Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Міри адміністративного стягнення – це один з елементів цілісної системи мір адміністративного примусу, яка направлена на захист суспільних відносин в сфері державного управління, охорони суспільного порядку та суспільної безпеки, додержання прав і законних інтересів громадян. Примусові міри розрізняються за способом здійснення охоронної функції.

В залежності від способу охоронної функції міри адміністративного примусу розділяються на три групи:

* адміністративно-попереджувальні міри;

* міри припинення;

* міри стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (право керування транспортним засобом, права полювання);

6) громадські роботи;

7) виправні роботи;

8) адміністративний арешт.

Законами України можуть бути встановлені й інші, крім зазначених, види адміністративних стягнень. Так наприклад, може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративного правопорушення, які грубо порушують правопорядок. За вчинення адміністративних правопорушень неповнолітніми віком від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі заходи впливу, як:

1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) попередження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батьків або особам, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Відповідно до ст. 25 КпАП адміністративні стягнення бувають основними і додатковими.

Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій ст. 24 КпАП, можуть застосовуватись тільки як основні.

За одне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Згідно зі ст. 26 КпАП попередження, як захід адміністративного стягнення, виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом. Застосовується, як правило, до осіб, які вчинили незначний проступок.

Штраф (ст. 27 КпАП) є грошовим стягненням, що накладається на громадян та посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КпАП та іншими законами України.

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення (ст. 28 КпАП), полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вилученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення (ст. 29 КпАП), полягає в його примусовому вилученні та безоплатній передачі у власність держави за рішенням суду. Конфіскований може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів, не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (ст. 30 КпАП):

* право на полювання застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом;

* право керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цим засобом в зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони стали, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Громадські роботи (ст. 301 КпАП), полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративний проступок, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

Виправні роботи (ст. 31 КпАП), застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, із відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються, районним, районним у місті, чи міськрайонним судом (суддею).

Адміністративний арешт (ст. 32 КпАП), установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок; жінок, що мають дітей віком до двадцяти років; до осіб, які не досягли вісімнадцяти років; до інвалідів першої та другої групи.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Обставинами, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються (ст. 34 КпАП):

1) щире розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України можуть бути передбачені й інші обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом’якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються (ст. 35 КпАП):

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;

4) вчинення правопорушення групою осіб;

5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

6) вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

Відповідно до ст. 36 КпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Згідно зі ст. 37 КпАП строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт – місяцями або днями, позбавлення спеціального права – роками, місяцями або днями.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення (ст. 38 КпАП), а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КаАП підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше, як через три місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Відповідно до ст. 40 КпАП, якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду – незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою ст. 40 КпАП.

Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов’язати своєю працею усунути її.

В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.