Лікар, апітерапевт, пасічник

Юрію Миколайовичу Солоденку вдається поєднувати те, що ще десять – двадцять років тому здавалося зовсім нереальним. Кандидат медичних наук, доцент Одеського державного медичного університету, працюючи на базі міської клінічної лікарні № 9, він активно та досить успішно займається апітерапією, до того ж віце-президент Асоціації апітерапевтів України, автор п'яти патентів на винахід і тридцяти раціоналізаторських пропозицій. Зумів довести своїм колегам, які не дуже-то спершу вірили у можливості лікування дуже небезпечних захворювань продуктами бджільництва, що метод цей буває набагато ефективнішим за найсучасніші фармакологічні препарати.

Юрій Миколайович родом із Ільїнки, що у Біляївському районі. Як сам говорить, у роду були бджолярі, знахарі та медичні працівники. Розведенням бджіл та вивченням їх займалися батько, діди по батьківській та материнській лінії. Матір його, Ганну Степанівну, багато земляків із теплотою та повагою згадують дотепер. Неодноразово саме вона, сільський фельдшер, встановлювала єдино правильний діагноз. То ж, напевно, самою долею Юрію Солоденку було визначено знайти цей дивовижний синтез сучасних наукових знань та стародавніх таємниць апітерапії, щоб зробити їх корисними для здоров'я людей.

– Пам'ятаю, як мама лікувала свій артрит, – розповідає Юрій Миколайович. – Вона брала бджоли, змушувала їх жалити коліно, що розболілося, а потім вкутувала його бджолиним воском. Результати виходили приголомшливі. Адже їй доводилося дуже багато ходити пішки: лікарська амбулаторія, де вона працювала, обслуговувала п'ять чи шість сел. То ж навантаження на ноги випадало величезне. Але застосовувати такі підходи до лікування інших людей заборонялося. Офіційне визнання метод апітерапії одержав лише у 1959 році.

У дитинстві Юра бачив, як багато та важко працювала мама. Часом її не було вдома по кілька днів. Вона самозабутньо любила свою справу, але не квапилася радити дітям – трьом синам і доньці – обирати медичний шлях. Попереджала, що праця ця дуже важка та відповідальна.

Своє рішення про вибір професії Юра прийняв наприкінці шостого класу, але нікому не говорив про це. Закінчивши восьмирічку, він вступив до третього медичного училища міста Одеси. До початку 60-х років воно вважалося військово-морським і випускало лейтенантів. У 1965 році, коли до цього училища вступив Солоденко, воно вже готувало цивільних медиків, але чудовий викладацький колектив залишився. Усі дисципліни читалися на дуже високому рівні, викладачі вимогливо ставилися до контролю знань студентів. І, як наслідок, багато хто без зусиль вступав до медичних вузів. Навчатися Юрію Солоденку було цікаво. Училище він закінчив із червоним дипломом.

Доброю школою стала і служба в армії. Юрій Миколайович служив у шпиталі ракетних військ, у Красноярському краї. Доводилося допомагати найрізноманітнішим хворим. Там і прийшла до нього остаточна впевненість у правильності вибору життєвого шляху.

Відслуживши, Солоденко вступає одразу до двох вузів – Одеського медичного інституту та на біофак університету імені І.І.Мечникова. Іспити здає успішно, але все ж таки обирає медін.

Практично з першого курсу допитливий студент впритул зайнявся науковими дослідженнями. І до шостого курсу в нього було зібрано увесь необхідний матеріал для кандидатської дисертації. Але спочатку Юрій Миколайович поїхав працювати до Німеччини, потім – до Польщі. І до питання щодо захисту дисертації повернувся лише у 1991 році, після повернення на батьківщину.

– Те, що пігулки, уколи та крапельниці – це не панацея, я зрозумів давно, – далі розповідає Юрій Миколайович. – Організм людини занадто перевантажений синтетичними ліками. Потрібні природні методи впливу на хворий організм. Я цікавився фітотерапією, гомеопатією, рефлексотерапією, масажами, голкотерапією, але зупинився на апітерапії. Колеги спочатку ставилися до цього поблажливо. У медичному університеті курсу апітерапії немає. І багато лікарів не знають, що це таке. Хоча за кордоном – у Франції, США, Польщі апітерапія дуже популярна. У Москві є клініки, де лікування пацієнтів здійснюється лише продуктами бджільництва. Але поступово скепсис моїх колег змінився непідробним інтересом до можливостей методу.

Один із колег надіслав до Солоденка пацієнтку, яка рік тому перенесла інфаркт міокарда. На серцевому м'язі в неї залишився рубець, були аневризма та гепертрофія лівого шлуночка, знижена скорочуваність міокарда. Жінка одержала другу групу інвалідності, страждала від задишки та болів у серці. Через три місяці лікування бджолоужаленням, огнівкою, бджолиним маточним молочком ехокардіоскопія показала, що аневризма в неї зникла, зменшилася гіпертрофія лівого шлуночка, скорочуваність міокарда зросла удвічі, чого жоден аптечний препарат не дозволяє одержати. Жінка практично забула, що таке задишка, пішла з інвалідності і тепер нормально працює.

Бджолоужаленні та препарати зі змістом бджолиного гепарина досить ефективні при запущеній стенокардії.

Одна з колег Юрія Миколайовича, будучи фахівцем у багатьох нетрадиційних методах лікування, вилікувала свій артрит лише продуктами бджільництва. І тепер стала активно вивчати метод апітерапії, вважаючи його одним із найунікальніших та багатообіцяючих.

Варто відзначити, що усі препарати для пацієнтів Юрій Миколайович готує із продуктів, отриманих на власній пасіці у Ширяївському районі. Він не перестає повторювати: апітерапія лише тоді буде ефективною, коли усі продукти отримані у екологічно чистому районі, правильно приготовлені та призначені пацієнтові.

– Я ніколи не протиставляю апітерапію іншим методам, – підкреслює Юрій Миколайович. – Раджу пацієнтам далі приймати призначені ним лікарські засоби, але поступово їхнє дозування буде зменшуватися. Особливо це помітно, зокрема, по пацієнтах, які страждають на гіпертонічну хворобу.

У сім’ї Юрія Миколайовича сьогодні три лікарі. Дружина Ірина, з якою він разом тридцять один рік, серйозно займається гомеопатією, але останнім часом теж віддає перевагу апітерапії. Син Олександр зосередив свою увагу на проблемах ендокринології. І дискусії із приводу пацієнтів та методів їхнього лікування вже давно стали нормою життя цієї дружної сім’ї.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті