Шановні друзі!
ВідіменідепутатськогокорпусуОдеськоїобласноїрадитавідсебеособистощировітаювсіхпрацівниківзалізничноготранспортузпрофесійнимсвятом–Днемзалізничника!
Вашвисокийпрофесіоналізм,сумліннаіефективнапрацящоденнозабезпечуютьякіснеісвоєчаснеперевезенняпасажирівтавантажів,сприяютьпостійномувдосконаленнюматеріально-технічноїбазизалізничногогосподарстваобластітапідвищенняконкурентоспроможностівітчизнянихтранспортнихпослуг.Показовим є той факт, що цього року Одеська залізниця стала переможцем Всеукраїнського рейтингового конкурсу «Кращі підприємства України-2009». А високі показники роботи (не зважаючи на складні економічні умови) свідчать, що залізничники Одещини є не лише лідерами у своїй галузі, а й відіграють значну роль у забезпеченні стабільного економічного розвитку регіону.
У День професійного свята бажаю вам міцного здоров’я, добробуту, родинного затишку, щастя та оптимізму, нових професійних звершень на благо України та Одеського регіону. Нехай для вас завжди будуть вільні всі життєві і професійні шляхи.
З повагою,
голова Одеської обласної ради
М. Скорик
Вітаємо!
Кращийколектив,кращийкерівникроку
Всеукраїнськийрейтинговийконкурсужедругийрікпоспільпровадитьсяекспертноюрадоюпрограми«ЛідериXXI століття» спільнозфахівцямиІнститутуконкурентоспроможності, Спілкифахівців-експертівзякостітаІнститутурейтинговихдосліджень. Цього разу переможцем конкурсу «Кращі підприємства України – 2009» стала Одеська залізниця.
Колектив удостоєний цього звання за високий професіоналізм, управлінську майстерність, активну участь у ринкових і соціальних перетвореннях у країні, значний внесок у розвиток економіки України і високоефективне керівництво. Експертна рада Асамблеї ділових кіл удостоїла також начальника Одеської залізниці Іллю Левицького почесного звання «Кращий керівник року».
Наш кор.
Кожен день – «без коректур»
Людей оцінюють за результатами зробленого. Люди налаштовані на добрі справи, ніколи не маскуються під лицемірною личиною, не ховаються за інших. Власне, вони завше є такими, вони вміють говорити серцем.
Усе сказане стосується начальника пасажирського вокзалу Одеса-Головна Лідії Солдатової – нещодавно удостоєної високого і цілком заслуженого звання Почесного залізничника.
Коли Ліда була п’ятикласницею, в її долі житейські серпантини так переплелися, що вона змушена була з мамою перебратися з рідної Жмеринки до Одеси. Гадалося, що все те буде тимчасово, а воно склалося вже відтепер на все, либонь, життя. Ще вряди-годи й сьогодні, бува, насниться рідний куточок на Поділлі, часто приходять у сни розкішні мамині мальви на залізничному переїзді, але щоразу Лідія Володимирівна тішить себе тим, що її служба потрібна і кровним землякам з Вінниччини, де промайнуло раннє дитинство.
І не зогледілася, як відмінно закінчила в Одесі середню школу № 90 і пішла здобувати вищу освіту до… інституту народного господарства. А він же за профілем аж ніяк не поріднювався із залізничними магістралями.
– Самій аж ніяк не вірилося, що все оте сповите серцем з маминих розповідей раптом розвіється, і серце повабить до іншого, – згадує з усмішкою початок своєї стежки до утвердження Лідія Солдатова. – Але то було все, як мені зараз згадується, несерйозно. Бо, штудуючи науки в інституті, я все ж таки бачила себе побіля мами в сім’ї залізничників.
І стежка утвердження все ж таки привела Лідію Солдатову до залізниці. Такий вибір вона зробила на початку 90-х років. Тоді вона вперше сіла за віконечком квиткової каси, і розпочалася її служба в залізничній родині.
Можливо, якраз тоді багато чого знову пригадалося зі жмеринської сторінки життя, з маминих настанов.
Незабаром почерк її роботи запримітили в керівній ланці Одеської залізниці, і Лідію Солдатову було переведено в помічники начальника вокзалу. Згодом вона буде призначена на посаду заступника начальника відділку вокзалів Одеської залізниці. Саме на цих переміщеннях з усією виразністю проявилися її високі організаторські здібності, любов до людей і дорученої справи. І ось уже п’ять років Лідія Володимирівна очолює трудовий колектив вокзалу Одеса-Головна. А це, зрозуміло, тяжка ноша. І її підняла така ніжна і тендітна жінка-красуня.
