Не будемо драматизувати
Наша життєдіяльність залежить від погодних умов. Не дарма ж ми, збираючись вранці на роботу, обов'язково послухаємо прогноз, виглянемо у вікно, щоб переконатися у правдивості інформації, звіримо із показаннями термометра.
Останнім часом зміни клімату стали предметом пильної уваги не лише вчених, але й пересічних землян. Тому наша розмова із відомим одеським полярником, кандидатом географічних наук, доцентом, начальником Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів Віктором Сітовим почалася саме із цих запитань.
– Вікторе Миколайовичу, за останні десятиріччя зими пом'якшали, літо спекотніше. Якої думки про це вчені?
– Справді, глобальне потепління стало досить помітним явищем. І, насамперед, воно зачепило Арктику, де льодовий покрив тане досить інтенсивно. Тому можна зробити висновок, що вона виявилася менш захищеною, ніж Антарктика. І це явище впливає на клімат планети Земля у цілому.
– До речі, Ви працювали в Антарктиді на українській полярній станції імені Вернадського. Наскільки кліматичні зміни позначилися на цьому континенті?
– Там поки що зміни мало відчутні. Насамперед, це пояснюється циркумполярними течіями. Тобто, навколо цього континенту за годинниковою стрілкою обертаються і води Світового океану, і повітряні маси. Рух їх досить інтенсивний, і вони ніби відштовхують теплі потоки, що йдуть із півночі.
– Які існують прогнози, пов'язані із глобальним потеплінням?
– Вчені у оцінці глобального потепління не одностайні. За однією теорією прогнозується подальше потепління, танення льодових шапок, підвищення рівня Світового океану. Так, наприклад, якщо, не дай Боже, відбудеться танення льодової шапки Антарктиди, рівень океану підвищиться на вісімдесят метрів, що, у підсумку, призведе до затоплення ледве чи не усього Європейського континенту. За іншою ж теорією кліматологів нам, навпаки, загрожує у майбутньому льодовиковий період.
– Доводилося чути й читати про циклічність погодно-кліматичних умов на Землі.
– Так, існує і така теорія. І пов'язана вона із циклічною активністю Сонця, а також внутрішніх тектонічних та інших процесів.
– Давайте, перейдемо від глобальних проблем, до наших, регіональних. Чим на сьогодні є Гідрометцентр та його основні завдання?
– Це дуже значна державна установа, до складу якої входять багато оперативно-виробничих організацій, зокрема гідрометеорологічне бюро в Іллічівську, авіаметеорологічна станція "Одеса" І-го розряду, а також мережа метеорологічних та морських гідрометеорологічних станцій. Крім того, ми здійснюємо оперативно-методичне управління морськими прогностичними та спостережними організаціями Держгідромету України, зокрема, метеорологічними станціями Вінницької, Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської та Одеської областей. А основною нашою метою є забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування, Збройних сил, виробничо-господарського комплексу, підприємств цивільної авіації на внутрішніх та міжнародних авіалініях, морського та іншого видів транспорту, рибних промислів у морях і океанах нашою гідрометеорологічною інформацією та продукцією.
– Ваші підрозділи займаються перспективним прогнозуванням? Або, інакше кажучи, Ви можете сказати, як зміниться клімат у нашому регіоні через п'ять, десять років або якою буде майбутня зима?
– Ми не займаємося такими прогнозами, які, найчастіше, є маловиправданими. Наше завдання – оперативне прогнозування на п'ять діб. На цей відрізок часу ми подаємо достовірну інформацію про майбутню погоду як по Одеському регіону, так і по Чорноморсько-Азовському басейну. І цього цілком достатньо, щоб виробити алгоритм дій залежно від того або іншого прогнозу. Адже від погодних умов залежить уся наша життєдіяльність. Зокрема робота суден, що перебувають у морі, усіх видів транспорту, енергогенеруючих підприємств, сільського господарства.
Що ж стосується майбутньої зими, то, за оцінками наших досвідчених синоптиків, вона буде у межах середньо-кліматичної норми. Тобто, не буде дуже холодною. Говорячи ж про загальну тенденцію, можу сказати, що і в нашому регіоні відбувається пом'якшення контрасту між зимою та літом. Хоча й не обходиться без дисбалансу. Трапляється спекотне, навіть посушливе, літо. Однак я не схильний драматизувати такі ситуації.
Анатолій МИХАЙЛЕНКО,«Одеські вісті»
Клімат і людина – аспекти взаємодії
Зараз уже практично знято питання про те, що ж відбувається з кліматом нашої планети в останні 30 років. Спочатку суто наукові суперечки вторглися у звичайне життя з однієї простої причини – природні катаклізми найчастіше призводять до людських жертв і величезних економічних втрат.
