Шановні колеги! Любі земляки!
День місцевого самоврядування – не лише професійне свято депутатів, працівників виконавчих органів регіональних і місцевих рад. Це своєрідний «червоний день календаря» для всього громадянського суспільства.
Адже місцеві ради – це влада, яка найближча до людей. Саме з неї земляки часто запитують за прорахунки Кабміну, їй же дорікають за рішення Президента, Верховної Ради. І відбувається це насамперед тому, що до обранців місцевого рівня достукатися набагато простіше, ніж до верховної або виконавчої влади, які мають і більші права, і набагато більші ресурси.
Так, сьогодні у місцевих рад недостатньо ні коштів, ні повноважень, ні можливостей для реальної та ефективної роботи. Але близькість до людей, їхня довіра – головний капітал місцевого самоврядування і один з найпотужніших інструментів, за допомогою якого можна багато чого домогтися. Навіть за відсутності допомоги центру. Приклади можна брати з реального життя: у цьому році, незважаючи на наслідки світової фінансової кризи, завдяки спільним зусиллям регіональної влади, самовідданій праці робітників підприємств, установ і організацій нам вдалося зберегти соціально-економічну стабільність у регіоні, забезпечити роботу підприємств і виплату зарплат людям.
Ми маємо соціально орієнтований бюджет. У повному обсязі розподілений і обласний бюджет розвитку, витрати на основні сфери (освіту, охорону здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення, культуру і мистецтво, фізкультуру і спорт), обласний фонд охорони навколишнього природного середовища.
Зроблено конкретні кроки на шляху розвитку міжнародної співпраці, серед яких – реформування єврорегіону «Нижній Дунай» у юридичну особу і пошук шляхів залучення коштів Європейського союзу для фінансування спільних транскордонних проектів у регіоні.
Особлива увага приділялася розвиткові села, готувалися і ухвалювалися рішення щодо відкриття нових можливостей для сільськогосподарських територій і сільгоспвиробників, залучення до сільської місцевості кваліфікованих фахівців освіти, культури, охорони здоров’я шляхом спорудження житла, розвиткові належної інфраструктури і завершення газифікації населених пунктів.
Посильна допомога надавалася розвиткові соціальної сфери на селі. Зокрема, до нинішнього навчального року відкрилися нові навчально-виховні комплекси у Савранському, Котовському, Саратському і Татарбунарському районах, зроблено капітальну реконструкцію десятків сільських шкіл. Зміцнено матеріальну базу закладів охорони здоров’я, збереження і розвитку духовної спадщини різних національностей, які живуть в Одеській області.
Звичайно, складнощі у нашій роботі були, є і будуть. Але впевнений, що мине небагато часу і місцеве самоврядування в Україні стане реальною силою. Воно обов’язково перетвориться в найголовніший елемент системи державної влади. Адже цивілізована Європа давно йде шляхом максимальної децентралізації і регіоналізації влади.
І в нашій країні послабшає хвиля політичного протистояння, згаснуть пристрасті, і ми зможемо, нарешті, зайнятися вдосконаленням владних механізмів, наближаючи їх до простої людини, змушуючи з максимальною ефективністю працювати на неї.
А поки що я щиро вдячний вам – і представникам виборної влади, і виборцям – за те, що, незважаючи на практично постійну кризу центральної влади в Україні, ми знаходимо розуміння. І разом робимо все, щоб міста, райони, села і селища нашої області розвивалися.
Спасибі вам, друзі, за небайдужість, за прагнення зробити нашу рідну землю кращою! Нехай у цій справі вам якнайменше заважають! Нехай у кожного з вас поруч будуть надійні і вірні помічники й однодумці. Адже країна міцна одночасно і різноманіттям, і єдністю своїх регіонів.
Зі святом, любі земляки!
Голова Одеської обласної ради
М. СКОРИК
Шановні депутати всіх рівнів та працівники органів місцевого самоврядування!
Щиро вітаю вас із Днем місцевого самоврядування!
Ви завжди відрізнялися високим професіоналізмом, цілеспрямованістю та відповідальністю.
Депутатський корпус Одеської області успішно вирішує важливі соціально-економічні та громадсько-політичні питання. Вірю, що ваші зусилля й надалі будуть спрямовані на побудову демократичного суспільства, забезпечення конституційних прав і свобод громадян та стабільний розвиток України.
Саме вам територіальні громади довірили представляти їхню волю, захищати інтереси, відстоювати право жити в демократичній, правовій державі. Сьогодні органи самоврядування й виконавчої влади спрямовують свої зусилля на розв’язання соціальних та економічних проблем, вирішення яких дасть змогу значно поліпшити добробут людей. А це можливо за однієї умови – дотримання принципів реального народовладдя, тобто – при спільній, ефективній роботі влади й громади. У взаємодії – сила депутатського корпусу!
