Завтра – день будівельника

Працювати треба в майці, а не в фуфайці

Згідно з даними Держкомстату, в Одеській області за перше півріччя будівельними організаціями освоєно 876,5 млн грн, що становить лише 52,1% від обсягів за аналогічний період 2008 року. Вже у перші три місяці нинішнього року 30% будівельних компаній припинили своє існування – цю цифру озвучив начальник Головного управління капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації В'ячеслав Маркін.

На тлі цієї гнітючої картини найбільша будівельна організація Кілійського району – ВАТ «Агробуд», яка зуміла встояти на ногах, ще непогано виглядає. Керівник цього підприємства, будівельник, як кажуть, до мозку кісток, депутат Кілійської районної ради Іван Миколайович Морозан неохоче погодився на інтерв'ю – хвалитися нині нічим. Але, з другого боку, і посипати голову попелом не годиться.

– Україні, щоб вийти з економічної кризи, потрібно, насамперед, дати роботу будівельникам і шляховикам, – говорить І.М. Морозан. – Зазвичай, в ідеалі всі галузі повинні працювати, але будівельна – насамперед. Коли при ділі будівельник, є робота у металурга – нам потрібен метал. Є робота у підприємств, що виробляють будматеріали. А ще на будівництвах необхідні ліс, пісок, щебінь. За статистикою, до одного будівельника "прив'язані" ще 8 чоловік інших спеціальностей.

– Іване Миколайовичу, минулий рік для ВАТ "Агробуд" був вдалим, а нинішній?

– Стан справ, відверто скажемо, поганий. Торік ми освоїли в цілому 11 мільйонів гривень – добрий показник. Ми будували дитячу спортивну школу в місті Вилковому, щодо інших об'єктів народної освіти освоїли ще близько 1 мільйона. Ми далі будували об'єкти групового водопроводу – для того, щоб подавати якісну питну воду у населені пункти Кілійського, Татарбунарського, а в перспективі і Арцизького районів. Але погано те, що за виконаний обсяг роботи з об'єктів водного господарства нам не доплатили 2,3 мільйона гривень. Як наслідок, утворилася заборгованість щодо зарплати, яку ми з великими труднощами погашаємо за рахунок інших, внутрішніх резервів. Але це – ще півбіди. Розрахунок не одержали, а податки – плати сповна! Причому, сотнями тисяч!

– Чи є робота у кілійського "Агробуду" на сьогоднішній день? Які об'єкти я можу сфотографувати?

– Сфотографувати можна хіба що техніку, що простоює. Ми не відмовляємося від жодних замовлень. Провадимо роботи щодо реконструкції стадіону в Кілії, є кілька інших дрібних об'єктів. Зараз нам дали трохи роботи з ремонту комунальних доріг – як кажуть, для підтримки штанів. Але це не ті обсяги, на які ми спроможні. Через відсутність роботи 90% будівельників ми змушені відправити до Центру зайнятості. Але фахівців тримаємо, такі кадри – дефіцит, я їх потім не знайду. Наші інженери зараз займаються перспективними питаннями – підготовкою документації, вивченням нових технологій. Цього року ми виграли низку тендерів. Ми взяли зобов'язання побудувати нову насосну станцію в селі Мирному Кілійського району, потім – комплекс очисних споруд Червовий Яр – Василівка. І третій об'єкт – електролізна і розвідні мережі в селі Шевченковому. Усього необхідно освоїти близько 8 мільйонів гривень. Замовник – державне підприємство "Укрводсервіс". Але ось запитання: коли почнеться фінансування? Починати будівництво за рахунок своїх коштів, що раніше практикували, ми вже не можемо. А об'єкти – дуже серйозні. Насосні станції – це складні інженерні споруди, де більшість комунікацій лежить під землею. Нелегко даються пусконалагоджувальні роботи цього обладнання. Зазвичай ми працюємо з київськими субпідрядними організаціями "Промтехвод" та іншими, які привозять і монтують обладнання. Ми теж провадимо пусконалагоджувальні роботи – у нас є фахівці, з якими радяться навіть проектанти. Такі, наприклад, як начальник планово-виробничого відділу Олег Дмитрович Чайников. Ми співпрацюємо із вченими Мінводгоспу, які періодично приїздять, контролюють виконання технологічних циклів. Це пов'язано з водою, а, отже, життям споживачів цієї води. Говорячи про об'єкти водного господарства, хочу підкреслити: у жодному разі не можна зупиняти фінансування. Адже що виходить? Вкладаємо великі кошти у будівництво потужних очисних споруд, насосних станцій, протягнуто основні гілки, а більшість споживачів так і не одержали якісну питну воду. Чому? У селах немає розвідних мереж. Радянські мережі давно вже прогнили, місцями демонтовані. Вихід один – треба прокладати нові.

