Шановні адвокати та працівники органів адвокатури!
Щиро вітаю вас з професійним святом – Днем адвокатури.
Становлення громадянського суспільства та утвердження істинної демократії неможливе без реального забезпечення прав та свобод людини. Важлива роль при цьому належить інституту адвокатури, діяльність якого спрямована на задоволення потреб суспільства у кваліфікованій юридичній допомозі та здійсненні судового захисту громадян.
Сподіваюсь, що ваша професійна діяльність і надалі базуватиметься на принципах справедливості, безкомпромісного служіння людині і закону та сприятиме становленню України як справжньої демократичної правової держави.
Від імені депутатського корпусу Одеського обласної ради та від себе особисто бажаю вам міцного здоров’я, щастя, родинного затишку та добробуту, успіхів у вашій шляхетній справі.
З повагою,
голова Одеської обласної ради
М. Скорик
Свою інтелектуальну власність захистили?
Наша газета неодноразово розповідала про талановитих і всіма шанованих одеських адвокатів, вони фахівці дуже високого рівня у кримінальному, цивільному, господарському, житловому праві. Але поряд із традиційними галузями права в суспільстві виникає потреба в юристах, що спеціалізуються в інших сферах. До такої, поки що мало звичної для українських громадян сфери, можна віднести право інтелектуальної власності.
Докладніше про це розповідає адвокат, патентний повірник України Наталя Вадимівна ЛЕМЕЩУК, директор Патентно-адвокатського бюро «ЛексІнтелз».
– Чи можете Ви коротко розповісти, що таке право інтелектуальної власності?
– Цивільний кодекс України, що діє з 2004 року, визначає право інтелектуальної власності, насамперед, як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності. На відміну від фізичної праці, результатом якої є річ, результатом творчої діяльності є твори мистецтва, науки, техніки, дизайну, – наприклад, літературні й художні твори, комп'ютерні програми, виконання, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, раціоналізаторські пропозиції. До результатів інтелектуальної діяльності прирівнюються засоби індивідуалізації бізнесу: торговельні марки, фірмові найменування, географічні зазначення походження товару.
– А з якого часу ми долучилися до цього поняття?
– У 1991 році був прийнятий Закон України «Про власність» з невеликим розділом «Право інтелектуальної власності». У 1993 році з'явилися спеціальні закони, що діють дотепер, зокрема, про охорону прав на винаходи (корисні моделі), на промислові зразки, на знаки для товарів і послуг, про авторське право і суміжні права. Статті 41 і 54 Конституції України остаточно закріпили гарантії захисту прав інтелектуальної власності. Крім того, Україна долучилася до 18 міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, які є частиною національного законодавства.
– Чи мають автори творів, винаходів, наукових відкриттів які-небудь привілеї та гарантії стосовно свого «дітища»?
– Стаття 418 Цивільного кодексу України визначає так: ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності або обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Тут же визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові і майнові права. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є, наприклад, право на визнання людини творцем – автором, виконавцем, винахідником; право перешкоджати якомусь зазіханню, що може завдати шкоди честі й репутації творця. До майнових прав належать: право використовувати результат своєї творчої праці самостійно; право дозволяти таке використання іншим особам; право перешкоджати неправомірному використанню, зокрема, забороняти таке використання. Особисті немайнові права інтелектуальної власності завжди належать творцеві і не можуть бути відчужені. Майнові права інтелектуальної власності, навпаки, можуть бути предметом угод, – купуватися і продаватися, можуть надаватися у заставу, бути внеском у статутний фонд підприємства. Це – основні принципи. Однак, залежно від об'єкта інтелектуальної власності, зміст прав може змінюватися. Наприклад, стосовно таких об'єктів як торговельні марки, фірмові найменування, комерційна таємниця, особисті немайнові права взагалі не визнаються, оскільки у цих об'єктів немає автора – фізичної особи, творчою працею якої вони створені.
– Але хіба дизайнер, творчою працею якого створена емблема торговельної марки, не є автором цієї торговельної марки?
– Ні. Дизайнер є автором твору образотворчого мистецтва, як правило, графічного твору, яким є емблема. Він може одержати свідоцтво про реєстрацію авторського права на цей твір. За наявності суперечки право авторства дизайнера може бути визнане судом. Але за власником емблеми як торговельної марки особисті немайнові права не визнаються, він має стосовно торговельної марки лише майнові права інтелектуальної власності.
– А є такі об'єкти інтелектуальної власності стосовно яких, навпаки, не визнаються майнові права?
– Так, наприклад, наукові відкриття. З часу оприлюднення вони стають суспільним надбанням і можуть вільно використовуватися кожною зацікавленою особою. Однак за автором наукового відкриття визнаються особисті немайнові права: право авторства, право перешкоджати зазіханню на наукове відкриття, право дати назву науковому відкриттю, зокрема назвати його своїм ім'ям.
– У чому полягає процедура патентування, яка, як стверджують, необхідна?
– Те, що Ви називаєте патентуванням, правильніше назвати «охороною прав». Суть полягає в тому, що автор (розробник) одержує від держави виключні права на створений об'єкт, при цьому обсяг прав регламентується в охоронному документі. Однак тут потрібно визначитися, про які об'єкти йдеться. Якщо це об'єкти авторського права (твори літератури, науки, мистецтва, до них же належать комп'ютерні програми, бази даних, які охороняються як літературні твори), то виникнення прав не пов'язане з видачею охоронного документа. Закон установлює, що авторське право виникає внаслідок факту створення твору, виконання формальностей не потрібне. Але для підтвердження своїх прав автор може у будь-який час зареєструвати авторське право на створений ним твір і одержати свідоцтво. А стосовно винаходу, промислового зразка, торговельної марки і деяких інших об'єктів права інтелектуальної власності виникають лише за умови видачі патенту або свідоцтва.
– Яким чином захищаються права інтелектуальної власності?
– Необхідність захисту виникає у тих випадках, коли об'єкт права інтелектуальної власності використовується без дозволу правовласника: твір – без згоди автора; виготовлення продукції з використанням запатентованого винаходу – без дозволу власника патенту; коли на товар кріпляться етикетки, бирки, нашивки із зображенням торговельної марки, права на яку не належать виробникові товару. У цих випадках правовласник має право вимагати припинення дій, які порушують його право, відшкодування збитків, а також моральної шкоди. З вимогами про визнання авторства або про стягнення збитків, компенсацій, моральної шкоди, особа, права якої порушені, звертається до суду. Однак, крім цивільно-правових заходів, чинним законодавством передбачені адміністративно-правові і кримінально-правові способи захисту. Відповідні функції покладені на МВС України, СБУ, Держдепартамент інтелектуальної власності, Держмитслужбу, Антимонопольний комітет, податкову адміністрацію.
– Наскільки я розумію, питання інтелектуальної власності досить своєрідні. Як суди розглядають подібні справи?
– Справи щодо інтелектуальної власності справді мають свою специфіку, особливо, пов'язані з порушенням патентних прав, прав на засоби індивідуалізації. У США, Німеччині, Великій Британії, Австрії, Швеції діють спеціальні патентні суди. Наближається до цього і Російська Федерація. В Україні спеціалізованого суду у сфері інтелектуальної власності немає, однак у Вищому господарському суді України і в апеляційних господарських судах діють судові палати з розгляду справ, пов'язаних із захистом права на об'єкти інтелектуальної власності. У судах загальної юрисдикції ситуація складніша, тому що суддів, колегій суддів або палат, що спеціалізуються на суперечках у сфері інтелектуальної власності, немає. Оскільки суперечки щодо інтелектуальної власності мають свою специфіку, а суд не має спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, то щодо таких справ призначається експертиза.
Влад СЛАВІН
