Дорогі друзі!
Сердечно вітаю вас із професійним святом – Всеукраїнським днем бібліотек!
У кожній країні у різні часи бібліотеки виконували важливу місію бути пам’яттю народу, скарбницями історичних культурних надбань.
Сьогодні бібліотеки Одещини, впроваджуючи нові й традиційні методи популяризації книги, стали справжніми центрами духовності, виховання загальнолюдських моральних норм і цінностей.
Бібліотекар стоїть біля витоків мудрості, він зберігач і провідник, який забезпечує користувачам доступ до інформації та знань, і через книгу, наукове та художнє слово утверджує високі духовні ідеали нації.
Честь і шана вам за багаторічну подвижницьку науково-просвітницьку діяльність, за самовіддане служіння бібліотечній справі.
Зичу вам, шановні друзі, міцного здоров’я, творчої наснаги та нових успіхів у виконанні вашої благородної місії!
Голова Одеської обласної ради
М. СКОРИК
Шановні працівники бібліотек Одеської області!
Щиро вітаю вас з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек!
Україна є краєм багатовікових бібліотечних традицій, освіченість і книжність – це давні чесноти народу нашої держави, які він бережливо плекає і передає від покоління до покоління.
Нині бібліотеки – це невід’ємна складова вітчизняної культури, яка відіграє значну роль у сфері загальнонаціональних інтересів. Тому закономірним є цілком заслужене громадське вшанування бібліотек і бібліотечних працівників.
Благородна і шляхетна праця бібліотекарів, що сприяє піднесенню освітнього і духовного розвитку нашого народу, заслуговує на щиру вдячність і найширше визнання. Бібліотечні працівники, вірні своєму професійному покликанню, сприяють утвердженню правового демократичного, відкритого суспільства, забезпечують кожному громадянинові його конституційні права на одержання інформації для духовного та інтелектуального розвитку.
Бажаю всім вам, шановні бібліотекарі, педагоги, студенти – всім, хто пов’язав свою долю з цією професією, успіхів, великих творчих здобутків і особистого щастя.
Голова Одеської
обласної державної адміністрації
М. СЕРДЮК
Шановніколеги!
Щиро вітаємо вас з Всеукраїнським днем бібліотек
Від усієї душі бажаємо всім бібліотечним працівникам здоров’я, успіхів, добра і процвітання. Зичимо щастя і благополуччя!
Одеський обком профспілки працівників культури України
Коли працюють тільки ентузіасти
Коли хто хоч раз відвідав Ширяївську районну бібліотеку, той обов’язково захоче побувати там ще і ще. Сюди приваблюють не тільки заповнені людською книжкою мудрості стелажі, а й привітні та високопрофесійні працівники. У минулому році довелось і мені вперше завітати до цього царства книг. У районній дитячій бібліотеці мене вразили незвичайні виставки. Не тільки тематичні книжкові, а і різних виробів. Оглядаючи їх, відчуваєш себе в якійсь особливій країні домовичка. Одна з виставок так і називається «Домовичок навчить». Серед виробів із паперу, картону, підручних та природних матеріалів є справжні шедеври із бісеру, ваблять око макаронні фантазії. Нікого не залишить байдужим виготовлена з круп та пір’я Кривенька Качечка. Бібліотекар Антоніна Варзар, вона ж керівник цього гуртка, в своїй роботі з дітьми поєднує любов до книги та творчі ідеї. В основі будь-якого витвору лежить художній образ. Тож все починається із читання книг, знайомства із літературними героями, а потім йде втілення їх у різних дитячих фантазіях. Разом зі своєю колегою Світланою Вікторівною Курюкіною Антоніна Сергіївна створила чудовий світ книжок, дитячих забав та великого простору для творчості. Тому сюди охоче йдуть діти. Гурток «Ляльки і книги», який веде Світлана Курюкіна, добре знаний в районі. Адже лялькові вистави та їх героїв можна зустріти в селищному парку на кожному святі. Тут навіть є спеціальний майданчик для дійства цих гуртківців.
Є своя особливість і у дорослій бібліотеці. Тут часто можна побачити не лише читачів з Ширяєвого, а й завідувачок сільських бібліотек. Вони приходять сюди по методичну допомогу. Та не тільки. Щотижня, зазвичай по четвергах, тобто в базарний день (тоді у всі села ходять автобуси) приїздять сільські бібліотекарі по літературу, яка користується підвищеним попитом, беруть книжки на замовлення своїх читачів, науково-довідкову літературу для студентів-заочників, спеціальну літературу для місцевих фахівців. А через тиждень приїздять і обмінюють книжки. Враховуючи, що села району дуже розпорошені, а транспортне сполучення не завжди відповідає потребам сільчан, така форма обслуговування дуже зручна для мешканців віддалених населених пунктів.
Як розповіла директорка централізованої бібліотечної системи району Оксана Ізбаш, всього в мережі діє 32 бібліотеки , в яких працюють 36 працівників. Враховуючи, що заробітна плата у цих людей досить-таки низька, то із впевненістю можна сказати, що трудяться тут в основному ентузіасти. На підтвердження скажу ще й таке, що лише у 18 бібліотечних приміщеннях є пічне опалення. В районному та в селі Преображенка підключено газ. Решта не мають ніякого опалення. Здебільшого спорудити пічку не дозволяє техніка безпеки. Тож в зимовий період бібліотекарі шукають притулку у сусідів. А в бібліотечні приміщення заходять, аби підібрати необхідну книжку.
Проте серед першочергових проблем Оксана Іванівна вважає слабке технічне забезпечення. Хоча, як на мене, відсутність у такій великій бібліотечній системі комп’ютера, телевізора, ксерокса в наш час вже не можна назвати «слабким технічним забезпеченням». Швидше – це цілковита відсутність техніки. До того ж, враховуючи нинішню економічну кризу, на цей рік в районному бюджеті зовсім не передбачено коштів на придбання літератури. Тож купують нові книжки та журнали тут за ті гроші, які самі заробляють , надаючи платні послуги. За минулий рік бібліотекарі району заробили 18 тисяч гривень. За ці ж копійки роблять і ремонти. Хоча, маючи ксерокс та комп’ютер з підключеним до нього інтернетом, могли б мати значно більше власних коштів.
Та працівники централізованої бібліотечної системи не ремствують, а з натхненням роблять свою справу. Вони не тільки підбирають книжки кожному читачеві, заробляють гроші, видаючи літературу підвищеного попиту, а ще й провадять чимало різноманітних масових заходів, беруть участь у конкурсах. У цьому році, наприклад, в рамках обласної програми «Читаюча Одещина» у всіх бібліотеках проходили обговорення літератури, читацькі диспути, конференції, оформлено книжкові виставки та тематичні полиці.
Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей», Ширяївський район
«Є бібліотека – є університет...»
Цей будинок на розі Старопортофранківської і Колонтаївської вулиць зовні виглядає у цілковитій відповідності зі своїм віком (він у нього солідний – понад сто років: будинок Міщанської управи за проектом архітекторів Ю. Дмитренка і А. Бернардацці був побудований у 1896 році). А от всередині будинок пережив справжнє відродження в результаті генеральної реконструкції і навіть... зміни статусу. Ще рік тому тут розташовувалися два факультети Одеського національного Південноукраїнського педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. Нині ж, після ремонту, сюди переїхала університетська бібліотека. Точніше, переїжджає.
– Ми зараз "у процесі", – говорить директорка бібліотеки Євгенія Софронівна Кухта, – три дні на тиждень обслуговуємо читачів, два дні перевозимо книжки. Самі б не впоралися – адже колектив у нас жіночий. Спасибі, студенти допомагають.
Раніше бібліотека була розташована в головному будинку університету, у "пристосованому" (а, по суті, не пристосованому для неї) приміщенні. Про те, у якому воно стані, краще зайвий раз не згадувати. І все-таки, Євгенія Софронівна повела мене до колишнього будинку бібліотеки "на екскурсію". Так, у ньому є вся принадність атмосфери будинку, де зберігаються старі і дуже старі книжки, де ще живі стародавні книжкові шафи і стелажі, – але все-таки важко уявити, як у таких умовах ще зовсім недавно працювали люди. Тому не дивно, що ректор університету Олексій Якович Чебикін, керівництво вузу не лише поставили за мету кардинально змінити ситуацію, але й досягли бажаного результату, керуючись чітким принципом – "Є бібліотека – є університет, немає бібліотеки – немає університету". І все це, не будемо забувати, у період горезвісної фінансово-економічної кризи, без спонсорської допомоги.
Нова бібліотека педагогічного університету починається з... комп'ютерів. Вони встановлені в просторому холі (який згодом прикрасять своїми роботами студенти художньо-графічного факультету). Таким чином, буквально з порога читачі одержують можливість користуватися електронним каталогом. Епітет "просторий" можна застосувати практично до всіх приміщень бібліотеки. Тут дві читальні зали, відділи обслуговування, довідково-бібліографічний, комплектування і обробки нових надходжень, художньої літератури – загалом, усе, що повинно бути в традиційній бібліотеці. Виділено залу і для музею книжки. Але оскільки ми живемо в епоху нових технологій, бібліотека немислима без комп'ютеризації. Олексій Якович Чебикін з гордістю поділився планами на найближчу перспективу: у бібліотеці буде встановлено близько ста комп'ютерів і підключений бездротовий Інтернет, з'являться зала презентацій, мультимедійна студія. У цій студії (зараз вона працює в основному будинку університету), студенти спілкуються зі своїми однолітками з інших країн.
...Ми обходимо з Євгенією Софронівною бібліотечні приміщення – деякі ще напівпорожні і тільки обживаються. Хоча до закінчення переїзду не близько, і турбот має бути чимало, настрій у директора, зі зрозумілих причин, піднесений.
– Всі ми дуже вдячні керівництву університету за те, що все-таки звернули увагу на бібліотеку, і тепер тут створені чудові умови і для нас, і для читачів. Ми почуваємося на піднесенні, дуже задоволені і готові з новими силами працювати.
Ну, що ж, одну з вічних бібліотечних проблем кардинально розв’язано, – ну, а решта? Фінансування, виділюване на комплектування фонду книжками і періодичними виданнями, цілком задовільне. Якщо чогось не вистачає, завжди виручить електронна бібліотека. А от, що стосується кадрового питання... Так, у бібліотеці є "кістяк" – ветерани (сама Євгенія Софронівна Кухта працює тут сорок років!), але...
– Люди йдуть до нас неохоче, і це зрозуміло – зарплата невисока, а навантаження велике – і розумове, і фізичне, – з жалем констатує директорка бібліотеки.
Те, що проблема гідної оплати праці працівників бібліотек назріла давно – не секрет. Але особливо загострилася вона зараз, з переходом на нові технології. Який фахівець, котрий поважає себе, знає комп'ютер (тим більше, чоловік), погодиться працювати за більш ніж скромну винагороду? А такі фахівці тепер вкрай необхідні в штатах бібліотек... Щороку, вислуховуючи вітання з професійним святом і багато дуже високих слів, бібліотекарі України сподіваються, що держава, нарешті, підкріпить славослів'я реальною турботою про них.
Ірина ГОЛЯЄВА,«Одеські вісті»