– Будівельні організації нині страждають не лише від дефіциту замовлень, але й дивної системи фінансування, коли гроші надходять у листопаді – грудні.

– Так, так у нас повелося. Перше півріччя іде так-сяк, друге – у навантаження, а наприкінці року – взагалі аврал. Замість того, щоб влітку, коли дозволяють погодні умови, спокійно працювати, ми простоюємо, а потім, коли холодно і вогко, починаємо "місити грязюку". Будівельники так кажуть: треба працювати в майці, а не у фуфайці.

– До речі, про фуфайки. У грудні минулого року, коли "Агробуд" "брав штурмом" дитячу спортшколу у Вилковому, я була свідком, як ваші працівники трудилися під дощем. І при цьому в усіх був піднесений настрій. Сказали, наявність роботи – це вже щастя.

– Так, люди тримаються за роботу. Бо тут ідуть і стаж, і пенсії, і лікарняні, і відпускні, і страховка. Не секрет, що багато будівельників розсіяні по "підробітках". Платять приватники в конверті. Жодних відрахувань до Пенсійного фонду, жодного соціального захисту. Що потім чекає на цих людей? Деякі все життя "підробляють", а за рік-два до пенсії приходять до нас і просяться на роботу. Щоб хоч якусь пенсію потім нарахували. Ми працюємо, що називається, "по-білому", платимо всі податки. І конкурувати з тими, хто орудує конвертами, дуже нелегко. У нас виробничі об'єкти займають територію у чотири гектари. Нещодавно проведено оцінку землі, знаєте, скільки ми зараз повинні за неї заплатити? Сотні тисяч! А у приватника – один лише офіс, у квартирі прописаний... Ті організації, які працюють офіційно, просто гублять податками.

– Як би там не було, а будівництво – вигідний бізнес. Тому "сильні світу цього" нерідко створюють свої будівельні організації. І, оскільки перебувають біля бочки з медом, намагаються якомога більше зачерпнути замовлень для своїх організацій. Незважаючи на те, що провадяться тендери.

– З тендерами справді відбуваються дивні речі. Якось ми були в Києві на одному тендері, і один з учасників раптом стрімко знизив ціну на 1,5 мільйона гривень. Просимо: поясніть, як? Можна зменшити витрати на 100 – максимум 300 тисяч, як же ви півтора мільйона заощадити маєте намір? Виявляється, "забули" про устаткування. А замовник серйозний був, говорить: "Почекайте, ви свідомо йшли на обман. Або ми подаємо документи до прокуратури, або ви знімаєте заявку на участь у тендері". Довелося тій організації терміново ретируватися. На жаль, у законодавстві не все відшліфовано, і цим користуються.

– Іване Миколайовичу, останнім часом великий бізнес почав "розтікатися" до провінції. Як поступово розтікається купа піску, висипана із самоскида.

– Є така тенденція. У великих містах для будівельних компаній роботи стало менше, і вони всіма правдами і неправдами шукають замовлення в районах, зокрема й Кілійському. Ми не хочемо переходити комусь дорогу. Але й поступатися своїми об'єктами, на які вже вклали багато сил і коштів, теж не повинні. Це – питання нашого виживання. І от боремося з ними, з вітряними млинами. Я переконаний: у районі повинна бути потужна будівельна організація. Бо якщо потрібна термінова допомога, будуть звертатися не до дніпропетровської фірми, а до нас, до місцевого "Агробуду". Наш виробничий потенціал такий, що можемо працевлаштувати до 450 чоловік. Ми можемо освоювати на рік 30 – 40 мільйонів. Але замовлень у такому обсязі немає.

– У труднощах ви загартовуєтеся...

– Скільки вже можна загартовуватися?! Ми всі в шрамах!

– Проте ВАТ "Агробуд" – організація широкого профілю, яка, борючись за виживання, освоїла багато напрямів. Наскільки я знаю, підприємства, що входять до складу ВАТ, займаються і видобутком піску, і установкою металопластикових вікон, і модною столярною справою. Можливо, є ще щось новеньке?

– Є. Встановлюємо устаткування для переробки відходів у брикетоване вугілля. Дуже корисне з погляду екології виробництво. У справу йде все – відходи очерету, деревини, виноградна лоза, стебла соняшнику і кукурудзи. На виході виходить вугілля, що практично дорівнює антрациту. Але дешевше приблизно на 40%.

Зі свого боку, ми робимо все можливе. Але дисбаланс у суспільстві, дисбаланс у промисловості не дає розвиватися. Чи жарт, один комплект гусениць для трактора – 67 тисяч гривень! Техніка, хочу сказати, у нас нормальна, але, на жаль, не оновлюємо її – це поганий дзвінок. Однак не будемо впадати у відчай і опускати руки. Я гадаю, що все буде добре. Коли тільки?..