Бездоганності в роботі вона навчилася передовсім у своєї мами, але й чимало допомагав їй опанувати усі тонкощі професії досвідчений керівник Ілля Юхимович Левицький.
…Який власний почерк роботи Солдатової? Його випадало спостерігати багато разів. Мені, неодеситу, довелося бачити, як Одеський залізничний термінал разюче змінювався на краще. Спостерігав, як тривала масштабна реконструкція овальної зали – передпокою терміналу, які громаддя робіт тут виконувалися. І тоді думалося, коли ж цьому буде результативне завершення?! І випадало часто-густо серед реставраторів бачити і її – Лідію Володимирівну Солдатову. Вона переймалася будь-якою «дрібницею», дошукувалася найоптимальніших варіантів, щоби процес робіт прискорити, бо ж все це створювало великі незручності для пасажирів, разом з тим дбала, щоб була висока якість зробленого на втіху людям, котрі щоденно приїздять до Одеси з усього світу.
І тому кожен з нас почувається на вокзалі затишно, тут ніколи, навіть за найспекотнішої пори року, не відчуваєш зайвої напруги, не гнітить тебе дискомфорт, що дається часто взнаки на деяких інших вокзальних терміналах. Тут чітко налагоджено реалізацію проїзної документації, винаходяться можливості якомога ретельніше задовольнити запити пасажирів, чітко і злагоджено працює просто-таки казковий Сервісний центр… До вподоби людям, що віднедавна вже безпосередньо на вокзалі працюють і каси попереднього продажу квитків… Щоразу пасажирський потік чемно і доступно живить потрібною інформацією служба довідок, на своєму робочому місці багато в чому сприяє пасажирам черговий помічник начальника вокзалу. Ретельно і вельми заздалегідь ведеться трансляція оголошень, до того ж виразно, доступно, по кілька разів, уже не кажучи, що сприяють пасажирам уникнути зайвої метушні світлові інформаційні табло.
Ввічливі і терплячі до кожного пасажира і працівники приміських кас. Вони щоразу вислухають, допоможуть довідкою. Тому-то все більше можна чути на вокзалі від пасажирів слова: «дякую», «щиро вдячний…», «Ви дуже люб’язні, скрізь би такі були люди…». І знову ж думається насамперед про неї – добру і порядну, вимогливу до себе та до підлеглих жінку, істинну берегиню Одеського вокзалу, яка залишається в усьому скромною і люблячою, а заодне вимагає порядності від кожного у ввіреному їй колективі.
От якраз звідси й ота одержимість у всьому, коли за справу взялася ця жінка, котра навчилася відповідати честю і совістю перед людьми за довірену їй справу. На її кітелі у дні свят та інших урочистостей сяють високі нагороди держави – медаль «Залізнична слава» ІІІ ступеня, орден Княгині Ольги ІІІ ступеня. Це окрім високого звання Почесний залізничник! Бо в неї воістину кожен день прожитий «без коректур», як пише Поетка нашої доби Ліна Костенко.
Едуард ПОДІЛЬСЬКИЙ, журналіст, Жмеринка – Одеса
Окрім сталевих, ще й водні артерії
Одеська залізниця – одна з важливих складових не лише єдиного транспортного конвеєра південного заходу України, а й всього залізничного транспорту нашої держави. На її долю припадає майже 20 відсотків вантажообігу і понад16 відсотків пасажироперевезень. Вагомий вклад вносить у розвиток залізничного транспорту колектив станції Любашівка під керівництвом Таїсії Петрівни Затхей. За 10 місяців поточного року навантажено 472 вагони (17626 тонн), вивантажено 192 вагони (12672 тонни). Загальний прибуток склав близько 2,4 мільйона гривень. Послугами залізниці скористалися 25300 пасажирів, що придбали квитки у вокзальній касі, з яких 8400 чоловік – пільгова категорія населення. Разом з тим, надається така специфічна послуга, як забезпечення жителів райцентру якісною питною водою.