З нагоди свята прийміть слова вдячності за вашу самовіддану працю на благо розвитку територіальних громад заради розквіту нашої держави.
Від усього серця бажаю вам міцного здоров’я, наснаги, витримки, оптимізму! Хай вас ніколи не покидає віра, надія та любов! Нехай ваша професійність та досвід, а також творче ставлення до виконання своїх обов’язків сприяють розбудові та розквіту нашої держави!
З повагою,
голова Одеської обласної державної адміністрації М. СЕРДЮК
Шановні працівники місцевого самоврядування
З нагоди професійного свята – Дня місцевого самоврядування – прийміть щирі вітання та найкращі побажання плідної невтомної праці на благо добробуту людей у поєднанні з соціальною політикою як на державному, так і на регіональному рівні. Зичимо вам здоров’я, щастя, родинного затишку, успіхів у розвитку місцевого самоврядування та державності.
За дорученням президії, голова обкому профспілки працівників держустанов О. Сафронов
У будні та свята
Голова з 19-річним стажем
Сивий чоловік мовчки ходить по периметру більярдного стола, розглядаючи нову ситуацію – ліворуч, праворуч, зверху. Мовчить, зосереджено міркуючи над комбінацією. Шістнадцять куль – на які зробити ставку? Який вектор задати? Як привести у рух – накатом, з відтяжкою, гвинтом? І якою має бути сила удару? Якщо з погляду фізики та геометрії усе буде прораховано абсолютно точно, куля, а, можливо й не одна, потрапить до лузи. А це – не лише ще одне очко. Це – можливість вести гру далі, доки не зробиш партію.
Голова Кілійської районної ради Володимир Борисович Боделан... Що за чоловік криється за незмінно сірим піджаком? Адже говорять про нього різне! Хтось боготворить Боделана, його мудрість, працьовитість, талант. Хтось люто його ненавидить, вивергаючи отрутну слину. А хтось і боїться. Так, що при згадуванні керівника району навіть переходить на шепіт. Ніби Володимир Борисович зі свого кабінету на другому поверсі адмінприміщення чує розмову на найдальшій вулиці. А, можливо, і справді чує, відчуває? У районі він працює понад сорок років, з них майже тридцять тримає у своїх руках... можливо штурвал, а, можливо, той самий образний кий, яким задає імпульси, рух, роблячи змістовну гру. Скільки блискучих куль він загнав у лузу! Підняття тваринницьких комплексів – раз. Будівництво зрошувальних систем – два! Розвиток рисового господарства – три! Дві великі, сучасні школи у Кілії – чотири! А ще нові школи у Шевченковому, Дмитрівці, Приозерному. Культурний центр «Скіф» – п’ять! Легко сьогодні перераховувати, а спробуй проживи стільки новобудов. За радянських часів до тридцяти мільйонів рублів освоювалося щороку на будівництвах Кілійського району.
Так, справді, час був такий. Цікавий, змістовний час.
Але людям тоді запам’ятовувалося інше. Розповідають, перший секретар райкому міг з’явитися вночі на будь-якому полі – перевірити, чи йде полив? І чи є в механізаторів у побутовому приміщенні гарячий чай? Розповідають, що Боделан пам’ятав ім’я по батькові усіх тих людей, з якими хоч раз спілкувався. А спілкувався він із сотнями. Згадують, як він особисто їздив за кордон домовлятися про постачання елітного насіння – і на полях району одержували пшениці по 86 центнерів з гектара!
Але настали часи змін. І Володимир Борисович, напевно, болючіше від інших переживає те, що відбувається. Якщо раніше Кілійський район щодня виробляв по 28 тонн молока, то сьогодні – трохи більше 1 тонни. Не будемо продовжувати цю сумну статистику. Але навіть за часів «войовничої демократії», коли йдуть бої без правил і валиться усе, коли в рідному районі з’являються нові «господарі життя», Володимир Боделан далі напрацьовувє очки. Оскільки економікою підприємств ради більше не займаються, керівник Кілійського району сповна зосередив свої зусилля на соціальних об’єктах. В. Боделан наполегливо далі веде свою гру. Сучасний баскетбольний комплекс у Кілії – раз! Будівництво з нуля, з фундаменту спорткомплексу у Вилковому – два! У той час, коли багато провінційних стадіонів заростають травою, у Кілійському розвивається спортивний рух. Лише так, переконаний Володимир Борисович, можна відірвати молодь від вулиці, від згубної продукції Голлівуду та численних «точок», де ллється рікою спиртне.
...З головою сільгосппідприємства «Дружба», депутатом Кілійської районної ради Володимиром Прокоповичем Тихоновим на старенькій «ниві», що належить голові, ми тряслися сільськими дорогами – обдивлялися поля. Говорили про проблеми району:
– Знаєте, мене завжди вражала здатність Володимира Борисовича прораховувати ситуацію на кілька ходів вперед, – зізнався депутат. – Наступає кризова ситуація, а, виявляється, до цієї миті у Боделана вже розставлені на ключових позиціях знаючі фахівці. І вони успішно справляються із проблемою. Це – талант справжнього керівника.
Нещодавня розмова із депутатом Кілійської райради Іваном Миколайовичем Морозаном, який очолює місцевий «Агробуд», стосувалася проблем будівництва:
– Зараз головне наше завдання – одержати якнайбільше підрядів. Це – не лише можливість заробити, це єдиний спосіб зберегти підприємство, цінних фахівців, за якими, не можна забувати, стоять сім’ї. Боделан завжди мене у цьому підтримував.
Помовчавши, депутат додав:
– А, знаєте, Володимир Борисович мене слухає. Далеко не кожний, хто стоїть при владі, вміє по-справжньому слухати фахівців та приймати їхню аргументовану точку зору. У роботі, для користі справи, це багато важить.
Запам’ятався мені епізод із розмови з ветераном праці, колишнім передовим бригадиром колгоспу «Дружба» Йосипом Йосиповичем Масленниковим:
– При Боделані у нашому районі розвивалося зрошення, легко сказати, поливалося 70% землі. І врожаї були – ого! Але усе складалося не так гладко. Одного чудового дня просто у центрі нашого села раптом виступили підґрунтові води. Мабуть, десь у чомусь помилилися вчені гідротехніки, проектуючи зрошувальні системи. Залило водою і мій двір. Уявляєте, у хаті – води по коліно! Бачу, ще годину-другу постоїть вода – і завалиться мій будинок. А я його стільки років своїми руками будував, стільки праці вклав... Боделан приїхав швидко. І втрапив мені точно під гарячу руку. Ох, і крив я його по матінці! Ох, і крив! На всю іванівську! Але, маю сказати, ситуацію виправили швидко. Пригнали бульдозери, вирили уздовж вулиці траншею, вода відійшла – наші хати були врятовані. Ну, думаю, затаїть тепер керівник району на мене, бригадира, образу. Він же насправді не винен. Але не затаїв. Ніби нічого й не було. Ось такий він у нас чоловік...
Сьогодні уся країна махає різнобарвними прапорами, а в Кілії вирішили питання про передачу занедбаного міського стадіону у відання територіальних громад району. Це дало можливість розпочати серйозну реконструкцію об’єкта. Залучено 150 тисяч гривень із обласного бюджету, викроїли кошти із районного. Але цього – не досить. Створено спеціальний фонд, на рахунок якого перераховують кошти спонсори. Хто не може грішми – допомагає будматеріалами, робочими руками. І знову навколо важливої справи об’єднуються усі здорові, творчі сили.
Криза, грошей немає, але В. Боделан починає ще одне будівництво – у Кілії приступають до ремонту культурного центру «Скіф». Робота – єдина політика цього лідера.
Нещодавно В.Б. Боделан, голова Кілійської районної ради із 19-річним (!) стажем, відзначив свій 70-річний ювілей. Але, як і раніше, з азартом юнака креслить вектори руху, веде свою гру.
У нього багато нагород. Жодного разу я не бачила їх на лацкані піджака – не носить Володимир Борисович своїх орденів та медалей. Навіть по найбільших святах.
Сенс життя – не в нагородах, а в конструктивній роботі, у справах. І настане час, коли навіть затяті опоненти будуть змушені визнати: Боделан зробив своє життя!
Антоніна БОНДАРЕВА,власкор «Одеських вістей», Кілійський район
Якби моя на те воля...
Будь-яка влада при найдосконалішому управлінському апараті не в змозі побачити всі проблеми, інтереси громади, конкретної людини. Проте, посилаючись на Закони України «Про статус депутатів місцевих рад», «Про місцеве самоврядування в Україні», за всіх недосконалостей стверджую, що все-таки є механізм депутатського впливу на ту або іншу ситуацію, на діяльність виконавчої влади. Та й одним із підтверджень є те, що сама виконавча влада від районної ланки і вище систематично організовує прийоми людей на місцях відповідно до Закону України «Про звертання громадян». Це робиться і у районі, і в області досить часто, хоча, як показує практика, такий захід досить дорогий і часом малоефективний. Адже будь-яка така поїздка поєднана з матеріальними витратами і витратами часу тих же керівників, посадових осіб.
