Поняття «корупція» набуло широкого вжитку з 17 грудня 1979 року на XXXIV сесії Генеральної Асамблеї ООН. Її трактували як «здійснення посадовою особою будь-яких дій чи бездіяльність у сфері її посадових повноважень за винагороду в будь-якій формі в інтересах особи, яка надала таку винагороду, з порушенням посадових інструкцій і без порушення їх».
З досвіду закордонних країн, в Україні 15 жовтня 1995 року Верховна Рада прийняла Закон «Про боротьбу з корупцією» (далі – Закон), що визначає корупцію як діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямованих на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
За корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, несуть відповідальність державні службовці – Прем’єр-міністр, перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, посадові особи місцевого самоврядування, військові посадові особи Збройних сил України та інших військових формувань (ст. 2 Закону).
Статистика свідчить: щороку до адміністративної відповідальності за корупцію та правопорушення, пов'язані з корупцією, притягається значна кількість осіб, уповноважених на виконання функцій держави. За підрахунками, із загальної кількості осіб, притягнутих до відповідальності, майже 80% становлять "головні корупціонери" – голови сільських, селищних рад, депутати місцевих рад, рідше – голови районних у містах, міських рад та голови райдержадміністрацій.
Значну кількість правопорушень, пов'язаних з корупцією, становлять порушення вимог фінансового контролю. Відповідно до ст. 6 Закону до фінансового контролю відноситься декларування доходів осіб, уповноважених до виконання функцій держави. В разі відкриття валютного рахунку в іноземному банку державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, зобов’язана у десятиденний термін письмово повідомити про це податкову службу. Відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та цінне рухоме майно і вклади у банках посадових осіб, зазначених у частині першій статті 9 Закону України «Про державну службу», та членів їх сімей підлягають щорічній публікації в офіційних виданнях державних органів України.
Для попередження корупції законодавець передбачає спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави (ст. 5 Закону).
Стаття 4 Закону покладає ведення боротьби з корупцією на уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ (ОВС), Служби безпеки України (СБУ), податкової міліції та на прокуратуру. Усі зазначені органи мають виконувати покладені на них функції шляхом використання наданих їм повноважень.
Розділ ІІІ Закону передбачає відповідальність за вчинення корупційних діянь, порушення спеціальних обмежень та вимог фінансового контролю, за невжиття керівником заходів щодо боротьби з корупцією, за умисне невиконання обов’язків по боротьбі з корупцією передбачена відповідальність тощо.
Збитки, заподіяні державі, підприємству, установі, організації незаконним використанням приміщень, засобів транспорту і зв’язку, іншого державного майна або коштів, підлягають відшкодуванню винними особами, уповноваженими на виконання функцій держави, на загальних підставах і умовах матеріальної відповідальності працівників та військовослужбовців (ст. 13 Закону).
