Завтра – день працівників ветеринарної медицини

Шановні працівники ветеринарної медицини!

Дозвольте привітати вас із професійним святом.

Результат вашої повсякденної і ретельної праці – значний внесок у розвиток народногосподарського комплексу області. Розбудова мережі сервісного ветеринарного обслуговування, забезпечення епізоотичного благополуччя чи охорона довкілля – всі ці питання вирішуються завдяки стратегічно вивіреній позиції та використанню комплексних підходів у роботі.

Сьогодні ні в кого не викликає сумнівів і відповідальність, і фаховий рівень людей, яким довірено контроль за ветеринарно-санітарною безпекою харчових продуктів та продовольчої сировини.

Натхнення вам у роботі, подальших професійних успіхів, щастя, здоров'я та добробуту!

Голова Одеської обласної ради

М. СКОРИК

Шановні колеги!

Обласна організація профспілки працівників агропромислового комплексу України щиро вітає з Днем працівників ветеринарної медицини усіх трудівників цієї галузі. Хай ваша нелегка праця слугує процвітанню України.

Бажаю вам не зупинятися на досягнутому, міцного здоров’я і миру, спокою і творчих підходів у роботі!

За дорученням президії обласної організації –

з повагою,

голова Одеської обласної

організації профспілки працівників

АПК України

І. МАКЕДОНСЬКИЙ

З погляду Мельника

Останнім часом не так часто керівниками обласного рівня призначають місцеві кадри. Головному управлінню ветеринарної медицини в Одеській області пощастило: новим начальником тут став Павло Іванович Мельник. Він народився у 1967 році в райцентрі Татарбунари Одеської області в родині колгоспників. Мама його працювала в тракторній бригаді, батько – слюсарем-наладчиком паливної апаратури у колгоспі ім. Татарбунарського повстання, де керівником був легендарний Василь Захарович Тур. І як це часто буває, майбутнє підлітка визначив збіг на перший погляд нічого не значущих обставин. Оскільки на одній вулиці з родиною Мельників жив ветеринарний фахівець, а неподалік розташовувалася ферма, про тварин Павло Іванович знав більше за своїх однолітків.

Після закінчення у 1984 році середньої школи Павло Іванович разом зі своїми друзями поступив на ветеринарний факультет Одеського сільськогосподарського інституту (нині – аграрний університет).

У 1985 році йому довелося перервати навчання у зв'язку із призовом на службу до армії. Двадцять один місяць він провів в Афганістані. Повернувшись додому, завершив навчання у вузі. І з 1991 року працював у ветеринарній службі міста Одеси, де пройшов всі сходи кар'єрного росту. Працював на станції з боротьби із хворобами тварин (був лікарем з санітарії, епізоотологом, заступником начальника станції), потім завідувачем районної лікарні ветмедицини Суворовського району міста Одеси. У 1996 році Павло Іванович очолив службу ветмедицини міста Одеси.

У 2007 році захистив кандидатську дисертацію, присвячену ветеринарно-санітарній експертизі мідій. У 2009 році очолив Головне управління ветеринарної медицини області.

Напередодні професійного свята – Дня працівника ветеринарної медицини ми попросили Павла Івановича відповісти на кілька запитань.

– Недавно в Одесі проходив представницький семінар. Його провадив Держкомітет ветеринарної медицини України, акцентувалася увага на необхідності посилення контролю з боку ветеринарних служб за експортними і імпортними продовольчими вантажами. Оскільки наша область є транзитною, то потоки таких товарів справді дуже великі і не завжди безпечні для здоров'я людей.

– Зараз видано низку наказів про посилення контролю експортно-імпортної продукції територіальними підрозділами ветеринарної служби і регіональною службою на державному кордоні та транспорті.

На нас покладені функції з інспектування холодильників, баз, складів, де зберігається імпортна продукція. Вони будуть щорічно перевірятися на відповідність необхідним умовам зберігання. У видачі дозволів на подальшу реалізацію імпортної продовольчої продукції буде брати участь і територіальна служба ветеринарної медицини.

– Сьогодні не рідкість подвірний забій худоби без проведення обов'язкової ветеринарно-санітарної експертизи. Чи вдасться вирішити цю проблему?

– Облдержадміністрація приділяє цьому питанню найпильнішу увагу. З 1 січня 2010 року набуває чинності заборона на подвірний забій худоби і продаж на ринках молочної продукції домашнього виготовлення. Така вимога європейських стандартів.

Ведеться робота з перереєстрації наявних забійних пунктів. У деяких районах планується побудувати нові. Три бойні вже побудовані (Саратський, Іванівський, Ширяївський райони). Там триває процес введення їх в експлуатацію. У Любашівському районі питання подвірного забою також розглядалося за участю всіх сільських голів.

Оскільки Україна вступила до СОТ, то потрібно виконувати досить тверді вимоги, спрямовані на формування цивілізованого ринку забою худоби і реалізації продукції тваринного походження.

– Павло Івановичу, якщо говорити про інфекційні захворювання, яка ситуація сьогодні?

– Область вільна від туберкульозу. Є одне господарство, неблагополучне з лейкозу в Ширяївському районі. До кінця року, я гадаю, його вдасться оздоровити.