Якби моя на те воля – зберіг би дозовано такі зустрічі і у подальшому, але пріоритет віддав би спілкуванню з депутатським корпусом. Насамперед, з депутатами, яких у народі так і називають: «наш депутат», до яких прислухаються, звертаються люди постійно і у будь-який, а не тільки в призначений час. Хотілося б, щоб ті, хто працює в правовому полі, більш принципово підходили до запитів і звертань депутатів – адже вони (ці звертання), як правило, мають резонансний характер, виходять не від однієї особи, а репрезентують інтереси групи людей, а то і усієї громади. Знаю, яке буває розчарування і самого депутата, і його виборців, якщо на запит дано формальну відповідь або така відсутня взагалі.
Будучи депутатом обласної ради, а нині і районної ради, переконався в тому, що спілкування з депутатами районної ради, міської і сільської рад (депутатський корпус району становить 453 депутати), обмін думками з колишніми і нинішніми колегами щодо депутатської роботи дають підставу для полеміки, власних висновків, а, можливо, і пропозицій на майбутнє. На мій погляд, наше суспільство стомилося від докорів і всілякого негативу, які постійно адресуються депутатському корпусу різних рівнів. «Партійний вірус», на жаль, часом проявляється на місцевому рівні, хоча на відміну від рішень Верховної Ради, у низовій ланці місцевого самоврядування приймаються абсолютно життєві, конкретні рішення і політизація абсолютно відсутня. Але так уже повелося в нашому житті, що, звертаючись до депутатів, їх же і критикують.
При цьому, якщо є задум показати недоліки, то це роблять безкомпромісно, з азартом, а про досягнення говорять найменше, майже сором’язливо або у загальних розділах виступів. Та й самим депутатам часом нав’язують певну думку, а ті згідливо посипають попелом голови у дусі: «Ми – депутати сільської (міської або районної) ради, і від нас нічого не залежить». Дуже зручно до таких прийомів вдаватися у передвиборні періоди, коли ті або інші власні недоробки можна сховати за депутатський корпус.
Хотілося б із цього приводу гучно заперечити. Адже парламентарі в усьому світі є символом демократії і іншого, більш довірчого, інституту поки що не придумали. Переконаний, що автори негативу, думок, розмов про депутатську діяльність висловлюються на догоду окремим компаніям, які, швидше за все, або зацікавлені в депутатській покірності, або не бажають розуміти сенсу і основ облаштованості демократичного суспільства.
Нині чинний Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, його стаття 72, передбачають підзвітність тієї або іншої гілки виконавчої влади відповідній раді, його депутатському корпусу. І якщо підзвітна посадова особа має намір поліпшувати ситуацію, то буде шукати слабкі ланки, недоробки як власні, так і свого апарату з урахуванням депутатської думки, інформації з місць, щоб реагувати на ситуацію, впливати на ухвалювані рішення.
На жаль, поки що не бачу широкої практики обліку позиції депутатського корпусу в оцінці діяльності органів виконавчої влади. Дуже сподіваюся, що реформа органів влади відбудеться, буде переборена її розбалансованість, удосконаляться функції органів місцевого самоврядування, скоротиться дистанція у взаємодії органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Упевнений, що держава потребує таких змін. Тоді з нашого українського лексикону зникнуть такі визначення, як «недостатня керованість у державі», «непрофесійне виконання», «поганий депутатський корпус». А, по суті, мова йде про єдиний господарський механізм, де кожен його елемент повинен принципово, вимогливо виконувати свої функції, бути каталізатом поліпшення соціально-економічної ситуації в суспільстві.
З урахуванням виборчих кампаній не можу не поділитися думкою про роль депутатів у їх проведенні, що повинно бути враховано при формуванні корпусу керівників, міськсільголів. На жаль, ще не привчений наш виборець у передвиборний період прислухатися до депутатської думки і формувати пропозиції щодо вдосконалення депутатської діяльності. А також до надання об’єктивної інформації про того або іншого претендента.
Напередодні чергової річниці Дня місцевого самоврядування хотілося б подякувати всьому депутатському корпусу області, працівникам рад усіх рівнів і привітати їх з професійним святом. І нехай чергова виборча кампанія принесе впевненість у надійному майбутньому нашої держави.
Іван НАСИПАНИЙ, голова Болградської районної ради
