статевим, як це відбувалося колись, а ін’єкційним шляхом. Таким чином, на цих згубних доріжках їх тепер порівно. На обліку в Одеському обласному наркологічному диспансері, за словами головного нарколога м. Одеси Іллі Подоляна, перебуває 4282 чол., а тих, що вживають наркотичні речовини, налічується понад 16 тисяч. Але ані офіційна, ані оцінкова статистики, як відомо, вважатися достовірними, на жаль, не можуть.
За оцінкою фахівців, ситуація з торгівлею наркотиками значно відрізняється від тієї, що була за часів процвітання сумнозвісного «Палермо». Подібних центрів більше не існує. Будь-який охочий може знайти для себе зілля іншими шляхами, набагато простішими, зокрема, здобуваючи необхідні для його виготовлення препарати в аптеці. Становище наркозалежних ускладнюється й тим, що вони віддаляються від лікарів, практично нічого не знають про наркотики, перебувають тривалий час поза зоною спілкування з медпрацівниками. Як показав аналіз, з тих, хто сьогодні проходить замісну підтримуючу терапію, 70% ніколи раніше не зверталися до фахівця. Але одержавши допомогу, люди уникають вуличних наркотиків і починають вживати пігулки, які знижують потребу і не викликають ейфорію. Вони нерідко в буквальному значенні рятують себе і своїх близьких від колишнього кошмару. Адже колись їхній день починався з істеричних пошуків грошей на дозу, терору всіх членів родини, спроб добути наркоту будь-якими шляхами, аби тільки позбутися абстиненції, по суті, вони ставали злочинцями. Адже гроші вони крадуть, потім купують і поширюють наркотики. Багато хто (50%) стає інвалідами.
Нерідко завдяки замісній терапії людина повертається до нормального способу життя, знаходить роботу, починає приносити гроші в родину, позбавивши себе і своїх рідних від страждань.
Завдання, яке можна вирішувати, реалізуючи програму замісної терапії, полягає і в тому, щоб впливати на епідемію ВІЛ/СНІД в Україні. В ідеалі, що відбувається лише з одиницями, людина, яка бере участь в ній, повинна взагалі припинити вживати наркотичні речовини. Однак реалії такі, що лише 10% припиняють бути наркоманами за життя.
Таміла Айварджи, лікар-фтизіатр-нарколог Одеського обласного протитуберкульозного диспансеру, розповіла учасникам засідання про те, що у пацієнтів цього лікувального закладу нерідко виявляються 2-3 діагнози, що включають наркоманію, туберкульоз і ВІЛ-інфекцію, а середній показник стажу їх наркозалежності – у межах 15 років. Іноді такі люди звертаються до диспансеру від безвиході, багаторазово проходячи дезінтоксикацію. Після курсу лікування і одужання деякі знаходять собі роботу, повертаються до нормального життя.
Проблемам фінансування програм, покликаних попереджати поширення ВІЛ/СНІДу і наркоманії, присвятила свій виступ голова правління обласного об’єднання «Разом за життя» Тетяна Афанасіаді. Зокрема, вона повідомила про те, що існують серйозні складнощі на всеукраїнському рівні щодо забезпечення спеціальних медичних закладів лікарськими засобами для замісної терапії. Що у програми є чимало опонентів, є в неї і конкуренти, які провадять акції проти замісної терапії, часто вони називають цей метод лікування легалізацією наркотиків. Як з’ясовується при спілкуванні із супротивниками програми, вони навіть не знайомі з нею, її метою і завданнями.
Для того, щоб така інформація ставала доступнішою для різних верств населення, провадяться інформаційні заходи, семінари. До речі, ознайомлення з нею потребують і працівники правоохоронних органів, і медпрацівники. Головне зараз – спільними зусиллями допомогти людям, які хворіють на ВІЛ/СНІД, туберкульоз і наркоманію, навчитися жити заново.
