Шановні друзі!
Дозвольте щиро привітати вас з Днем фізичної культури і спорту.
Приємно, що з кожним роком у нашій області зростає число прихильників здорового способу життя, зростає кількість фізкультурно-спортивних клубів, з’являються нові дитячо-юнацькі спортивні заклади. Клубні команди з багатьох ігрових видів спорту репрезентують регіон серед найсильніших команд в національних чемпіонатах України і найпрестижніших європейських Кубках, поповнюючи державну скарбничку заліковими олімпійськими очками.
У День фізичної культури і спорту слова особливої вдячності і найщиріші побажання – всім фізкультурникам і спортсменам: викладачам дитячо-юнацьких спортивних шкіл і підліткових клубів, президентам спортивних федерацій і об’єднань, командам майстрів, меценатам і ветеранам, олімпійським чемпіонам різних років, тим, хто примножує спортивну славу нашої держави.
Нових вам успіхів, друзі!
Голова Одеської обласної ради М. СКОРИК
Шановні друзі!
Фізична культура і спорт – свято сили, молодості, бадьорості і здоров’я, найдоступніший чинник формування здорового способу життя, виховання гармонійно розвинутої особистості.
Святкування Дня фізичної культури і спорту співпало з успішним виступом наших земляків на чемпіонатах Європи, світу, етапах кубків світу, Всесвітніх іграх з неолімпійських видів спорту, – Юлії Довгаль (важка атлетика), Олега Харитонова (веслування на байдарках і каное), Миколи Мільчева (стрільба стендова), Станіслава Мельникова (легка атлетика), Наталії Дічковської (бодібілдинг), – які завойованими медалями примножили імідж і авторитет України у світовій спільноті. Срібними призерами чемпіонату України стали чоловіча гандбольна команда «Портовик» морського торговельного порту Южний, команда «Кредо-63» з регбі-15, бронзовими призерами – чоловіча баскетбольна команда «Хімік» Одеського припортового заводу. 12 спортсменів Одещини у складі національної команди беруть участь у XXI Дефлімпійських іграх 2009 року, що проходять в м. Тайпей (Тайвань). Введено в експлуатацію сучасний стадіон «Спорт для всіх» у м. Іллічівську.
Обласна державна адміністрація підтримує всі ініціативи Президента України і всіляко сприятиме подальшому розвитку масової фізичної культури, спорту вищих досягнень, поліпшенню матеріально-спортивної бази для підготовки спортивного резерву до складу національних збірних команд України.
У День фізичної культури і спорту висловлюю найщиріші побажання фізкультурникам і спортсменам, тренерам – викладачам дитячо-юнацьких спортивних шкіл, підліткових дитячих спортивних клубів за місцем проживання, президентам спортивних федерацій і об’єднань, спортивних клубів, командам майстрів, меценатам спорту, численному фізкультурному активу.
Особлива вдячність – ветеранам фізкультури і спорту, олімпійським чемпіонам минулих років, чемпіонам Європи і світу, які примножували спортивну славу області і нашої держави. Щастя і нових вам успіхів, друзі!
Голова Одеської обласної державної адміністрації М. СЕРДЮК
Федерація профспілок Одеської області щиро вітає спортсменів, тренерів, фізкультурників і меценатів спорту зі святом сили, краси і здоров’я – Днем фізичної культури та спорту.
Цей день уособлює демонстрацію фізичних і вольових можливостей людей, а також енергію і цілеспрямованість тих, хто прищеплює людям різного віку та професій прагнення до занять фізкультурою і спортом, що сприяє зміцненню фізичного і морального здоров’я.
Здоров’я, щастя вам і спортивних перемог.
Голова Федерації профспілок
Одеської області
В. БУРАТИНСЬКИЙ
Спортивна слава Одещини
Її рекорд непідкорений
Відзначаючи свій черговий ювілей Міжнародна легкоатлетична федерація (ІAAF) ініціювала проведення опитування з метою визначення кращих легкоатлетів за всю історію існування цієї організації. У процедурі голосування взяли участь члени ІAAF, відомі спортивні фахівці, журналісти, статисти із усього світу. Результат: кращою бігункою на 800 метрів, королевою цієї архіважкої дистанції було названо нашу землячку, чемпіонку ХХІІ літніх Олімпійських ігор Надію Олізаренко.
Надія Федорівна Олізаренко родом із Брянська. До великого спорту прийшла у 1966 році. Заслужений майстер спорту, чемпіон та призер Олімпійських ігор, чемпіон Європи, Всесвітньої Універсіади, СРСР, України, Збройних Сил, рекордсмен світу. У різний час входила до складу юнацької, юніорської та першої команди країни.