Серйозна проблема пов'язана зі сказом серед диких тварин. У неблагополучних пунктах ставиться завдання прищепити все поголів'я свійських тварин.

Провадяться заходи щодо скорочення кількості бездомних тварин, що є переносниками багатьох небезпечних інфекцій, загальних і для тварин, і для людини, а також гельмінтозів.

– Свинячий грип, про який так багато говорять, чи велика його небезпека для регіону?

– Набагато небезпечніша африканська чума свиней. Близько двох років дане захворювання реєструється в Грузії, на Кавказі, у Російській Федерації. Вірус поширюється зі швидкістю порядку трьохсот кілометрів на місяць. З початком осінньої міграції диких свиней імовірність появи африканської чуми свиней у нас стрімко зросте. Її замет може відбутися з боку Російської Федерації, Молдови, Румунії. Тому посилені заходи профілактики класичної чуми свиней, контролю у всіх прикордонних районах. Свиноферми переводяться на закритий режим утримання тварин.

– Традиційно наша область відрізняється гарним оснащенням лабораторій ветмедицини.

– Так, акредитацію за стандартами ІСО мають обласна і Одеська міська лабораторії ветмедицини. Атестовані і акредитовані всі лабораторії на ринках Одеси. Їхнє оснащення, оскільки цьому питанню приділялася належна увага, є кращим в Україні серед міст-мільйонників.

– Гарантією благополуччя на м'ясо- або рибопереробному підприємстві є робота на ньому офіційного лікаря ветеринарної медицини.

– Ця робота вимагає дуже високого рівня підготовки. Ми маємо намір підсилити інспекторський напрям. Передбачено програми навчання. Зокрема, два фахівці з нашої області вже пройшли в Держкомітеті навчання з впровадження систем самоконтролю якості і безпеки ХАССП. У вересні пройдуть навчання ще два чоловіки. Потім почне розвиток система регіональних центрів. ХАССП необхідно запровадити серед офіційних лікарів переробних підприємств і керівників цих підприємств.

З 2010 року всі підприємства, які хочуть експортувати свою продукцію, повинні будуть запровадити в себе систему ХАССП.

– Але вона дуже дорога. Чи виявиться це підприємствам під силу?

– А без впровадження ХАССП можна втратити цілі напрями експорту. Наприклад, сухе молоко. Якщо в ньому знайдуть антибіотики, які застосовувалися при лікуванні корів, такий товар не візьме ні Росія, ні інші європейські країни.

Впровадження ХАССП допоможе насамперед підприємству, тому що і перевірки контролюючих органів відпадуть, і гарантії якості і безпеки продукції будуть дуже високими.

– А які підприємства цю систему вже запровадили?

– Балтський молочний комбінат, торговельна марка "Левада", фірма "Аквафрост" в Іллічівську.

– На завершення, що б Ви побажали колегам напередодні професійного свята?

– Незважаючи на кризу, мати роботу, поголів'я худоби, настрій на роботу, одержувати і моральне, і матеріальне задоволення від своєї праці. І, зазвичай, благополуччя, здоров'я, удачі і процвітання родинам.

Світлана КОМІСАРЕНКО,«Одеські вісті»

Тамара Іванівна з професією не помилилася

Сім’я Ліпових, Тамари Іванівни та Михайла Павловича, можна сказати, – ветлікарняна. Тільки Тамара Іванівна завідує ветдільницею у селі Білолісся, а чоловік її – у сусідньому Зарічному. І стаж його роботи у цій галузі на кілька років більший. 30 років тому Тамара Іванівна стала ветфельдшером. Поступово напрацьовувала професійний досвід і, як відзначає начальник райуправління ветеринарної медицини Татарбунарського району Анатолій Збудчак, саме міцні знання і любов до тварин були підставою для затвердження її на посаді керівника сільської ветдільниці.

З того дня 15 років минуло. І води багато стекло. Раніше, що й казати, тільки дійного стада корів було близько 1300. Та овець, птиці – тисячі. Щоправда, і сьогодні вівцепоголів’я у півтори тисячі укладається і далі зростає. Та свиней десь до 400 буде.

– А курей, качок та гусей, – говорить Тамара Іванівна, – що називається, неміряно. Всі госпдвори у птиці.

Отож і сьогодні роботи у Ліпових вистачає. Зустріла Тамару Іванівну, коли вона готувалася до щоденного клінічного подвірного огляду птиці у приватному секторі. Обійти потрібно було майже 700 дворів, що на 13 вулицях села. Це сім кілометрів – де пішки, де на велосипеді – подарунку від райуправління. Проте, настрій у Тамари Іванівни – навіть дуже непоганий. Обличчя у неї добре, усміхнене.

Зайшла жінка і – з порога:

– Ти, Тамаро Іванівно, моє господарство сьогодні подивишся? Все ж буде спокійніше.

– Подивлюся, подивлюся. Не турбуйся, – відповіла Ліпова.

Падежу тварин у селі немає. І не лише тому, що Бог милував. Тамара Іванівна суворо пильнує. Не випадково ж очолювана нею дільниця посідає призові місця в районі. Втім, Тамара Іванівна говорить хороші слова про всю дружну команду ветспеціалістів району. Про Ларису Дмитрієнко – теж ветерана ветмедицини з села Лиман. Про молодого завідувача ветдільниці Дмитра Кичука з Дмитрівки, який чудово справляється з обов’язками. Про самого Анатолія Збудчака – керівника турботливого, надійного, з яким цікаво працювати. І з професією не помилилися, і чоловік – справжній друг, і діти теж щасливі. Один син після закінчення харчової академії технологом ковбасного цеху трудиться. Другий – оператором на хлібозаводі. І онуків улюблених у Ліпових троє.

Нещодавно, у липні, з’їхалися всі до батьківського дому. Відзначали Тамарі Іванівні 50 років! Ото було радості!

– Для мене ця зустріч – заряд на наступні 50 років, – сміючись, сказала ювілярка.

Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей», с. Білолісся, Татарбунарський район

Фото авторки

З турботою про кадри

Є такий вираз, що лікар лікує людей, а ветеринар – все людство. Як же живеться, як працюється, що найбільше турбує тих, на кого покладаються такі великі завдання? З цим запитанням напередодні професійного свята звернулась до начальника управління ветеринарної медицини в Савранському районі Віктора Благодиря.

– Вже впродовж ряду років у нашому районі основною проблемою залишаються кадри. Точніше, їх нестача. Старше покоління, яке організовувало цю службу і працювало в цій галузі довгий період, тепер йде на заслужений відпочинок. Здебільшого замінити їх ніким. Звичайно, ми намагаємось вирішувати цю проблему. Протягом останніх двох років два, три випускники загальноосвітніх шкіл району поступають на ветеринарний факультет Одеського аграрного університету. Та по закінченні його не всі повертаються в район.

– В чому причина такої ситуації?

– Молоді фахівці не повертаються в села через низьку заробітну плату і відсутність належних житлових та побутових умов.

– Який же розмір заробітної плати молодого спеціаліста?

– Трохи вищий за мінімальний.

– Не густо. До цього ще можна додати, що їх ніхто не забезпечує житлом, в районі відсутній газ для опалення.

– Це все так. Тому нас тішить те, що все таки є люди, які приїхали сюди на роботу. За останні два роки чотири випускники Одеського аграрного університету повернулись в район. І нині успішно працюють Олександр Река, Василь Романов, Роман Загорій та Сергій Боровіцький.

Ось таким чином, хоч частково, розв’язуємо проблему кадрового забезпечення. Тепер з’явилась можливість у старших колег передати їм свій багатий професійний і життєвий досвід та виробничі навики.

Сподіваємось, що і в подальшому наші ряди поповнятимуться молодими фахівцями. На сьогоднішній день на ветеринарному факультеті Одеського аграрного університету навчаються Любов Лунгу та Олександра Снігур, які мають намір повернутись в своє селище. Крім того, ми продовжуємо направляти на навчання у вищі та середні спеціальні навчальні заклади випускників загальноосвітніх шкіл району.

– Це єдина проблема, яку Вам доводиться нині розв’язувати?

– Звичайно, що ні, але ця основна. У зв’язку із складною економічною ситуацією в країні, у агроформуваннях району значно скоротилось поголів’я як великої рогатої худоби, так і свиней та птиці. Тому нам доводиться в основному обслуговувати приватний сектор. Якщо колись велика кількість поголів’я була сконцентрована на одній фермі, то тепер все воно розосереджено по подвір’ях сільчан. А це означає, що для проведення профілактичних щеплень, для лікування потрібно долати чималі відстані та витрачати багато часу.

Причому тепер люди утримують худобу в основному для власних потреб. А ще вони від реалізації молока одержують «свіжу копійку». Здебільшого в селі це єдине джерело доходів. Та якщо врахувати те, що ціни на тваринницьку продукцію занизькі (нерідко вони навіть не покривають витрат на її виробництво), людям доводиться дуже берегти свою живність. Багато перешкоджає нашим вітчизняним товаровиробникам ота закордонна, здебільшого, низькоякісна продукція.

Але у наших сільських жителів іншого виходу немає.

Поспілкувавшись із Віктором Сергійовичем, вирішила познайомитись із молодими спеціалістами.

Не буду приховувати, що мене приємно вразили відповіді юнаків на одне питання: «Що спонукало вас повернутись в село?»

Роман Загорій без будь-якого позерства, сказав:

– Нас звідси направляли на навчання, тож і повернулись. Як кажуть, борги потрібно повертати.

Звичайно, є й інші причини. У містах дуже дороге житло, та й роботи останнім часом поменшало. А тут є батьківський дах над головою, мамина турбота.

А Василю Романову та Олександру Реці, як виявилось, ще про сім’ї потрібно дбати, так як обоє вже одружені.

Хай же щастить цим молодим фахівцям!

До речі, начальник управління ветеринарної медицини в Савранському районі Віктор Сергійович Благодир впевнений в тому, що з них вийдуть хороші ветеринари.

Лариса Півторак,власкор «Одеських вістей», Савранський район

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті