У держави інші пріоритети...
Свіжа технічна думка потребує державної підтримки. Із цим твердженням навряд чи хто посперечається. На зорі незалежності України впровадженню нових ідей у виробництво сприяв Державний інноваційний фонд. Після багатьох реорганізацій відповідні функції було передано Державній інноваційній фінансово-кредитній установі. Про те, як нині держава підтримує інноваційні ініціативи, ми розмовляємо із директором Одеського регіонального відділення ДІФКУ Світланою МОТРЕЧКО.
– Світлано Олександрівно, не бачу черги винахідників та раціоналізаторів...
– Основне завдання нашої установи – підтримка інноваційних проектів за рахунок Державного бюджету, з якого виділяються кредити під пільгові відсотки. Самі розумієте, державна копійка дорожча за звичайну, і проект повинен пройти багато інстанцій.
Насамперед, претендент зобов’язаний репрезентувати добре розроблений, професійно складений бізнес-план. Потім проект проходить експертизи. Обов’язковою умовою є наявність у претендента грошової застави, що у півтора раза перевищує вартість проекту. Повірте, це великі суми, і звичайному винахідникові або навіть невеличкому підприємству вони не по кишені. Але ж це ще не все. Наступний етап – узгодження з багатьма міністерствами, затвердження Державною агенцією України з інвестицій та інновацій. Непоодинокі випадки, коли проект не одержує схвалення. При цьому зазнані витрати, зрозуміло, ніхто не відшкодовує. У цілому ж, з часу складання бізнес-плану до одержання коштів проходить близько року. Підкреслю, що рішення про виділення грошей ухвалюється в Києві, а регіональні відділення здійснюють супровід. Усього із 1994 року в нашій області за рахунок бюджетних коштів було профінансовано п’ятдесят два інноваційні проекти.
– А які проекти реалізуються сьогодні?
– На сьогоднішній день у нашому регіоні їх усього два. Перший – виробництво трамвайних вагонів, здійснюване спільним підприємством «Татра-Південь». Одесити знають, про що йдеться: на маршрутах міста курсують трамваї синього кольору. Проект було профінансовано ще у 1995 році. Спочатку уряд виділив шість мільярдів купоно-карбованців, пізніше Державний інноваційний фонд також виділив кошти на закупівлю вагонів та розробку нової документації. Усього у модернізацію трамвайних вагонів вкладено 11 мільйонів 100 тисяч гривень бюджетних грошей.
На жаль, «Татра-Південь» стикається із труднощами при одержанні оплати. Адже замовники – міська влада багатьох міст. Місцеві бюджети тріщать по швах, що призводить до затримок у розрахунках за постачені вагони. Із цієї причини підприємство не змогло вчасно повернути наданий кредит, але Державна інноваційна фінансово-кредитна установа пішла назустріч вітчизняному виробникові. Борг реструктуризовано, і «Татра-Південь» вже виплатило близько чотирьох мільйонів гривень. Повірте, підприємством керують серйозні люди, які постійно вдосконалюють свою продукцію, впроваджують енергоощадні технології. Наскільки мені відомо, сьогодні «Татра-Південь» проектує низькохідний трамвайний вагон, доступний для людей із обмеженими можливостями.
– І ще один проект...
– ...реалізується підприємством «Білгород-Дністровська паляниця». У 2007 році уряд затвердив програму фінансування інвестпроектів, що передбачають впровадження енергоощадних технологій. З Держбюджету з цією метою було виділено 760 мільйонів гривень. Єдиний проект, затверджений в Одеської області, – реконструкція потужностей згаданого підприємства із Білгорода-Дністровського. Пекарі у процесі виробництва використали мазут. Ви чудово розумієте, що ціни на нафтопродукти постійно зростають, і велика витрата палива робить продукцію неконкурентоспроможною. Тому за рішенням ДІФКУ підприємству було виділено 9,45 мільйона гривень для придбання устаткування, що працює на природному газі. Особливо підкреслю: кредит виданий під сім відсотків річних, тоді як у банках у той час брали удвічі більше. Щоправда, газифікація міста затяглися, і підприємству «Білгород-Дністровська паляниця» довелося вкласти власні кошти, щоб провести блакитне паливо безпосередньо до цехів. Що стосується використання виділених нами сум, то вже закуплено спеціальну газову піч. Впевнений, що найближчим часом нові технології запрацюють.
Також хочу відзначити, що два роки тому Кабінет Міністрів виділив кошти на здешевлення кредитів з багатьох інвестиційних проектів. Інакше кажучи, держава взяла на себе частину витрат щодо розрахунків підприємств із банками. Така допомога була надана і Іллічівському олієжиркомбінату, одному із провідних підприємств цієї галузі у нашому регіоні.
– Світлано Олександрівно, які перспективи держпідтримки інноваційних проектів?
– На жаль, ні в 2008-му, ні в 2009 році по лінії ДІФКУ із Держбюджету на підтримку інновацій не виділено жодної копійки. Крім роботи із підприємством «Татра-Південь» та партнерами із Білгорода-Дністровського, ми займаємося судовими позовами з тими, хто вже багато років не погашає кредити. Ще гірша ситуація у Миколаївській області, що включена до сфери нашої компетенції, – за останні шість років там не реалізовано жодного проекту. Не вірю, що в Україні перевелися талановиті винахідники та раціоналізатори. Мабуть, у керівництва нашої держави зараз інші пріоритети.
Євген БЛІНОВ,«Одеські вісті»
Золоті руки одеської медицини
Оглядаючисьнавколо, часомздається, що, крімбазару, якийобивателіназивають«7-мкілометром», таще«Привозу» іподібнихйомуринків, нічогобільшеунашійкраїнінеіснує. Усі всім торгують – не лише товарами, своїм тілом, але й душею. І якби все це було насправді, до чого ж прісним і нудним здавалося б наше життя.
У зв’язку з цим згадую сказані академіком Ігорем Зелінським, колишнім ректором Одеського держуніверситету, в одну з останніх наших зустрічей: «Знаєш, головним інструментом ученого був і залишається його мозок, а він не знає прогулів...»
І от зустріч з доктором медичних наук, професором, завідувачем кафедри хірургії Одеського медичного університету, заслуженим діячем науки і техніки України, лауреатом Державної премії України, членом правління Європейської ендоскопічної асоціації хірургів Володимиром Грубником. Його життя, доля, творчість – ще одне підтвердження слів покійного академіка. Він не тільки видатний діючий хірург, але і талановитий винахідник, автор багатьох монографій, зокрема у співавторстві з такими світилами вітчизняної медицини, як В. Запорожан, Б. Піддубний, Т. Золотарьова, П. Шипулін.
– Чому я пишаюся тим, що я член правління Європейської ендоскопічної асоціації хірургів? – повторює запитання Володимир Грубник і відповідає. – Та тому, що саме європейці є авторами понад дев’яноста відсотків всіх винаходів в галузі медицини, зокрема передових технологій, апаратів і обладнання. До неї входять понад сто тисяч чоловік, зокрема і з України.
І такий вибір європейських хірургів не випадковий. Володимир Грубник, до речі, нагороджений Золотою зіркою Кембриджського університету за особливий внесок у розвиток нових технологій і методик у медицині.
– На сьогоднішній день ми є абсолютними лідерами у двох галузях медицини, – далі говорить Володимир Володимирович. – Це, насамперед, лазерна хірургія. Ми зареєстрували 17 патентів на винаходи. І досі у нашому медичному університеті діє єдиний центр в Україні, у якому можуть робити лазерне хірургічне втручання з видалення пухлин всередині бронхів, завдяки чому ми рятуємо життя людини. Таких операцій вже зроблено понад півтори тисячі.
Щоб зрозуміти важливість досягнень одеських медиків, скажу, що подібні центри є ще тільки у двох країнах світу – у Франції та у Сполучених Штатах Америки. Крім того, наші хірурги розробили цілу низку інших передових методик, зокрема щодо використання лазерних випромінювань при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту, печінки, судин. Починаючи з дев’яностих років, в Одесі першими в Україні почали впроваджувати лапроскопічну, тобто малотравматичну малоінвазивну хірургію. У чому ж перевага такого хірургічного втручання?
– Та у тому, що використовуючи можливості лазерів у поєднанні з ендоскопічними методиками ми виконуємо операції, які донедавна здавалися фантастичними, – далі говорить Володимир Володимирович. – Це, насамперед, операції на жовчному міхурі, на жовчних протоках, на стравоході, при кистах печінки, хворобах щитовидної залози, надниркових залоз тощо. У цій галузі хірургії ми зареєстрували ще понад 38 патентів.
Ми торкнулися тільки незначної частини того, що досягли одеські медики, зокрема професор Володимир Грубник. Їхня робота гідна розлогішої розповіді, монографії. А за великим рахунком, і Нобелівської премії. Гадаю, це їх чекає попереду. Головне ж, на мій погляд, полягає у тому, що незважаючи на труднощі сьогоднішнього дня, брак необхідних коштів, обладнання, вони за своєю майстерністю не поступаються зарубіжним колегам.
Анатолій МИХАЙЛЕНКО,«Одеські вісті»
Там, за обрієм...
В Одеській обласній організації Товариства винахідників і раціоналізаторів України на обліку залишилося близько 50 чоловік, – говорить його нинішній голова Віктор Ткачов. – А скільки було за старих часів, зараз мені важко відповісти. Мало того, середній вік одеських винахідників становить близько 60 років, молодь залишилася за обрієм науково-технічного прогресу. Крім того, це люди досить своєрідні, не кожний з них може довести свої ідеї до якогось логічного завершення.
– Їх, винахідників, – далі говорить Віктор Ткачов, – у чомусь можна порівняти з художниками. Адже не усі з них, написавши картини, можуть або спроможні їх продати, притому ефективно.
У той же час Україна досить перспективна країна для самостійного розвитку, зокрема в галузі науки та винахідництва. Але, на жаль, сьогодні немає державної програми та підтримки, які б стимулювали цей розвиток. Навпаки, ми дуже часто зіштовхуємося із тим, що винахідники, раціоналізатори та їхні розробки нікому не потрібні. Крім того, сьогодні, щоб захистити свій винахід, потрібна його реєстрація в «Укрпатенті». Для цього необхідні певні кошти, і досить чималі. Але в тих, хто працює творчо, як правило, є ідеї, але немає грошей. Та й якщо винахід уже зареєстрований, виникає нерозв’язуване питання: а що із цим патентом робити далі?
– Із чим це, насамперед, пов’язано?
– Можливо, ми, та й все суспільство, недостатньо поінформовані, що відбувається у даній сфері технічної творчості. Немає також серйозних структур всеукраїнського рівня, які б могли організовувати виставки нових винаходів, немає також друкованих видань, які пропагують їх серед виробничників, підприємців, усіх тих, хто міг би зацікавитися новинками, вкласти кошти у їх серійне виробництво і, у кінцевому підсумку, одержувати прибуток або, у крайньому разі, заощаджувати на витраті енергоресурсів, що, у принципі, те ж саме. Тобто, немає ніякого руху, а, отже, і перспектив. На жаль, ці питання тісно пов’язані із політикою та економікою держави. Адже самі поняття «винахід» та «раціоналізація» означають створення чогось нового, розвиток та поліпшення вже наявних механізмів, устаткування, технологій.
– Ви могли б назвати якісь нові розробки одеських винахідників або раціоналізаторів?
– На жаль, нічого свіжого немає. Я особисто займаюся цією справою, тому що розумію, – мине час, нехай це буде п’ять або десять років, і усе повернеться на свої місця. Адже без винахідництва та раціоналізаторства ніяк не обійтися.
– Які сьогодні напрями діяльності у цієї когорти людей?
– На жаль, єдиний перспективний напрям, який можна сьогодні відзначити, пов’язаний із реєстрацією торговельних марок та знаків. Тобто, це комерційний напрям у сфері інтелектуальної власності. Він ніби йде паралельно із винахідництвом, але не має нічого спільного з ним. І спрямований, насамперед, на захист авторських прав.
Трохи розширив та поглибив нинішню картину технічної творчості консультант Одеської обласної організації Товариства винахідників та раціоналізаторів Ілля Спаський, до завдання якого входить надання допомоги у оформленні патентів на винаходи.
– Останнім часом спостерігається занепад промислового виробництва, що, можливо, і непогано, тому що відсуває початок екологічної катастрофи, – говорить він. – Але винахідники все ж таки далі творять. Їхні розробки, насамперед, спрямовані на економію паливно-енергетичних ресурсів та захист навколишнього середовища. І це тішить та вселяє якусь надію. Більшого вам сказати не можу, тому що справа стосується комерційної таємниці. А її мені ніхто не уповноважував розкривати. То ж вибачте...
Мабуть, ці нотатки далекі від того, щоб розкрити тему повністю. Але перечитуючи їх, запитую себе: невже в Україні перестала діяти творча технічна думка?.. Чи це зовсім нікому не потрібно?
– Анатолій ДНІСТРОВ