За оцінками Чиказького університету, стихійні лиха останнього десятиліття ХХ століття вплинули на життя приблизно 2 мільярдів чоловік – третини всього людства. В 1990 роки було відзначено 84 великих природних катаклізми – утричі більше, ніж у 1960 роки. Сукупний економічний збиток від цих нещасть досяг 591 мільярда доларів, що у 8 разів більше, ніж у 1960 роки (всі підрахунки провадилися у цінах 1998 року). Крім прямого збитку, що завдавався природними катаклізмами, необхідно також враховувати витрати різних галузей економіки (наприклад, сільського господарства) на перебудову виробничих циклів у зв'язку зі зміною звичних кліматичних умов. Таким чином, причин для занепокоєння достатньо!
Які ж аргументи тих, хто сперечається про причини зміни клімату? Прихильники природних причин обґрунтовано зазначають, що клімат у минулому істотно змінювався неодноразово.
За останні дві тисячі років нашої ери спостерігалося три періоди потепління і три періоди похолодання, останнє завершилося у першій половині ХІХ століття. У другій половині ХІХ століття температура повітря спочатку стабілізувалася, а з кінця цього століття почалося потепління, яке до кінця ХХ століття склало 0,7-0,8°С.
Тому, кажуть прихильники природних причин, за періодом потепління буде похолодання – причин можна знайти багато – від астрономічних (зміна параметрів орбіти Землі до зміни світності Сонця) до цілком земних (наприклад, внаслідок послаблення потужності океанічної течії Гольфстрим, яка обігріває Західну і Північну Європу).
Що можуть протиставити цим аргументам прихильники людського чинника нинішнього потепління? По-перше, кажуть вони, раніше не спостерігалося такої швидкості зміни середньої температури повітря – таке підвищення на 0,7-0,8°С у природі відбувається за тисячі років, а зараз – за 100 років! Останні дані додали вагомості цьому аргументу – зміни середньої температури відбувалися ще вищими темпами – 0,3-0,4°С тільки за 15 років! Природні чинники не можуть так швидко "розігрівати" атмосферу.
По-друге, доведено, що завжди в історії Землі збільшення вмісту вуглекислого газу (СОІ) супроводжувалося аналогічним підвищенням середньої температури повітря поверхні Землі – всім уже добре відомий парниковий ефект.
За рахунок людської діяльності початку промислової революції (50-ті роки ХVIII століття) вміст СО2. в атмосфері зріс до кінця ХХ століття на 34%, причому більше половини приросту припадає на період після 1950 року! Швидкі односпрямовані зміни концентрації газів в атмосфері (до вуглекислого газу долучилося швидке зростання вмісту метану, який також створює парниковий ефект) – явний наслідок господарської діяльності людини. У результаті, атмосферне повітря перестало відновлюватися у попередньому природному вигляді, коли концентрації перерахованих газів коливаються у природних межах, тобто повітря перестало бути поновлюваним природним ресурсом.
Побоювання, що зростання концентрації вуглекислого газу є головною причиною нинішнього потепління, змусили політиків ухвалити міжнародні угоди (Рамкова конвенція ООН про зміни клімату 1992 р. і т.зв. "Кіотський протокол" 1999 р. виконання цієї конвенції) щодо скорочення темпів приросту викидів цього газу в атмосферу. Саме – темпів приросту! – ніхто не має ілюзій, що вдасться скоротити самі викиди. Якщо розвинені країни за останні роки почали скорочувати викиди парникових газів, то у країнах, що розвиваються (насамперед – Китай та Індія) відзначається протилежна тенденція. Викиди вуглецю у цих країнах до кінця ХХ століття на 70% перевищили рівень 1986 р. Передбачається, що це призведе до зростання викидів в атмосферу вуглецю до 2010 р. на 40% у порівнянні з рівнем 1990 р.
Тому, прихильники людського чинника нинішнього потепління (з кожним роком їх число все зростає) прогнозують подальше зростання середньої температури повітря біля поверхні Землі. Так, 2 лютого 2007 року Міжнародна комісія експертів ООН подала вже четверту доповідь про тенденції сучасних і майбутніх змін клімату на планеті. Висновок учених – сучасне глобальне потепління з імовірністю понад 90% – справа рук людини, а не природного кліматичного коливання. У зв'язку з цим, у комісії впевнені, що у середньому по Земній кулі температура повітря біля поверхні Землі до кінця ХХІ століття зросте на 2-4,5°С.
Сергій СТЕПАНЕНКО, доктор фізико-математичних наук, профессор
