Коли потрапляєш за кордон, завжди шукаєш відповіді на житейські запитання: "Як тут люди живуть?", "На якому ми світі?" Ось на що звернув увагу один із наших співвітчизників, прогулюючись німецьким супермаркетом "LІDL". Виявляється, ціни там на деякі продукти нижчі, ніж у наших супермаркетах. Наприклад, в одеському супермаркеті "Фуршет" 1 літр молока коштує 7 гривень, а в Німеччині – 4,2 гривні; сік – 3,5, а в нас не менш 6; сметана – 19 гривень, а в Німеччині – 18, Так, навіть пшеничне борошно у нашій аграрній країні, можна сказати "житниці Європи", виявилося дорожчим. Цікаві нотатки нашого співвітчизника стали своєрідним каталізатором нашого порівняння соціальних програм двох країн: Німеччини та України.

Для аналізу були використані: Постанова № 656 від 14 квітня 2000 року Кабінету Міністрів України "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення" і Закон України "Про прожитковий мінімум". У Німеччині питання соціального захисту населення регламентує державний документ – the Bundessozіalhіlfegesetz (BSHG).

Перше, що впало в око, це неможливість знайти офіційно розраховані значення рівня прожиткового мінімуму для основних категорій населення в Україні. Хоча відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" величини прожиткового мінімуму, що склався, за минулий місяць, повинні публікуватися щомісяця до 20 числа наступного місяця на веб-сайті Міністерства праці та соціальної політики України в інтернет. Один раз на рік при ухваленні Бюджетного кодексу на майбутній рік обнародуються цифри прожиткового мінімуму. Нам повідомляють, які цифри прожиткового мінімуму прийняли базисними для усіх бюджетних розрахунків, пов'язаних із тими або іншими соціальними програмами. Але навіть у цей час, аналізуючи полеміку між Секретаріатом Президента та Кабінетом Міністрів України, просто неможливо познайомитися із реальною технологією розрахунку прожиткового мінімуму, з тим, чому саме ці цифри потрапили до бюджету.

Згідно із згаданим вище Законом, калькуляція величин щомісячного прожиткового мінімуму повинна включати такі статті:

1. Набір продуктів харчування, достатній для забезпечення нормального функціонування організму людини.

2. Набір непродовольчих товарів, що складається із засобів гігієни, медикаментозних препаратів, засобів захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобів для облаштованості побуту.

3. Набір послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості (включаючи житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, відомств культури, освіти, охорони здоров'я та ін.).

Мінімальний прожитковий мінімум рахується за чотирма категоріями громадян: діти до 6 років, діти від 6 до 18 років, працездатні особи, непрацездатні особи.

На 2009 рік за цими групами прожитковий мінімум був закладений із такими величинами:

– діти до 6 років – 557 гривень;

– діти від 6 до 18 років – 701 гривня;

– працездатні особи – 669 гривень;

– непрацездатні особи – 498 гривень.

Давайте самостійно розрахуємо рівень прожиткового мінімуму, згідно з механізмом, викладеним у Законі України "Про прожитковий мінімум" та відповідного переліку товарів, які входять до мінімального споживчого кошика відповідно до Постанови № 656 від 14 квітня 2000 року Кабінету Міністрів України. У розрахунках вартості продуктів харчування та непродовольчих товарів будемо опиратися на мінімальні ціни в наших супермаркетах.

У підсумку одержимо такі результати розрахунку щомісячного прожиткового мінімуму:

У підсумку якщо перерахувати реальні цифри витрат за товарами першої необхідності, відповідно до цін, що склалися, на вересень місяць в Україні, можна зробити висновок, що вони у середньому на 70% перевищують розрахункову цифру прожиткового мінімуму, закладену до бюджету України на 2009 рік. За дитячими категоріями існуючі ставки прожиткового мінімуму навіть не покривають потребу в їжі.

Мінфін на вимогу МВФ намагається закласти до бюджету 2010 року той же рівень прожиткового мінімуму, який був у 2009 році. Інфляцію ж у 2010 році він прогнозує на рівні 9,7 %, тобто ми легко можемо порахувати, що у середньому прожитковий мінімум буде відставати на 82% від реальних цін, а для працездатної категорії населення це складе усі 100%, тобто удвічі реальні ціни на товари першої необхідності будуть відрізнятися від цифр, закладених до бюджету (1222 * 1,097 / 669). Інакше кажучи, якщо зараз дорослій людині, яка живе на рівні прожиткового мінімуму, впритул вистачає грошей на їжу без можливості придбати елементарні послуги та засоби першої необхідності з категорії непродовольчих товарів (наприклад, ліки), то наступного року вже й на їжу вистачати не буде. Чи має право уряд змушувати людей голодувати, зберігаючи прожитковий мінімум без індексації, і чи заради такої моралі ми його обирали?

Вочевидь через ось таку гнітючу картину із прожитковим рівнем та нездатність забезпечити оплату реальних витрат громадян, які перебувають під соціальним захистом держави, на предмети першої необхідності, уряд, порушуючи Закон України "Про прожитковий мінімум", приховує реальні цифри необхідних виплат.

Окремо хочеться відзначити сурогат соціальних стандартів, закладених до мінімального споживчого кошика, описаного у постанові КМУ № 656. Наведу зараз лише один приклад, на інших зупинюся детальніше трохи нижче. Вивчаючи документ одразу впадає в око відсутність у раціоні непрацездатного населення фруктів, хоча для дітей та працездатного населення вони зарезервовані у достатній кількості та докладно розписані. Отже, вітаміни просто не заплановані для пенсіонерів та людей, які за станом здоров'я не можуть працювати. Тому й не дивно, що з такою "високою соціальною турботою" наша країна, за звітом ООН, опинилася у списку 45 країн, які зазнають серйозних демографічних втрат.

Крім цього, є й низка пунктів, економія за якими просто виходить за розумні межі: на рік пенсіонерові належить з'їдати 187,5 штук яєць; за середньої кількості предметів у шкільному навчальному році – 12, для дітей заплановано лише 2 підручники Постановою КМУ; дитину до 6 років планується стригти лише 1 раз на 3 роки, і до лазні ходити середньостатистичний громадянин має не більше одного разу на рік і, мабуть, за традицією, що сформувалася перед Новим роком...

У Німеччині ж норми соціального забезпечення відрізняються великою продуманістю та деталізацією, створюється враження, що вони намагаються врахувати дрібні нюанси життя своїх співвітчизників, щоб співгромадяни, які потрапили у скрутне становище, та одержують допомогу, все ж таки почувалися повноцінними громадянами, про яких піклується суспільство (не забуваючи навіть про такі речі, як придбання квітів та делікатесів). Кількість груп громадян, яким надається матеріальна підтримка, становить 6 категорій: діти до 6 місяців, діти від 7 до 1 року, від 2 до 6 років, від 7 до 15 років, чоловіки, жінки. Особливо хочеться відзначити деталізацію, що відрізняє приналежності для немовлят. Цей список містить 23 найменування, там є навіть такі речі, як пов'язка для пупка, нагруднички, марлеві пелюшки, памперси тощо. У нашій же постанові КМУ № 656 у розділі діти від 0 до 6 передбачений лише один гарнітур для немовлят (шапочка, сорочечка, соска) і відзначено, що треба використовувати його 6 років! Це ж якою часткою любові та турботи, та й просто професіоналізму володіли фахівці Міністерства економіки, коли встановлювали наші нормативи. А можливо, це результат секвестру витрат Міністерством фінансів? У будь-якому разі стає соромно, що подібний документ у нашій країні вийшов з друку. Адже цифра прожиткового мінімуму для дітей від 0 до 6 років – це не просто цифра, яка прорахована і лягла на полицю. За цією ставкою зараз відбувається виплата матерям при народженні дитини допомоги для немовлят у перший рік їхнього життя.

Подібна доскіпливість, німецька скрупульозність стосується усіх сторін життя людини, врахованих у регулярній допомозі в Німеччині: їжа, проживання, одяг, засоби особистої гігієни, ведення домашнього господарства, опалення, особисті потреби (зокрема, зв'язок із навколишнім світом та участь у культурному житті), допомога дітям та підліткам відповідно до актуальної потреби із урахуванням віку. Розмір допомоги розраховується, виходячи із мінімальних цін у кожній конкретній землі. Тому що ціни в них відрізняються, то й розміри допомоги будуть теж різними. Наприклад, у Вупперталі (NRW) розмір щорічної допомоги на одяг дітям становить:

– До 1 року 300 EUR.