Протягом останніх 22 років водогосподарством станції Любашівка завідує машиніст-водопостачальник Олександр Олександрович Мосейчук. Він один обслуговує дві артезіанські свердловини, які забезпечують водою безпосередньо потреби станції і 320 абонентів, а це понад тисячу жителів селища. Цілодобово з глибини близько 200 метрів у будинки і квартири подається 40 – 70 кубометрів живильної вологи. Вартість одного кубометра води для населення – 4 грн. 70 коп. Щомісяця бюджет станції поповнюється на 6-7 тисяч гривень. Таким чином у багатьох мікрорайонах Любашівки була знята проблема постачання населенню питної води.
Сьогодні обидві свердловини справно працюють, хоча одній виповнилося 35 років, а друга побудована у 1991 році. Наявність таких потужних підземних джерел дала змогу жителям найближчих вулиць та багатоквартирних будинків будувати власні водогони, приєднуючи їх до залізничного. Тож, починаючи з 1992 року, водомережа розширилася більш ніж на п’ять кілометрів, а кількість користувачів зросла з 19 до нинішніх 320. Є серед любашівців і жителів сіл району, які приїжджають побазарювати, чимало бажаючих посмакувати «залізничною» водою, набравши її з колонки загального користування (оплачує селищна рада), що встановлена неподалік вокзалу. Адже за даними санітарно-епідеміологічної станції, кращої води, ніж на станції Любашівка, не відшукати на відрізку Одеської залізниці Помічна – Котовськ – Одеса – Вапнярка.
Юрій Федорчук,власкор «Одеських вістей», Любашівський район
Дні та ночі магістралі
Із перевищенням
Одеська залізниця за 9 місяців поточного року спрямувала до Державного бюджету та цільових фондів 1 мільярд 25,4 мільйона гривень.
План по вантажних перевезеннях перевиконано на 3,1 відсотка, що становить 37 мільярдів тонно-кілометрів. Продуктивність роботи локомотивів перевищила планові показники на 24,9 відсотка. А середню вагу вантажного поїзда збільшено на 5,8 відсотка у порівнянні із плановим. Про це повідомляє прес-служба підприємства. Крім того, за 9-місячний період перевезено 35,1 мільйона пасажирів.
Безпека руху – насамперед
Свою історію Одеська залізниця розпочинає із 1865 року.
На сьогодні експлуатаційна довжина залізничного полотна становить понад 4,2 тисячі км і проходить по території шести областей – Одеської, Вінницької, Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської та Черкаської.
Як повідомляє прес-служба Міністерства транспорту та зв'язку, колективом залізничників за дев'ять місяців поточного року проведено ремонт 586 кілометрів колій. Крім того, проведено заміну 199-ти та відремонтовано 79 комплектів стрілочних переводів.
Сервіс на шляху слідування
Пасажирська служба Одеської залізниці репрезентувала нещодавно вагони-ресторани для шести поїздів дальнього слідування.
Мета акції – ознайомити зацікавлену громадськість сферою діяльності, що є унікальною за своєю специфікою, обумовлена обмеженістю простору та роз'їзним характером роботи.
Усього ОЗ пропонує в оренду 10 вагонів-ресторанів та три вагони-кафе. Від цієї діяльності можуть виграти усі, впевнені представники пасажирської служби: підприємці зможуть непогано заробити, залізничники одержати додаткові доходи, а пасажири – задовольнятися ненав'язливим сервісом.
Охорона проти злодіїв
Лише за 9 місяців поточного року зловмисники викрали на Одеській залізниці два контейнери, три трансформатори, 30 метрів магістрального кабелю, понад 25 метрів рейок, 158 накладок, 142 стикувальних болти, 1482 підкладки, 4250 клемних болтів, 3253 закладених болти, 4826 костилів, 1366 протиугонів.
І цей список можна продовжувати, що переконливо доводить – злодії не розбірливі, забирають усе більш-менш цінне. Але й воєнізована охорона намагається протистояти зловмисникам. За зазначений час їй вдалося затримати 85 осіб, причетних до злочинів, розкрити 57 випадків розкрадання вантажів та матеріальних цінностей на загальну суму понад 40 тисяч гривень. За вищезгаданими злочинами порушено 29 карних та адміністративних справ.
Крім того, разом із працівниками лінійного відділення міліції проведено 183 рейди, закрито 6 пунктів по прийому металобрухту, куди зловмисники здавали деталі інфраструктури залізниці.
