2 липня 2007 року, о 3 годині 20 хвилин, тільки розвиднювалося. Солодко спали одесити... Автомобіль ГАЗ-5204 стояв біля крамниці по вул. Маловського, розвантажуючи хліб. Водій розпочав роботу ще о першій годині ночі, завантажився хлібобулочними виробами і вже встиг побувати у декількох торговельних точках. Робота була важкою – нічною. Хронічне недосипання, нервове напруження на міських дорогах. Від цього нікуди не дінешся…
А в цей час з нічного бару, який розташований у Лузанівці, повертався на автомобілі "мітсубісі-каризма" Ігор Родівов (прізвище змінено) з неповнолітнім пасажиром. Очевидно, розслабившись на відпочинку у барі, він проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, не знизив швидкості при об'їзді вантажівки, що стояла, і зіткнувся з нею.
Удар був такої сили, що злякані жителі, які прокинулися, з жахом повискакували із своїх будинків, виглядали з усіх вікон. Вони ж викликали «швидку допомогу», ДАІ і пожежників.
Підліток одержав черепно-мозкову травму (струс мозку), забиту рану голови, закритий перелом ліктьової кістки зі зсувом уламків. Невеликі тілесні ушкодження одержав і сам Родівов.
На щастя, водія хлібної машини, який займався розвантаженням хліба, на той час у машині не було. А автомобіль так постраждав, що відновленню вже не підлягав...
У подальшому на потерпілого підлітка за позовом, заявленим прокурором Одеси, було стягнено з підсудного Родівова гроші на лікування. З винуватця ДТП була також стягнена вартість проведених експертиз.
А що ж з хлібним фургоном? Роботою водія? Матеріальним забезпеченням його сім’ї?
Співробітники ДАІ написали протокол огляду транспортних засобів, була складена схема ДТП, були написані необхідні для розслідування цієї пригоди інші документи.
Господар хлібної вантажівки сподівався за допомогою страхової компенсації швидко купити таку ж поношену і «на ходу» вантажівку, щоб далі на ній працювати. Але не тут то було.
Спочатку весь процес загальмував слідчий ДАІ, яка так повільно оформляла всі документи (при постійних нагадуваннях, проханнях і навіть письмовій скарзі її начальству), що документи до суду Суворовського району прибули майже через дев'ять місяців – у середині березня 2008 року!
Суд відбувся 17 квітня 2008 року. А далі знову почалася тяганина за допомогою канцелярії цього суду. Рішення суду не видавалося, його не могли знайти спочатку у цивільній, потім у загальній і кримінальній канцеляріях. Співробітники різних канцелярій показували пальцем один на одного, не могли розібратися. До загальної канцелярії з червня 2008 року було здано не менше п'яти заяв про видачу документа, зроблено багато усних заяв. Документи не видавали ні власникові автомобіля, ні на запит страхової компанії. Передостання заява була відіслана рекомендованим листом у січні 2009 року. Втративши нарешті терпіння, власник автомобіля звернувся навіть до Верховного суду України. І нарешті, майже через рік після суду, що відбувся, – 14 березня 2009 року рішення суду було на руках у нещасного власника нещасної хлібної машини. Наступного дня цей документ уже був на столі аварійного комісара страхової компанії "Княжа". І почалася наступна серія...
Українська страхова компанія "Княжа" в Одесі дуже активно займається своєю рекламою, обіцяє потенційним клієнтам виплатити компенсацію протягом одного місяця. Реклама повідомляє, що компанія є лідером галузі страхування, має високу фінансову надійність, з 2005 року входить до складу провідної "Віденської страхової групи».
А що насправді? Сотні скривджених автовласників оббивають пороги цієї фірми, сподіваючись одержати виплати. Терміни ухвалення рішень про проведення виплат потерпілим регулярно порушуються. Кількість скарг на страхову компанію зростає. В інтернеті тисячі обурених автолюбителів гнівно звертаються до страхової компанії і діляться один з одним своєю бідою: "Страхова компанія "Княжа" з князівською широтою збирає гроші з усією України"... Але поводиться зовсім не по-княжому щодо клієнтів, виплачуючи платежі дуже неакуратно, якщо взагалі їх виплачує...
Ось один приклад. Клієнт страхової компанії "Княжа" А.А. Аліяров двічі на тиждень приходить до аварійного комісара, який щодня повторює: "Завтра приходьте", "На наступному тижні". " Поки що немає грошей". Автомобіль клієнта "шевроле -авіа" потрапив в аварію ще у грудні 2008 року...
Господар розбитого хлібного фургона звернувся з листом до Моторно-транспортного страхового бюро України, членом якого є і страхова компанія "Княжа". Після цього з Києва було отримано листа такого змісту: "ЗАТ УСК "Княжа" повідомляє, що після розгляду наданих до компанії документів, за страховим випадком, що стався 02.07.2007 р., був складений Страховий акт № 101627631-1 від 08.07.09 р. та прийнято рішення про виплату Вам страхового відшкодування." Минуло понад два роки від дня аварії... Незабаром сума була нарешті-то отримана з вирахуванням 34,5 відсотка. Мабуть, за послуги", – жартує засмучений господар. Якщо раніше (у 2007 році) замість розбитого автомобіля можна було, трохи додавши грошей, на страхові виплати купити таку саму "поношену" і на ходу вантажівку і далі працювати, розвозячи хлібобулочні вироби і забезпечуючи матеріально свою сім’ю, то через два роки, тобто у 2009 році, у зв'язку зі зростанням долара можна буде купити лише половину вантажівки або навіть одну третину її.
Господар автомобіля написав до Києва листа з проханням роз'яснити йому, чому з такою затримкою (не протягом одного місяця) він отримав страховку? І чи повинен аварійний комісар сам контролювати "просування" документів у ДАІ, судах... Відповіді не одержано. А, крім того, адресу європейської "Віденської страхової компанії", до складу якої з 2005 року входить наша ЗАТ УСК "Княжа", одержати не вдалося. Мабуть, співробітники бережуть нерви своїх європейських колег. Або ж вони соромляться своїх не по-європейському виконуваних зобов'язань?
