Нелегка праця пасічника. В народі кажуть: «Бджіл тримати – не в холодку лежати!» Для багатьох бджільництво стало справжньою професією, а любов до золотокрилих створінь не минає ніколи. 58-річний Анатолій Минович Бондаренко з села Мала Боярка Ананьївського району професійно займається цією справою близько тридцяти років. Чверть століття він, немов Будулай зі знаменитого радянського фільму, кочував мальовничими місцями району, де на нектарних пасовищах «пас» своїх Божих створінь – бджіл. А чотири роки тому осів з родиною у невеличкому селі Коханівської сільради.
Ази професії бджоляра А.М. Бондаренко здобув у ранньому дитинстві від рідної матері – Тетяни Дем’янівни. Коли підріс, захопився полюванням на рої. Сам придумав і змайстрував нехитрий пристрій і влітку чатував по ярах за бджолиними сім’ями, які в період роїння літали долинами в пошуках підходящого дупла. Знаючи повадки поведінки комах, він ставив пастку в таких місцях, що без здобичі додому не повертався. Таким чином Анатолій збільшував кількість бджолиних сімей у батьківській пасіці.
У ті часи професія пасічника була не дуже розповсюджена, тому після закінчення школи А.М. Бондаренко вступив до Одеського медичного училища. Здобувши професію фельдшера, він у 1971році свою трудову біографію розпочав в АТП 15131 міста Ананьєва. А потім попрацював бригадиром городньої бригади, охоронником, тощо. Та любов до бджіл перемогла, і з 1980 року Анатолій Минович став пасічником.
З роками пасіка А.М. Бондаренка розрослася і «пересіла» на колеса. Для її перевезення господар обзавівся павільйоном на 46 вуликів, «шаландою» (довгим причепом) на 24 бджолосім’ї і трактором. Бувало, за сезон накачував від 3 до 4 тонн меду і вигідно його реалізовував. Торік Анатолію Бондаренку вдалося продати трохи більше тонни меду на Одеську кондитерську фабрику за ціною 14 гривень за кілограм. А цього року буде шукати покупця.
Останні кілька років пасічник не кочує. Анатолій Минович з теплотою згадує ті привільні роки на лоні природи, де ніщо не нагадувало про колотнечу життя, а слух тішили гудіння улюблених Божих створінь та легкий подих степового вітерця. Про свою улюблену справу пасічник може розповідати довго. Не любить згадувати лише 2007 рік, коли з його великої пасіки залишилося лише три сім’ї. Трагедія сталася через безалаберність фермерів, які обробили посіви ріпаку отрутохімікатами, а пасічників попередити забули.
З теплотою відгукується про бджілок досвідчений бджоляр. Каже, що це найпрацьовитіші комахи і наймудріші природні фармацевти на землі, які забезпечують людину живими ліками: медом, пилком, маточним молочком, восковими стільниками, прополісом. Його комахи заготовляють екологічно чисту продукцію, бо бджоляр лікує їх народними методами, не використовуючи антибіотиків. Тому вона корисна для здоров’я. Сім’я Бондаренків: дружина Лариса, син Роман, донька Надія і сам господар, – за рік споживає не менше ста кілограмів меду. Найкращими вважаються квітковий і травневий. Таким частуються і лікуються.
На пасіці А.М. Бондаренко поводиться з бджолами ніжно і лагідно. Навіть не надіває захисної сітки. Я обережно (хоча в дитинстві допомагав батькові доглядати за бджолами і був неодноразово ними покусаний) наблизився до відкритого вулика лише на кілька метрів, щоб сфотографувати пасічника за роботою. А той продемонстрував наповнені медом стільники, від яких йшов запаморочливий запах, що увібрав у себе сонячне тепло літнього ранку та щедрий нектар омитих росами пелюсток волошок та золотавих соняхів.
– За багато років спілкування з цими божими створіннями я з ними зріднився, – сказав Анатолій Минович. – І, мабуть, за мою любов вони віддячили мені. Найменша донечка Надійка народилася саме на медовий Спас. Цього року їй виповнилося чотирнадцять. Я називаю її не інакше, як «медовою дівкою», дарунком бджіл.
В роду Бондаренків Анатолій Минович не єдиний пасічник. Його брати,– старший Іван і молодший Сергій, – також зачаровані магією бджолиних стільників і, мешкаючи в Одесі, утримують на батьківщині, в селі Амурах, чималенькі пасіки.
Малобоярський пасічник ще довго розповідав про свою родину, улюблену справу, поведінку бджіл, якість меду, старшу дочку Євгенію, зятя, який має два вулики, двох чарівних онучок, а ось пастку для ловлі роїв так і не показав. Береже сімейну таємницю.
