Шановні колеги!
Сердечно вітаю Вас із професійним святом – Днем юриста!
На вас покладена велика і почесна місія – розбудовувати правову державу та демократичне суспільство, формувати громадянську правосвідомість, виховувати повагу до Закону.
Впевнений, що утвердження ідеалів добра та справедливості і надалі залишатиметься життєвим кредо всіх правників нашої країни, а висока фахова підготовка, життєві знання і досвід завжди слугуватимуть українському народу.
Нехай ваші професійні зусилля будуть винагороджені довірою і повагою простих людей, впевненістю у надійному та справедливому захисті їх конституційних прав і свобод.
Щиро бажаю вам міцного здоров’я, щастя і добробуту, плідної праці та успіхів в ім’я нашої Батьківщини!
З повагою,
міністр юстиції УкраїниМ. Оніщук
Шановні юристи!
Від імені обласної ради прийміть щирі вітання з професійним святом – Днем юриста!
Ви обрали почесну і відповідальну професію. Сьогодні немає такої сфери діяльності, державного органу чи підприємства, які б обходилися без консультації юриста.
Щодня до вас за порадою та допомогою звертаються тисячі людей. Рівень вашого професіоналізму, принциповості та об’єктивності визначає стан правової культури суспільства, його стабільність, моральний мікроклімат.
Бажаю кожному з вас і надалі вірно служити інтересам України та її громадян, з честю примножувати славні традиції професії задля утвердження верховенства права та справедливості.
Щастя вам, міцного здоров’я, благополуччя та оптимізму!
З повагою,
голова Одеської обласної ради
М. СКОРИК
Микола Оніщук: «Верховенство права починається від самого простого – дотримання законодавства на всіх рівнях»
НапередоднісвяткуванняДняюриста, якийтрадиційнопривертаєувагувсієїюридичноїспільноти– 8 жовтня2009 року, мизвернулисядоголовногоюристакраїни, міністраюстиціїУкраїниМиколиОніщуказпроханнямпрокоментуватиактуальніправовіподіїтатенденції, щопритаманнісучасномуукраїнськомусуспільству.
– Які першочергові кроки необхідно зробити в Україні для досягнення реального верховенства права?
Забезпечення в Україні верховенства права є однією з найнагальніших проблем вітчизняної юриспруденції — як практичної, так і теоретичної. Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві.
Насамперед, потрібно виконувати положення Конституції та закони. Адже верховенство права починається від самого простого – дотримання законодавства на всіх рівнях. На жаль, поки цього не доводиться спостерігати.
Крім того, верховенство права вимагає від держави його втілення у закони. Є багато актуальних питань, які можна вирішити вже сьогодні шляхом ухвалення нових законів. Назву лише кілька з них: прийняття нового кримінально-процесуального кодексу, нового закону «Про прокуратуру», нових законів про реформування судової системи.
Розв’язання проблем, що постали сьогодні перед державою і суспільством, є надзвичайно складним та довготривалим процесом. Без реальних змін демократичні перетворення, що відбулися у країні, не є усталеними, і наше спільне завдання – домогтися реформування існуючого законодавства та ухвалення нових законів. Тільки таким чином Україна зробить важливий крок до запровадження європейських стандартів доступу осіб до правосуддя та виконання своїх міжнародних зобов’язань.
Значний ресурс розвитку демократії і верховенства права я вбачаю в проведенні місцевих референдумів, які досі не набули в нашій країні необхідного поширення. Як свідчить практика, представницькі органи на місцях (ради) доволі швидко і часто стають «представницькими корпораціями».
– Яким чином виглядає ситуація сьогодні із правами громади? Чи можуть територіальні громади безпосередньо вирішувати питання місцевого значення?
На жаль, за вісімнадцять років незалежності територіальні громади в Україні так і не отримали належно унормованих на законодавчому рівні дієвих форм місцевої демократії, які вже є повсякденними для багатьох країн-учасниць ЄС.
Територіальна громада в Україні нині залишається заручником застарілої, пострадянської за часом і радянської по-суті, системи місцевого самоврядування. Центральною ланкою цієї системи залишаються місцеві ради, надмірні повноваження яких надають їм абсолютну владу при вирішенні питань місцевого значення та нівелюють потенціал прямої демократії. Я впевнений, що громадам потрібно повернути право безпосередньо вирішувати питання місцевого (локального) самоврядування.
Міністерство юстиції України детально проаналізувало законодавство України і, мушу зазначити, нам вкрай потрібні законодавчі ініціативи щодо правового урегулювання прямої демократії на місцях. Через законодавче поле можливо вирішити цю проблему. У відповідності до розробленого нами законопроекту «Про місцевий референдум» територіальна громада отримує такі права через місцевий референдум та через інші інститути локальної демократії (місцеві ініціативи, локальне вето тощо). А повсякденне управління справами територіальної громади здійснюватиме сільський, селищний, міський голова, обраний безпосередньо членами територіальної громади.
Крім аналізу законодавства, нам вперше за історію незалежності вдалося зібрати і систематизувати інформацію про всі місцеві референдуми. До прикладу, з 1991 по 2009 рік в Україні було проведено 150 місцевих референдумів: 50 – з питань адміністративно-територіального устрою; 34 – з питань зміни назви населеного пункту; 31 – з інституційних питань, включаючи дострокове припинення повноважень представницьких органів місцевого самоврядування; 13 – з питань благоустрою населених пунктів; 12 – із земельних питань; 10 – з інших питань.
Аналітичні дані дозволяють зробити наступний висновок: проведення місцевих референдумів залежить не від регіону, а передусім від того, чи визначений порядок проведення таких референдумів у чинному законодавстві, зокрема, у статутах територіальних громад та, звичайно, від активності цих самих громад.
– Як Ви вважаєте, враховуючи складну політичну ситуацію, наскільки сьогодні потрібна Україні конституційна реформа?
Перспективи розвитку нашої держави неможливі без переосмислення положень чинного Основного Закону та формування принципово нових конституційних засад. Я переконаний, що оновлення Конституції має здійснюватися на принципах та положеннях європейського класичного конституціоналізму. До речі, ці тенденції нині знаходять свій розвиток у конституційних моделях державотворення країн-учасниць Європейського Союзу та ряду інших країн світу.
Комплексні зміни до Конституції України зумовлені досвідом застосування її положень, виявленням потреби в усуненні в її нормативному змісті певних недоліків. Зокрема, недосконалості системи юридичних гарантій конституційних прав і свобод людини, вад і похибок в організації та функціонуванні державного механізму в цілому. Елементами системного оновлення Конституції України мають стати в першу чергу посилення конституційних гарантій прав і свобод людини, розвиток системи стримування і противаг. Саме вони мають забезпечити більшу інституційну сталість механізму функціонування та здійснення влади.
Наш кор.
Коли кількість юристів переросте у якість їхньої роботи?
В 1990 році в Україні юристів готували 4 вузи. Сьогодні у нашій країні підготовку слуг Феміди здійснюють 180 вищих навчальних закладів. Щороку вища школа видає на-гора по 20 тисяч фахівців.
За словами ректора Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, президента Академії правових наук Василя Тацій, «у країні створено таку розгалужену мережу юридичної освіти, яка не відповідає не тільки реальним потребам держави і суспільства, але й здоровому глузду».
Чому молодь кинулася в юриспруденцію?
– Існує міф, створений кінематографом і мас-медіа про цю надзвичайно престижну професію. Відповідно до цього міфу, кожен, хто одержує юридичну освіту, автоматично стає власником квитка у щасливе життя: престижна робота у солідній фірмі, доходи, які дозволяють здійснити всі свої мрії.
– А як насправді, Володимире Юрійовичу?
– Вибачте, я не відрекомендувала мого співрозмовника. Володимир Юрійович Желясков (на знімку). Юридичну освіту одержав у Болгарії. Півтора року пішло на настрифікацію іноземного диплома. Кар'єру юриста розпочинав у районному управлінні Пенсійного фонду. На сьогоднішній день – начальник відділу юридичного та інформаційного забезпечення діяльності Болградської районної ради.
– Отже, з чого починається кар'єра юриста?
– З цілої низки складнощів. По-перше, ніхто не дає часу і можливості освоїти ту роботу, з якою безпосередньо стикаєшся, а будь-яка посада має свою специфіку, у яку треба вникнути – яка б освіта в тебе не була. По-друге, одразу відчувається рівень відповідальності. У моєму випадку йдеться про забезпечення законних прав цілої громади! Обсяг роботи дуже великий, оскільки практично все, що стосується діяльності органів місцевого самоврядування, пов’язано з юридичними питаннями. Щодо матеріального забезпечення... Не приховаю, доходи залишають бажати кращого. Проте я у своєму житті керуюся лицарським девізом: роби, що повинен, і будь, що буде.
– Чим наповнений звичайний день юриста? Чи звертаються до Вас громадяни з особистих питань?
– Я офіційного особистого прийому не веду, але мої двері завжди відчинені для будь-якого жителя району. Дуже часто надходять звертання про відновлення прав реабілітованих. Це – складні питання. І складні здебільшого з емоційної точки зору, оскільки доводиться стикатися з досить-таки хвилюючими подіями з життя людей. Бували випадки, коли мені доводилося розв’язувати проблеми, створені іншими юристами через їхню некомпетентність а, часом, і небажання глибоко розібратися у питанні. А вникати необхідно, адже наше законодавство змінюється з блискавичною швидкістю.
– Вам часто доводиться стикатися з тим, що один закон суперечить іншому?
– Часто. Цього літа, наприклад, було дуже багато запитань у підприємців, які працюють на єдиному податку, з приводу постанови Кабміну, який увів доплату за страховими внесками. Доводилося роз'яснювати, що ця постанова не відповідає чинному законодавству. Але, все ж, вона ухвалена, і треба її виконувати. Буквально кілька днів тому суд скасував цю постанову. Тепер виникає запитання: як надалі бути підприємцям?
– Володимире Юрійовичу, чим Ви пояснюєте це явище в українському законодавстві?
– Відсутністю системного підходу. Насамперед, з боку законодавчого органу – Верховної Ради. Та що говорити про ВРУ, коли Президент України іноді ухвалює Укази, суперечні один одному. Реформи проводяться хаотично то в одній, то в іншій сфері. І, як правило, не доводяться до кінця.
– А багато громадян вважають, що чехарду у законодавстві влаштовують навмисно – з метою ловити рибку у каламутній воді.
– Я дуже багато спілкуюся з людьми і дедалі частіше чую запитання: «Чому проста людина повинна неухильно виконувати закони, коли перші особи держави закони зневажають?» Я відчуваю, що народ починає втрачати терпіння. За інших часів би сказали: передреволюційна ситуація.
– Володимире Юрійовичу, як Ви оцінюєте запропонований Президентом проект Конституції, який чомусь названо народним?
– По-перше, мені здається, що він несвоєчасно виданий на-гора. Зараз, коли всі уми зайняті президентськими виборами, вносити зміни до Основного Закону, виносити його на всенародний референдум?.. Щодо характеру змін. Я вважаю, що в період економічної та політичної кризи дроблення влади (нижня і верхня палати) – не правильний шлях. Це – реалізація римського принципу «розділяй і пануй». На мій погляд, у нас повинна бути сильна влада, закріплена на конституційному рівні. Щодо місцевого самоврядування. Тут проект вносить свіжі ідеї, але не розв’язує старі проблеми. Я маю на увазі введення виконавчих комітетів при районних і обласних радах. А що чекає села? На сьогоднішній день у кожному селі є: сільський голова, сільрада, виконком і цілий апарат сільради. Реально виконкоми і більшість сільрад не працюють. Вони ухвалюють ті рішення, які подає сільський голова. Це – у найкращому разі. Адже є приклади як у нашому, так і в інших районах, коли депутати не знаходять спільної мови з сільським головою, і в результаті, повністю блокується робота, страждає вся громада. Якщо ми дивимося у Європу, треба переймати їхній досвід організації місцевого самоврядування. Словом, Основний Закон не можна змінювати похапцем. Наслідки можуть бути непередбаченими.
– Як Ви гадаєте, наскільки ефективне всенародне обговорення проекту? У ньому не кожен правознавець одразу розбереться.
– Тут вступають у хід політтехнологи. Більшість громадян формують свою думку на основі тієї інформації, яку підносять ЗМІ, оглядачі, аналітики. І тут не виключені маніпуляції свідомістю довірливих громадян.
– Кажуть, з роками кожна людина деформується під власну професію. Я не бачу на Вашому обличчі тієї маски байдужості, яку носять багато служителів Феміди, котрі давно не беруть до серця чужі проблеми.
– Я гадаю, що справа не у стажі роботи. І у 60 років можна одержувати моральне задоволення від справи свого життя.
– У чому Ви знаходите це моральне задоволення?
– Наприклад, заходить стурбований колега – проблема. Коли ми питання вирішуємо, у мого товариша вже інший настрій. Бачачи це, я дуже радію – отже, не марно їм свій хліб. А якщо якийсь громадянин, з проблемою якого ми місяць тому довго працювали, загляне у двері і скаже: «Володимире Юрійовичу, у нас все благополучно розв'язалося, спасибі»... Результативність роботи дає найбільший емоційний заряд.
– Ми розпочали розмову з проблеми перенасичення ринку праці фахівцями в галузі юриспруденції, якості їхньої підготовки. Але ж рівень знань – ще не все. Юрист, насамперед, повинен бути людиною високого морально-етичного погляду. Моя журналістська уява, вже вибачте, часто домальовує на чашах терезів Феміди гаманці. Чий більший, той і правий.
– За два роки роботи у Пенсійному фонді мені часто доводилося брати участь у судових розглядах. У разі подачі аргументованої позиції тією чи іншою стороною суд завжди виносив справедливе рішення. Досі особисто у мене не було підстав засумніватися у неупередженості наших судів. Але ця тема не сходить з телеекранів. Отже, проблема є.
Для мене юриспруденція – як медицина: один неправильний рух може призвести до дуже складних наслідків. Тому я дотримуюся принципу Гіппократа – не нашкодь.
На завершення хочу привітати всіх своїх колег з професійним святом і побажати успіхів у роботі.
Антоніна БОНДАРЕВА, власкор «Одеських вістей», Болградський район