Із 1978-го по 1992 роки захищала кольори Одеського спортивного клубу армії (СКА). І саме їй, єдиній з одеських спортсменів, судилося було піднятися на найвищий п'єдестал пошани під час ХХІІ Олімпійських ігор у Москві, а її олімпійський рекорд – 1.53.43 (!), встановлений у бігу на 800 метрів у далекому 1980-му, і донині залишається неперевершеним.
Про те, як це було, і яким був шлях до спортивної вершини знаменитої чемпіонки, вона й розповіла нашому кореспондентові.
– Надіє Федорівно, цікаво, як звичайна брянська школярка стала бігункою?
– Випадково. Адже я з раннього дитинства не мріяла про легку атлетику. Один час мене захоплював парашутний спорт. Але в небо так і не піднялася... Добре, це інша історія. Загалом, пішла я якось із сестрою Наталею (до речі, ми з нею двійнята) до місцевого Будинку піонерів записатися до якої-небудь секції. Обрали гурток вишивання. Сіли вишивати біля вікна. Я стібок зроблю і у вікно дивлюся. А там – стадіон, і дітвора у спортивних костюмах бігає. Думаю, а раптом це парашутисти розминаються? Ми із сестрою голки полишали – і туди. Виявилося, не парашутисти, легкоатлети.
– Засмутилися?
– Ні, що Ви, записалися.
– Висота, яку Ви згодом взяли на біговій доріжці, крутіша небесної буде. Коли про підкорення Олімпу серйозно замислилися?
– Значно пізніше. А тоді, у Брянську, захопилася бігом, та так, що вже із тринадцяти років входила до складу юнацької збірної країни. П'ятнадцятирічною здобула завоювала своє перше "золото". На Союзній першості це було. Через два роки перемогла на чемпіонаті країни серед юніорів. А із 1977-го по 1992 рік включно я – постійно у першій команді країни.
– Надіє Федорівно, Ви родом із мальовничої місцевості. Брянські ліси на перлину біля моря як змінили? Чому вибір припав на Одесу?
– За сімейними обставинами. Мій чоловік Сергій – одесит. Він теж легкоатлет, тривалий час служив у місцевому СКА. Так само, як і я, учасник Московської Олімпіади, входив до складу першої збірної країни, переможець багатьох міжнародних змагань, кількаразовий чемпіон та рекордсмен СРСР у бігові на три тисячі метрів із перешкодами. Нас із ним звів спорт. У Киргизії, в місті Тамзі, під час командного збору ми познайомилися та покохали одне одного. А незабаром, у 1978 році, зіграли весілля. Він – спортсмен одеського СКА, я – брянського спортивного товариства "Труд". Потрібно було визначатися, де жити далі. Зваживши усе "за" і "проти", вибір було зроблено на користь Одеси.
У тому ж році наділа погони та костюм із емблемою одеського СКА. Отож і прослужили ми з чоловіком до виходу на заслужений відпочинок в одному клубі. Про що, звичайно, не шкодую. Я люблю це місто. З ним мене пов'язує багато чого: звідси родом мій чоловік, тут народилася донька Оксана. Саме захищаючи честь одеського спортивного клубу армії, я досягла чималих успіхів на національній та міжнародній аренах.
– Для Вас справді тріумфальним став 1980-й. Шість одеських спортсменів захищали тоді кольори країни під час ХХІІ Олімпійських ігор у Москві, і лише Ви піднялися на п'єдестал...
– Так, справді, крім мене, у тій Олімпіаді брали участь легкоатлети Нуну Абашидзе, Ігор Дугинець, мій чоловік Сергій, каноїст Ігор Петренко, плавець Сергій Кисельов, і лише мені пощастило відчути, що це таке – бути на олімпійському п'єдесталі пошани.
– Причому двічі...
– Усе вірно, я була першою на 800-метрівці і взяла "бронзу" у бігу на 1500 метрів.
– Дві медалі одразу на змаганнях такого рівня – значне досягнення...
– Як комплект нагород, вони, безумовно, у житті найцінніші. Важко передати, а неспеціалістові зрозуміти, чого вони варті спортсменові у моральному, психологічному та фізичному плані.
– Один мій знайомий, який трохи розбирається у легкій атлетиці, говорить, що олімпійським чемпіонам у бігу на вісімсот метрів потрібно пам'ятники ставити як героям...
– Пам'ятник, це, напевно, вже занадто. У великому спорті я провела близько 30 років. Бігали різні дистанції, але скажу відверто, 800-метрівка – особлива та дуже складна легкоатлетична дисципліна. Адже кожен у своєму житті бігав 100 метрів. Дистанція, хоч і невелика, але швидкісна. Отож, уявіть собі, що у такому темпі, на одному подиху, що називається, вам необхідно подолати одразу вісім таких 100-метрівок. Пам'ятаю я, будучи дівчиськом, у 1966 році, після бігу на 400 метрів, тобто удвічі коротшої дистанції, цілком серйозно хотіла зав'язати із легкою атлетикою. Погано мені тоді стало, ледве відійшла. Це зараз можу сказати, мовляв, добре, що не проявила легкодухість, знайшла у собі сили, щоб "не зійти з дистанції". А тоді усе уявлялося далеко не в райдужних тонах. Але для себе висновки зробила. Головний із них – працювати за максимумом! Терпіти! Через "не можу" розвивати швидкісну витривалість! Тренувалася завзято: тричі на день. І, у підсумку, домоглася результату.
– Ви вірили у перемогу?
– Не мала права не вірити, інакше, навіщо тоді виходити на старт. А ще відчувала підтримку наших глядачів, надійне плече чоловіка та мого головного на усе життя наставника і тренера з великої літери Бориса Олександровича Гноєвого. У той день вони усі були поруч, на трибуні, і, щосили стискували кулаки за мене.
– Пам’ятаєте все у деталях?
– Пам'ятаю, як виходили на старт. Поруч зі мною мої подруги зі збірної та суперниці на дистанції Ольга Мінеєва, Тетяна Провідохіна, інші найсильніші атлети світу. Усі зосереджені, усі, незважаючи на передстартове тремтіння, вірять в успіх. Потім – довгоочікуваний постріл стартового пістолета, ми зриваємося з місця... Пройдено перше коло – я попереду, відчуваю, що можу не зменшувати темпу, не відсиджуватися за спинами суперниць, а й далі вести за собою групу... Після фінішу на мить засліплюють цифри на табло – 1.53.43! Мої цифри, мій час! Олімпійський та світовий рекорди! А вже через день – новий старт, у фіналі перегони на 1500 метрів.
– Тобто, святкувати ніколи, на усе про усе, на відпочинок, відновлення та підготовку у Вас і часу особливо не було?
– Саме так. Календар олімпійських змагань дуже стислий, то ж ніякого розслаблення. Те, що мені все ж таки вдалося і на цій дистанції увійти до трійки призерів, вважаю своїм великим особистим досягненням. А "золото" тоді блискуче виграла Таня Казанкіна із Ленінграда. Вона – молодець!
– З часу закінчення ХХІІ Олімпійських ігор минуло вже 28 років, а оцінка – 1.53.43 (!) – олімпійський рекорд, встановлений Вами у Москві, і зараз залишається непобитим. Що, сьогоднішнім олімпійцям це не під силу?
– Це питання трохи не за адресою. Так, за 7 проведених після Москви Олімпіад, поки що цю планку не взяв ніхто. Можливо, як спортсменці мене це трохи й тішить, але, як людині, хочеться, щоб хтось ступив далі. Олімпійський рух не повинен завмирати на якомусь певному тимчасовому показнику, потрібно постійно прогресувати, йти вперед. Така, погодьтеся, суть спорту. І якщо хтось, (найкраще, якщо це буде наш співвітчизник), вирветься у цих нескінченних перегонах у лідери, буду цьому щиро рада!
– Надіє Федорівно, коли Ви попрощалися з великим спортом, як складалася Ваша подальша доля?
– Як спортсменка, з легкої атлетики я пішла у 1992 році. Потім, аж до 1999 року, працювала в одеському СКА вже як тренер. Звільнившись зі Збройних сил, у 2001-му відкрила свій легкоатлетичний клуб "Надія". Тривалий час виступала організатором міжнародних змагань "Потьомкінські сходи" та "Приморський пробіг". Це п’ятнадцятикілометрові марафони, які провадилися у нашому місті двічі на рік і традиційно були присвячені до Дня фізкультурника та річниці визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників. У них брали участь легкоатлети з більш ніж 10 країн. До слова, змагання провадилися як в Україні, так і за її межами, а честь "Надії" захищали легкоатлети, які тренуються у різних куточках країни. На жаль, два роки тому і "Надія", і пробіги відійшли у минуле. Чому? Нікому спонсорувати утримання самого клубу та організацію змагань. Раніше добряче допомагало керівництво Одеського припортового заводу. Виділялися необхідні кошти для розміщення, проживання, харчування учасників змагань, фінансувалися потреби, пов'язані із придбанням призів, комплектів нагород. Велике спасибі за це, але зрозуміло, що поодинці тягти таку лямку важко, тим більше в умовах економічного спаду. Інші ж спонсори-меценати повертатися у наш бік поки що не поспішають. Але ми не впадаємо у відчай, не втрачаємо надії у те, що "Надія", а разом із нею і "Потьомкінські сходи" із "Приморським пробігом" відродяться. Це потрібно молодим спортсменам, тим, хто у майбутньому примножить славу вітчизняної легкої атлетики і, можливо, принесе країні нові олімпійські перемоги та рекорди.
