УлистіжителькиРоздільноїАллиМельник, заякимнашкореспондентвиїжджавувідрядження, повідомлялося, щовонапонад26 роківпрацюєметеорологомнаРоздільнянськійстанціїГідрометцентруЧорноготаАзовськогоморів. Зоглядунате, щовона, ветеранпідприємства, потребуєполіпшенняжитловихумов, Гідрометцентрклопотавсяпередміськоювладоюпровиділенняїйізземельногозапасуділянкипідспорудженняодноповерховогожитловогобудинку. Навесні2008 рокуміськрадаухвалилатакерішення, іАллаІванівназайняласяоформленнямдокументів, щобнашестисоткахпоручізохоронноюзоноюметеомайданчикапобудуватисвоєжитло.
Жінка раділа, що її сім’я – дві доньки із малолітніми дітьми, хворий на туберкульоз чоловік, брат, учасник бойових дій у Афганістані, тяжкохвора мати, нарешті, зможуть поліпшити житлові умови.
Спочатку справи пішли начебто гладко. У травні одержали дозвіл на відведення ділянки, узгодили проект із органами земельних ресурсів, природоохоронним, санітарним, архітектурним, пожежним та іншими відомствами. У липні на руках був і дозвіл на провадження проектних робіт щодо спорудження довгоочікуваного житла, яке вирішили оформити на одну з доньок – Вікторію Нікулову. Практично усі необхідні документи, зокрема, проект будинку вчасно замовили, одержали, майбутньому будинку було присвоєно адресу – пров. Метеорологічний, 9. Зрозуміло, ділянка значиться під цим же номером. Проект її відведення вже у жовтні 2008 року фахівці ТОВ "Центр приватизації та експертної оцінки" передали до Одеського кадастрового центру. Це означало завершення одного з етапів оформлення документів, оскільки після присвоєння кадастрового номера мало відбутися одержання найважливішого паперу – Державного акту на право володіння землею.
Але тут чомусь документи перебували без розгляду до березня 2009 року, потім їх повернули на доопрацювання. Виявилося, що геодезисти землевпорядної організації – агенції СІМ змістили сусідню ділянку під № 7 на ділянку № 9. Відбулася їхня 100-відсоткова накладка.
Справа в тому, що одночасно з Мельник, міськрада під спорудження житла виділила у Метеорологічному провулку ще дві ділянки – десять соток начальникові приватного БТІ Л. Колеснику (ділянка № 5) і вісім соток – депутатові міськради, члену земельної комісії В. Волощенко (ділянка № 7). Він оформив його на ім'я Г. Слюсаренко. А через невеликий проміжок часу з'ясувалося, що ділянка першого частково "накрила" сусідню, збільшившись за протяжністю уздовж провулку на дев'ять метрів. До побудованого у короткий проміжок часу будинку, який розташувався у рамках ділянки, "приріс" і гараж, під яким і опинилася частина землі В. Волощенко, вірніше Г. Слюсаренко. Але іскра скандалу між "номерами 5 та 7" не розгорілася, оскільки в рекордний термін Слюсаренко одержала держакт на землю, а в цьому документі, завдяки помилці геодезистів, вже значилося, що її сотки розташовуються на наділі, що лежить поруч, оформленому на В. Нікулову. Таким чином, площа трьох ділянок розділилася на дві, і Алла Іванівна Мельник у результаті такої "накладки" залишилася без своєї землі. Як вже говорилося, якби геодезисти не допустили помилки при проведенні робіт на ділянці № 7, то документи Мельник не повернули б на доробку. Сім’я не знала б лиха, одержавши держакт, тихо й мирно, у міру сил, будувалася б.
Потрібно сказати, що, дивлячись на Колесника, який споруджував у провулку двоповерхову будівлю, Мельник, яка нічого не відала до часу, теж вирішила не гаятися. Ділянку відгородили стовпчиками. Алла Іванівна найняла робітників, які викопали й заклали фундамент будинку, придбала й завезла будматеріали. По ходу навідувалася до інстанції, нарвалася на штраф за провадження робіт на землі, яка поки що не належала їй, і, нарешті, довідалася, що її сусіди до весни 2009 року обзавелися держактами. Тоді й з'ясувалося, що її наділ у відведені межі ніби вже не вміщується, оскільки його не посунули, а послідовно проковтнули.
– У мене вкрали землю, – скаржиться в усі інстанції Мельник. – Але ж тільки в мене є узгодження із керівництвом Гідрометцентру та дозвіл на спорудження мого будиночка поруч із його охоронною зоною! Як і в сусідів, у мене є всі необхідні документи, в них немає жодних помилок. Ділянка чорним по білому накреслена на ситуаційній схемі, на ній підписи фахівців Центру приватизації та експертної оцінки. За усе це сплачено гроші. Але одержати держакт на виділену міськрадою ділянку ми не змогли – завдяки спритності та можливостям сусідів, зокрема, власників ділянки № 7, які, мабуть, вирішили, що їм простіше мати справу зі мною, а не з власником ділянки № 5.
Практично усі, до кого б я не зверталася, ставляться до моїх проблем, що раптом виникли, із розумінням та співчуттям. Роздільнянський міський голова Михайло Миколайович Лужний морально підтримує мене, але й пояснює, що тільки за рішенням суду держакт, виданий Слюсаренко, може бути визнаний недійсним. Такої ж думки і голова райдержадміністрації Фелікс Володимирович Сігал, котрий переконаний, що стосовно мене, метеоролога із 26-річним стажем, простої трудівниці, сильніші люди чинять, м'яко кажучи, непорядно.
З Аллою Іванівною ми побували в мерії, під час нашої бесіди свою позицію і М. Лужний, і Ф. Сігал підтвердили: як не шкода Аллу Іванівну, але тепер слово – за судом. Помічник прокурора А. Сороченко, з яким ми поспілкувалися у прокуратурі, повідомив про те, що ухвалено рішення виступити третьою стороною на засіданні суду за позовом А.І. Мельник.
До суду їй довелося звертатися неодноразово.
– Спочатку в червні цього року вдалося домогтися рішення про арешт ділянки № 7, мій позов про протиправні дії Г. Слюсаренко був задоволений, – розповідає Алла Іванівна.
У свою чергу, вона звернулася до суду із апеляцією. Але домогтися, щоб держакт на володіння землею на її ділянці був визнаний недійсним, дуже важко. На засідання суду сусіди не з’являються, через це 17 липня його перенесли. Самі ж говорять, що, мовляв, я роками буду з ними судитися, і нічого не доможуся, обіцяли, що притягнуть до відповідальності за те, що чесне ім'я депутата ганьблю.
Після того, як Апеляційний суд ухвалить рішення, стане зрозуміло, чи буде скасовано арешт на ділянку № 7, і відповідно, пізніше повинно відбутися засідання суду щодо розгляду мого позову про визнання держакту, виданого Г. Слюсаренко, недійсним.
Одержуючи рішення міськради про надання ділянки під спорудження будинку, Алла Мельник і в жахливому сні не могла припустити, що на неї звалиться снігова лавина проблем і судових позовів. Не думала не гадала, що доведеться писати до усіх інстанцій, у пошуках справедливості спілкуватися із представниками партій. Відповіді з інстанцій не додали їй оптимізму, але надія є. Вона вірить, що будинок свій під номером 9 у Метеорологічному провулку побудує.
– Інші варіанти мені не потрібні, – стверджує Алла Іванівна. – Не так давно я поховала матір, тому в цю землю вклала не лише гроші. Крім усього іншого, я намагаюся обстояти свою людську гідність. Нехай моя сім’я не заможна, але, чесно працюючи все життя, я заслужила на шаноблие ставлення, я – рівноправний член суспільства.
Судячи з усього, просто так, взяти й викинути сім’ю А.І. Мельник з ділянки, наданої містом, сусідам не вдасться. Але, як шкода, що життя змушує не будувати та спокійно жити, працювати у міру сил та онуків няньчити, а рвати душу та по судах і інстанціях бігати!
Алла Іванівна мріє про те, що її правота обов'язково візьме гору, і справедливість переможе, вірить, що суд захистить її права. Вона переконана: "Буде і на нашій вулиці свято!"