– З 1 року і до досягнення 7 років – 240 EUR.

– Після виповнення 7 років – 288 EUR.

Крім одноразової допомоги на дітей, глава сім’ї одержує до своєї ставки щомісячні нарахування на дітей. Регулярна ставка для глави сім’ї в Bad.Wurttemberg 294 євро, додаткова допомога на дітей може скласти:

– до виповнення 7 років – 50%;

– з початку 8-го року життя і до виповнення 14-ти років – 65%;

– з початку 15-го року життя і до досягнення повних 18-ти років – 90%;

– з початку 19-го року життя – 80% від ставки глави сім’ї.

Як видно із розрахунку, найвища ставка для членів сім’ї – віком від 15 до 18 років. Це пов'язано із розвитком сім’ї та, відповідно, із виникаючими при цьому підвищеними потребами.

Донедавна допомога виплачувалася до досягнення дитиною 28 років.

Крім регулярних допомог існує можливість подати заявку на одноразову допомогу. Її можна подавати, якщо одяг став непридатним (був втрачений або вкрадений), або якщо вартість ремонту одягу перевищує 1% від регулярної ставки глави сім’ї. Регулярна ставка покриває лише придбання дрібних предметів домашнього побуту – як правило, одноразового використання. Великі предмети тривалого та багаторазового використання, а також послуги різних фірм фінансуються за рахунок одноразових допомог (§ 21 Abs. 1a Nr. 4, 6 BSHG). До таких предметів насамперед відносяться: меблі, матраци, килимове покриття, постільні приналежності, фіранки та портьєри, холодильники та морозильники, плити та духовки, пральні машини, праски, пилососи, освітлювальні прилади. Сума даних допомог розраховується кожним соціальним відомством, виходячи із місцевих міських умов, середнього рівня цін та діючих у конкретному місті приписів і директив. Як орієнтир, можна навести такі предмети:

Ліжко (Bett) – власне ліжко (65 EUR), рама під матрац (40 EUR), матрац (75 EUR), покривало для матраца (10 EUR), простирадло (10 EUR), перина (60 EUR), підковдреник (15 EUR), подушка (17 EUR), наволочка (7 EUR), ковдра (15 EUR). Праска (Bugeleіsen) – на сьогодні вважається необхідною як для сімей, так і для одинаків, а тому підлягає оплаті з боку соціаламту (15 EUR). Велосипед (Fahrrad) – оплачується або надається сім’ям, які мають дітей. Також соціаламт зобов'язаний оплатити і спеціальний шолом для дитини. Крім того, велосипед має бути оплачений або наданий, якщо ви проживаєте у місцевості із поганим транспортним сполученням і слабко розвинутою інфраструктурою. Телевізор (Fernsehergerat) – вважається на сьогоднішній день стандартною приналежністю будь-якого домашнього господарства, тому має бути оплачений (старий) або наданий соціальним відомством, (60 EUR). Також оплачується звичайна кімнатна антена (якщо будинок не обладнаний колективною), однак не передбачена оплата кабельного підключення: його ви повинні оплачувати самі, оскільки життєво необхідним таке підключення не є (OVG Luneburg NDV – RD 98, 59). Ремонт при в'їзді до нової квартири або регулярний обов'язковий косметичний ремонт (Schonheіtsreparatur) також вважається одноразовою допомогою (OVG Munster іnfo also 92, 25). У будь-якому разі повинні бути оплачені шпалери, фарба, пензлі, шпалерний клей. Якщо людина з причин віку або стану здоров'я не спроможна сама провести ремонтні роботи, їхнє проведення також має оплатити соціаламт (OVG Munster FEVS 44, 55, VG Braunschweіg NDV – RD 98, 41) і т.п.

Право на одноразову допомогу існує навіть у тому випадку, якщо людина не має права на регулярні поточні виплати. Тобто – якщо її дохід дозволяє їй утримувати себе лише у рамках постійних насущних потреб. Це надає право працюючому з низьким доходом також розраховувати на разові виплати соціальної допомоги.

Крім вищенаведених стандартних виплат, існує ще великий список спеціальних категорій населення, яким передбачена індексація допомоги. Так до цієї категорії, наприклад, потрапляють жінки після закінчення перших 12-ти тижнів вагітності. Вони мають право на надбавку у розмірі 20% від регулярної ставки (максимально 58,6 EUR для одиначок та глави сім’ї) (§ 23 Abs. 1a BSHG).

