СоТ відбере в українців улюблені ласощі?
Із січня наступного року набуде чинності заборона на реалізацію «неопрацьованого молока й домашнього сиру, туш і частин туш парнокопитних та інших копитних подвірного забою на агропродовольчих ринках». У перекладі на загальнозрозумілу мову, – українців позбавлять м’яса й сала, в разі якщо худобину забили не на зареєстрованій атестованій бойні, а на селянському подвір’ї. Хоча майже всі бички й кабанчики, вирощені у домогосподарствах, ріжуться в Україні якраз поза бойнею.
Що означає для простолюдинів цей «сюрприз» у переддень президентських виборів (нагадаю, їхня дата – 17 січня), пояснювати, напевно, зайве. Перевагу вмить отримують ті з кандидатів, хто в цей момент максимально віддалені від влади, від Тих, Хто Приймає Рішення.
Наприкінці жовтня 2004-го кореспондент «ОВ», працюючи в «пулі» лідера попередніх президентських перегонів, став свідком такого от епізоду. Віктор Янукович, тодішній Глава українського уряду, поцікавився під час поїздки по Житомирській області вартістю тамтешнього сала. Почувши, що воно дуже подорожчало, аж до 20 гривень, Прем’єр безпосередньо на мітингу, на центральній площі Коростеня, голосно наказав губернаторові, який стояв поруч: «Сергію, щоб уже завтра завіз сюди сало не дорожче 10 гривень!». Сергій Рижук (зараз він входить до складу парламентської фракції Партії регіонів) не посмів не послухатися. Впродовж тижня, аж до дня голосування, на селянських ринках усього (! – авт.) регіону були виділені місця для продавців «бюджетного» десятигривневого сала.
Тепер, у разі введення «драконівських заходів» проти реалізаторів недорогого «національного продукту», під ударом опиниться Юлія Тимошенко. Саме під час її перебування на посаді Прем’єр-міністра в 2005 році депутати нашого парламенту проголосували за зміни до Закону «Про безпеку і якість харчових продуктів». Чотири роки тому Україна на всіх парах мчала до СОТ. Прагнучи відрапортувати співвітчизникам про безумовне виконання «наказу революційного Майдану», народні обранці погоджувалися на будь-яку вимогу щодо жорсткості контролю за якістю продуктів харчування тваринного походження. Начебто набувати чинності ці заборони могли аж у далекому 2010-му. Протягом чотирьох років українські законодавці не поверталися до наспіх прийнятих норм, що б’ють по інтересах й без того не надто заможних селян. Представники влади, за винятком Департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики, з народом теж не працювали. Хоча напевно знали: у кожному українському селі існує бодай одна підпільна бойня...
У ці дні уряд Юлії Тимошенко щосили намагається вплинути на депутатів Верховної Ради, аби парламент відстрочив вищезгадані обмеження принаймні до 2015 року. За пропозицією Державного комітету України з регуляторної політики й підприємництва відповідний законопроект 19 серпня схвалив Кабінет Міністрів.
Та якщо цей урядовий проект не підтримає Верховна Рада, починаючи з 1 січня, городянам-українцям доведеться переходити на безпечні, з погляду Світової організації торгівлі, продукти. На польське порошкове молоко, «гормональних» курей, бразильське м’ясо та інші смаколики. Ні в Києві, ні в обласних центрах «хазяйського» м’яса-сала не продаватимуть. Ми будемо змушені його добувати самостійно, роблячи вилазки «на натуру». Втішає одне: у селах якимось дивом ще залишилися ті, хто за звичкою тримають живність.
Висловитися щодо цього дуже актуального питання «ОВ» попросили народного депутата України, лідера партії «Українська платформа» Павла Жебрівського.
– У разі незгоди з пропозицією уряду відтермінувати впровадження обмежень згідно з вимогами СОТ наші з вами співвітчизники, надто у дотаційних регіонах, опиняться у незавидному становищі. Чи наважиться в такому разі уряд на розпорядження на кшталт того, що видав напередодні першого туру минулих президентських виборів голова Житомирської обласної державної адміністрації?
– Сподіваюся, що ні. Бо той крок Сергія Миколайовича Рижука був намаганням втрутитися у суто ринковий процес ціноутворення. Як засвідчує світовий досвід, державне регулювання цін до поліпшення рівня життя людей ніколи не призводить.
– Тоді як повинна вчинити влада?
– Вона, в особі Держрезерву, має робити інтервенції на ринку. Себто, коли відсутній ажіотажний попит на молоко та молочні продукти, на м’ясо та сало, – закупити це в достатній кількості, аби зменшити зайвий тиск на ринок. А коли ціни на звичні для українців продукти піднімуться й стануть «не підйомними», Держрезерв має здійснити ринкову інтервенцію: завезти для вільної реалізації відносно недороге м’ясо, молоко та молочні продукти. В цьому випадку держава якийсь час відіграватиме роль регулятора ринкової ціни.
– Представники лівих партій, напевно, зчинятимуть незабаром галас з приводу небажаності для найнезаможніших верств населення нашого вступу до СОТ...
Насправді норми, запропоновані Україні Світовою організацією торгівлі, в принципі, – правильна річ. У широкому розумінні. Ніхто ж не заперечуватиме, що перед реалізацією сільськогосподарських продуктів конче потрібно провадити відповідний аналіз їхньої придатності, з’ясовувати, де саме було забито тварину і чи дотримано при цьому санітарних норм.
Набагато більше запитань – і в комуністів, і в мене – в цьому сенсі викликає бездіяльність усіх трьох наших урядів: Юлії Тимошенко, Віктора Януковича і знов Юлії Тимошенко. З 2005 року вони не зробили нічого, аби підготувати країну – до введення СОТівських норм!
– Перепрошую, а що саме ці уряди мали б робити?
– Найперше: Кабмін повинен був підійти до введення тих вимог із великою політичною відповідальністю. Постійно, за допомогою ЗМІ, наголошувати: умови, на яких нас прийняли до СОТ, – правильні. Якщо ж конкретизувати, які дії мали б бути першочерговими... Почнемо з забезпечення всіх ринків, де реалізуються харчові продукти з приватних угідь. Там усюди мають бути холодильники. Аби м’ясо не продавали з підлоги (не кажу вже – просто з землі...), з пилюки... Це започаткувало б встановлення справжнього соціального партнерства.
Далі КМ мав би нарешті «нейтралізувати» сумнозвісних перекупників. Бо саме вони, а не справжні виробники продукції, будуть здатні «правити бал» після 1 січня 2010 року. З простої причини: в них на цей час будуть обігові кошти, яких бракуватиме селянам.
Тож нині завдання уряду – не лише домогтися відтермінування впровадження в дію норм СОТ, а сформувати стосовно цього питання стислу й зрозумілу політику. Аби згодом продукція наших сільгоспвиробників була здатна вийти на цивілізований європейський ринок.
– До цього мав би докласти рук Департамент ветеринарної медицини?
– Не лише він. Вагомішу роль у процесі має відігравати Міністерство агрополітики. Але для цього Кабінет міністрів має ухвалити окрему постанову.
Зазначу: в ній за визначенням не може бути якихось вказівок щодо встановлення цін на конкретні продукти. Бо ринки в наших містах або кооперативні, або приватні. Не впевнений, що хтось «нагорі» має право давати їм вказівки щодо ціноутворення...
