На початку цього місяця в Україні відзначали День людей похилого віку. А буквально через кілька днів у Роздільній, в актовій залі районної державної адміністрації, за ініціативою голови нещодавно створеної районної організації інвалідів Валентини Григорівни Сидоренко відбулася бесіда за круглим столом саме про проблеми соціально незахищених людей, які потребують підвищеної уваги з боку влади, держави. На цій зустрічі була присутня і я. У зв'язку із чим і хочу поділитися своїми враженнями.
Розповім трохи про себе – на підтвердження того, що в мене є особисті спогади про те, як до людей похилого віку або з обмеженими фізичними можливостями ставилися у той час, який несправедливо назвали застоєм. І зараз. Повернути б нам той самий застій, коли я безкоштовно одержала дві вищі освіти: економіста та викладача російської мови і літератури в національних школах... Чоловік був військовослужбовцем, закінчив військову академію та інститут народного господарства. Мою сім’ю держава забезпечила житлом. Була не лише надія, а найголовніше – впевненість у завтрашньому дні. На пенсію, у кожному разі, люди могли прожити без проблем і лікування одержувати безкоштовно. Цього немає зараз навіть для молодих – що вже говорити про інвалідів! Приємно було спостерігати, як депутати Одеської обласної ради від Партії регіонів Олексій Іванович Вовк, Геннадій Миколайович Бобков та керівник фракції Партії регіонів у Роздільнянській районній раді Сергій Миколайович Крилов вручили районній організації інвалідів цінні подарунки: дороге комп'ютерне устаткування, телевізор, – це дасть можливість ефективніше обслуговувати інвалідів та створить комфорт в офісі організації.
Але, на жаль, на потреби новоствореної організації, яка потребує обладнання офісу, відгукнулася лише одна партія. Саме Партія регіонів, яка послідовна у своєму курсі на поліпшення життя людей. Було б дуже добре, якби добрий почин підтримали й інші партії.
Але було дивно, що цей круглий стіл не відвідали представники організацій, до яких у присутніх було багато запитань. Викликало здивування й те, що не були присутні керівники місцевої влади, яка, насамперед, зобов'язана проявляти увагу і турботу про інвалідів. Тому й доводиться робити висновок, що байдужість гірша за будь-яку погану владу.