Поточні витрати на проживання оплачуються в їхньому фактичному обсязі (§ 3 Abs. 1 S. 1 RSVO). До цих витрат відносяться, насамперед, квартплата за орендоване житло та витрати на утримання власної квартири (будинку). Крім основної квартплати, соціальне відомство переймається також і комунальними платежами. Однак це не означає, що ви можете зняти двоповерхову віллу вартістю у декілька тисяч EUR на місяць і соціальне відомство зобов'язане її оплачувати. Квартира повинна відповідати встановленим нормам, і витрати на неї повинні також бути відповідними. Потреба у житловій площі визначається директивами до § 5 Abs. 2 Wohnungsbіndungsgesetz у такий спосіб:

– 1 чоловік – 45 кв.м (квадратних метрів). В Україні Постановою КМУ № 656 передбачений 21 кв.м на людину.

– 2 чоловіки – 60 кв.м або дві кімнати.

– 3 чоловіки – 75 кв.м або три кімнати.

Однак у великих містах, наприклад, у Мюнхені або Берліні, ці межі можуть перевищуватися і досить значно (іноді до 25%). Також виняток може бути зроблений для сім’ї з дітьми. Їм може бути оплачена і дорожча квартира, якщо це обґрунтовано, наприклад, кращим розташуванням стосовно дитячого cадка або школи, кращою захищеністю від виселення (BVerwGE 97, 110).

У статті декількома штрихами ми змалювали системність підходу німців до соціального захисту населення, висновки ви можете зробити самостійно. На початку матеріалу ми навели перші враження від порівняння цін на продукти у Німеччині та Україні. Під час нашого дослідження ми порівняли вартість продуктів у нашому споживчому кошику відповідно до Постанови КМУ № 656 у Німеччині та Україні. Ось які результати в нас вийшли, усі ціни дані в гривнях:

Відповідно до сьогоднішнього курсу НБУ євро коштує 11, 61 гривні. Отже, для працездатного населення в Німеччині споживчий кошик дорівнює 92 євро. Це на 30 євро менше за німецький споживчий кошик, тому що в німецькій допомозі із 294 євро 120 євро закладено для продуктів харчування. Як ви вже, напевно, відзначили вище у статті, причина розбіжностей криється у якісному розходженні соціальних наборів в Німеччині та Україні. Але зараз хочеться акцентувати свою увагу на іншому. А саме таки дати відповідь на запитання, що було поставлене на початку статті: на якому ми світі? Наскільки просто середньостатистичному німцеві харчуватися на рекомендованому рівні у 92 євро або якщо брати їхні стандарти 120 євро, і що для нас 626,91 гривні.

За заявою Державного комітету статистики України в липні 2009 року середня зарплата в Україні склала 2008 гривень, а за повідомленням Федерального статвідомства Німеччини середня зарплата за 1-й квартал 2009 року дорівнювала 3108 євро. Виходить, що з нашим набором продуктів середньостатистичний українець витрачає на їжу 3-тю частину зарплати, а німець витрачає на свій набір продуктів 26-ту частину зарплати або 34-ту частину при харчуванні відповідно до наших нормативів. Інакше кажучи, згідно зі статистикою, більш ніж у 10 разів німцям живеться краще. Якщо ж брати до уваги рівень життя 12,5 млн пенсіонерів, у яких середня пенсія дорівнює 874 гривням, і пенсіонерів у Німеччині, де середня пенсія становить 950 євро, то тут співвідношення не на нашу користь, більш ніж у 35 разів.

Зараз у парламенті йдуть баталії з приводу індексації прожиткового мінімуму населення на майбутній рік у зв'язку із інфляцією. Партія регіонів запропонувала встановити прожитковий мінімум для працездатного населення на рівні 930 гривень з 1 січня 2010 року, 945 гривень – з 1 квітня, 965 гривень – з 1 липня, 980 гривень – з 1 жовтня 2010. Це позитивна ініціатива, але й ці цифри не відповідають реальній картині на 2010 рік. Якщо врахувати, що зараз реальний прожитковий мінімум для працездатного громадянина становить 1222 гривні, то із урахуванням закладеної до бюджету інфляції у 9,7% необхідно планувати рівень прожиткового мінімуму на 2010 рік не нижче 1340 гривень.