В'ячеслав ДІОРДІЄВ
Що, де, коли
На честь Дня фізкультурника в Одесі та області провадяться показові виступи, футбольні ігри на любительському і професійному рівні.
Так, на стадіоні «Іван» завтра відбудеться півфінальний матч чемпіонату України з футболу серед команд ветеранів (вік гравців понад 35 років). Одеський клуб «Ришельє» приймає команду «Грико-Гол» (Чернівці).
Сьогодні – черговий тур чемпіонату країни з футболу у першій лізі. Овідіопольський «Дністер» на своєму полі грає з лідером турніру ПФК «Севастополь».
Цього ж дня провадяться двобої української другої футбольної ліги. «Бастіон» (Іллічівськ) у гостях поміряється силою з футбольним клубом «Моршин».
Сьогодні стартує розіграш Кубка області з футболу, присвячений пам’яті воротаря збірної України одесита Миколи Трусевича.
У змаганнях беруть участь десять команд.
Триває чемпіонат облради «Колос» з футболу, який входить до заліку сільських літніх ігор, що проводяться у трьох територіальних зонах.
Сьогодні на полях південної зони зустрічаються: Арциз – Кілія, Білгород-Дністровський – Татарбунари, Тарутине – Ізмаїл.
У центральній зоні грають: Комінтернівське – Овідіополь, Березівка – Біляївка, Фрунзівка – Теплодар.
У північній зоні зіграють: Котовськ – Ширяєве, Балта – Велика Михайлівка, Кодима – Ананьїв, Саврань – Миколаївка.
Сьогодні на стадіоні «Динамо» відбудеться другий фестиваль з легкої атлетики серед юнаків на призи заслуженого тренера України Рема Корчемного. Початок о 14 годині.
15 вересня на стадіоні «Динамо» стартують змагання з офіцерського триборства, що входять до програми обласної Спартакіади цього спортивного товариства.
Євген ГОРЕЛЮК
Залишаються стрижнем міського футболу
Зустріч давніх друзів і таких же давніх суперників – ветеранських клубів Ізмаїла «Бриз-ветерани» і «Дунаєць-82» відбулася на міському стадіоні під час турніру, присвяченому пам'яті одного з відомих футболістів Ізмаїла Олександра Лупоя. Гра принесла аматорам футболу чимало гострих хвилин. Жаль, що самих уболівальників було обмаль: центральний вхід стадіону, власник якого – ВАТ «УДП», закритий, а навколо нього доки обійдеш...
Забивши у першому таймі гол, футболісти "Бриза" після цього постійно тримали суперників у напруженні. Проте повторити успіх "Бриза" більше не вдалося. Гра завершилася з рахунком 1:0.
Уже після зустрічі, поминаючи передчасно померлого товариша, говорили посивілі, але такі ж, як і колись, юні серцем ветерани про головне – про велику спортивну дружбу, про те, що поєднує їх всі ці роки любов до спорту і одного з наймасовіших його видів – футболу.
Пам'яті Олександра Лупоя присвятив свій марафонський забіг відомий легкоатлет Георгій Митєв.
– Такі турніри стали вже традиційними, – сказав президент футбольного клубу "Бриз" Андрій Абрамченко. – Можливо, і завдяки цьому футболісти міста зберігають спадкоємність поколінь і домагаються непоганих результатів – є кому і чому повчитися. Наші ветерани були і залишаються стрижнем міського футболу.
Євген МАСЛОВ,власкор «Одеських вістей»
«Алея чемпІонІв» зустрічає Блохіна
У Монте-Карло на футбольній «Алеї чемпіонів» 12 жовтня з’явиться новий герой. Організатори церемонії відзначили видатний внесок Олега Блохіна за час його виступів у складі київського «Динамо» і збірної СРСР. Нині, нагадаємо, славетний форвард 70 – 80 рр. минулого століття є спортивним директором одеського «Чорноморця».
Олега Блохіна заслужено вважають видатним гравцем СРСР. Зірка футболу Східної Європи 70 – 80-х років, Блохін увійшов у історію як кращий бомбардир збірної СРСР, володар Кубка кубків 1975 і 1986 років, автор унікальних по красі голів. У світі багатьма нагородами оцінили талант Олега Блохіна, і ми раді оголосити про включення цього видатного гравця до складу учасників «Алеї чемпіонів» – говориться в заяві оргкомітету.
У 2005 році володарем іменної таблички з відбитками ступнів став Андрій Шевченко. Торік нагороду «Зірки всіх часів» отримав одесит Ігор Бєланов.
Наш кор.