Антоніна БОНДАРЕВА,власкор «Одеських вістей», Кілійський район

Зарплата як індикатор стану галузі

На сьогоднішній день будівельний комплекс області складається з 338 великих і середніх організацій різних форм власності. У них працює близько 20 тисяч фахівців, що становить 77 відсотків від рівня 2008 року.

До свого професійного свята одеські будівельники прийшли, на жаль, не з найкращими, але і не з найгіршими показниками у порівнянні з іншими регіонами. Так, за даними начальника Головного управління капітального будівництва В'ячеслава Маркіна у першому півріччі поточного року виконано будівельно-монтажних робіт більш ніж на 876 мільйонів гривень. Це близько 52 відсотків від торішнього показника. Разом з тим, охочих працювати в будівельній галузі стало менше на 23 відсотки. І це цілком закономірно, якщо врахувати, що на сьогодні середньомісячна заробітна плата тут становить 988 гривень проти 1 тисячі 248 гривень минулого року.

Разом з тим, заборгованість щодо зарплатні в будівельній галузі склала 1,3 мільйона гривень. Вона могла бути набагато більшою, підкреслює В. Маркін, якби три великих підприємства не розрахувалися зі своїми співробітниками на сто відсотків, виплативши їм у цілому близько мільйона гривень.

За його словами, головна причина заборгованості в тому, що далеко не всі замовники вчасно розплачуються за виконані роботи. І це явний наслідок фінансово-економічної кризи. Але її вплив будівельники будуть відчувати і надалі, стверджує начальник Головного управління економіки облдержадміністрації Олег Муратов. Справа в тому, що сьогодні забудовники вкладають кошти у завершення вже початих об'єктів, і практично ніхто не освоює нові будмайданчики. А оскільки на одержання відповідних узгоджень і на розробку проектної документації необхідно, як мінімум, рік, то у 2011 році ми будемо спостерігати подальший спад будівництва, бо початі об'єкти залишилися ще не добудованими.

Хоча, як сказали мені самі будівельники, це не факт. Тому що і споруджувані на сьогоднішній день об'єкти не мають достатнього фінансування.

Анатолій МИХАЙЛЕНКО,«Одеські вісті»

З гарантією якості

НаврядчихтозмешканцівАрцизадумав, щозапівторарокувмістіспорудятьоднезнайбільшихнаОдещинізерносховищ– "Агропрайм", на100 тисячтонн. Зараз, як сказав інженер з нагляду за будівництвом Сергій Алексєєв, накладаються "останні штрихи". Фахівець з 20-річним стажем у будівельній сфері, він стверджує, що працюють люди з високою відповідальністю і самовіддачею. Готова вже і залізнична колія відвантаження: і вісім перших вагонів зерна, яке пройшло цикл відповідної обробки, відправлені за призначенням. Під куполом неба височіють 22-метрові силоси. Вони повністю готові прийняти на зберігання сипучі. Їх сім, кожен місткістю по 5 тисяч тонн.

Я побувала на об'єкті. Вражає головна башта. У ній, яка піднімається над всіма будівлями, виконуються всі операції. Зараз завершуються роботи в адміністративному будинку і галереях. Очищається від будівельних відходів територія. Незабаром за огородженням з'явиться двометрової ширини тротуар. Отож до дня здавання в експлуатацію другої черги зерносховища – а це буде у жовтні – будівельники упораються зі справами цілком.

Одну із задіяних у будівництві бригад очолює добре відомий в Арцизькому районі будівельник з 40-річним стажем Андрій Дудник – людина, закохана у свою професію і дуже відповідальна. Жодного разу до якості виконаних його бригадою робіт претензії не висувалися. А споруджував він великі об'єкти. В активі Андрія – школи у Мирнопіллі, Новій Іванівці, Арцизі; Будинки культури у Деленах, Главанах і знову ж – в Арцизі. У сім’ї Дудників професія будівельника – у пошані. От і середульший син (дітей у Дудників троє) Віталій теж її обрав для себе, за що насамперед вдячний батькові. Власне, Андрій себе в іншій іпостасі не уявляє. Вважає, йому у житті з цим пощастило. Праця будівельника завжди була затребувана.

– А якщо бачиш, що тебе цінують як фахівця, майстра своєї справи, – говорить, – ще краще працюєш. Як воно тут, на спорудженні зерносховища "Агропрайма", і є. У нашій бригаді люди свідомі, професіонали, на совість працюють.

Тож щодо того, як це солідне підприємство запрацює на повну потужність, залишилося зовсім мало часу. Але вже сьогодні про нього в Арцизі йде добра слава.

Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей», м. Арциз

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті