Засідання за круглим столом, ініційоване Асоціацією морських капітанів України, хоча і відбувалося під гаслом «Морське майбутнє країни – у руках морських міст», так і не прояснило перспективи морегосподарського комплексу держави. Зате його організатори були дуже зайняті пошуком проблем там, де їх немає. А важливі питання морської галузі залишили за бортом.
Поштовхом до заходу стала недавня Постанова КМУ № 518 «Про створення місцевих і регіональних галузевих рад підприємців». Вона пропонує представникам бізнесу поєднуватися у громадські організації, як гадають, за професійною ознакою. Справа ця добровільна, і не перешкоджає морським капітанам закликати до об’єднання підприємців всіх сфер морської діяльності.
От тільки з якою метою? Адже поняття морська галузь – досить містке, і у портовиків, судноремонтників, постачальників свої завдання і шляхи їх розв’язання. Намагаючись осягнути неосяжне, ініціатори заходу вийшли навіть за межі галузі, коли вони заодне приписали до неї суднобудування. Адже відомо, що корабели ще з радянських часів підлеглі Міністерству промислової політики України і до транспортного відомства не мають стосунку.
У плані роботи зазначалися 5 різних тематичних напрямів, кожен з яких розглядався окремими групами, які перебували в окремих аудиторіях. Організатори мали намір визначити повноваження місцевих органів влади у формуванні та реалізації морської політики. Подумати, як підняти престиж морських професій у житті міської громади. Як підвищити внесок морської індустрії до дохідної частини бюджету. Визначити, яким бути «морському фасаду» Одеси. І ще – створити якийсь «морський бізнес-інкубатор».
У цих формулюваннях дивує те, що ветерани капітанського містка та інші фахівці беруться за питання, які явно виходять за межі їхньої компетенції. Мабуть, тому за круглим столом так і не було конкретизовано, що ж вони розуміють під морською політикою і як вони збираються її орієнтувати на поповнення міської скарбниці Одеси. Про інші морські міста не йшлося.
Вузлові питання галузі були обійдені увагою. Як змінити закон про закупівлі, який, на думку керівників держпідприємств, позбавляє роботу оперативності? Як можна вплинути на думку Міністерства про стивідорні компанії, щоб не руйнувати співпрацю, а спрямувати її на одержання максимальної вигоди для країни? Що можна зробити для зростання судноплавства по гирлу Бистре? Як допомогти порту Южному у його конфлікті з ТОВ «ТИС»? Але проректор Інституту післядипломної підготовки водного транспорту Олександр Яценко, колишній модератор «інкубаторської» теми, навіть не намагався відповісти. За його словами, головне завдання полягає у тому, щоб створити громадську організацію, яка збиратиме ідеї, що надходять від моряків або установ. І наголосив на тому, що ІПО може допомогти у розробці будь-яких програм для підприємців.
Зовні це виглядало відгуком на Постанову № 518 КМУ. Але не меншою мірою і зручним способом накопичити таким чином банк ідей і водночас одержати рекламу своїх потенційних послуг.
Предметом реклами у нього став «морський бізнес-інкубатор»! Однодумцем модератора виступив голова якоїсь організації АМКАУ – Асоціації менеджерів крюїнгових агентств України Анатолій Задорожний. Жодне з провідних посередницьких підприємств Одеси та області («крюїнгові агентства») не є членами цієї Асоціації. Але, мабуть, директорам цих підприємств влаштувальники круглого столу і пропонують відкоригувати їхні здібності менеджерів.
За офіційними даними, в Одеській області є 262 посередницькі підприємства з надання допомоги морякам у працевлаштуванні «під чужий прапор». Вони мають ліцензії на вид діяльності, дотримуються рамок закону, стоять на обліку у податкових органах, піддаються перевіркам у встановленому порядку. І це не їхні проблеми, а їхня робота! Чи мають право ставити кваліфікацію таких керівників під сумнів дві асоціації, далекі від цієї діяльності?
На жаль, організатори також не стали пояснювати, що вони розуміють під інкубатором. Але їхня заява, що він повинен служити «підготовці людей морських професій», дуже вже схожа на огульне змішування всіх юридичних понять і правових функцій державних галузевих підрозділів і приватних структур. Наївні були і послуги, пропоновані організаторами круглого столу, з питання, як морякам витрачати зароблені гроші. Гадаю, відвідувати для цього спеціальні платні курси морякам немає потреби, корисніше вислухати поради своїх дружин.
Дискусії про морський інкубатор не вийшло. Що ж дозволило А. Задорожному розмістити на сайті «Морські бізнес-новини України» інформацію про те, що ідея про створення інкубатора «викликала великий інтерес»?
– Це аж ніяк не турбота про моряків, а користь здирників в овечій шкурі, – відгукнувся про захід колишній директор відомої посередницької компанії «Шкіпперс Блек Сі Корпорейшн Лтд» Віктор Бабич, який там був. – Багато з тих, хто намагається «проштовхнути» ці ідеї, мали у минулому свій бізнес, але втратили його, тому що у них виникли проблеми із законом. Тепер їхня тактика – створити якусь громадську структуру (нехай і на папері), поза якою моряки не зможуть піти в рейс. І добряче обґрунтувати, що це зроблено в інтересах їх соціального захисту. А потім від імені цієї структури звернутися до органів державної влади, щоб затвердити ідеї, реалізація яких допоможе їм контролювати певні сегменти на морському ринку праці. А отже, «наварювати» добрі гроші!
...На засіданні на мою адресу і на адресу мого колеги пролунали докори у тому, що ці заходи висвітлюються журналістами «не так»! Очевидно, не так, як хочеться організаторам подібних зборів. Залишається тільки запитати: ми – «не так», а чому ж ви так чините?
