Ще не так давно майже у кожному дворі були свині. Займалися свинарством і у сільгосппідприємствах. А потім через багато чинників ця галузь тваринництва пішла на спад. Простіше кажучи, свиней тримати стало невигідно. Тим більше після того, як наші ринки завалили закордонними курячими стегенцями. Рятує лише те, що люди не можуть обходитися без свого, українського, сала. І ця їхня прив’язаність до вітчизняного продукту якоюсь мірою вплинула на те, що, хоча і повільно, але почала відроджуватися галузь свинарства.
Вже не один рік велику увагу приділяє тваринництву директор СТОВ «Новоандріївське» Ширяївського району Віктор Гаврилович Лисенко. На сьогоднішній день у цьому господарстві утримується майже тисяча голів свиней. Це майже удвічі більше, ніж було рік тому. Віктор Гаврилович прихильник того, що сільгосппідприємство повинно займатися повним циклом виробництва. Тваринництво у поєднанні з рослинництвом можуть плідно впливати на ґрунт і давати позитивний економічний ефект.
– До того ж, галузь свинарства скоростигла. У нас за шість-сім місяців виростає свинка до 120 кілограмів. Крім того, це робочі місця, у тваринництві, зайнято понад 40 чоловік. Де ще у селі сьогодні можна працевлаштувати стільки людей? Це плюс. Але є і мінуси. І найперша проблема, з якою ми зараз стикаємося, це низькі закупівельні ціні на нашу продукцію. Зокрема і на м'ясо. Саме від ціни залежатиме, чи буде наше виробництво рентабельним, чи збитковим. У нас є і фахівці, і корми, і бажання працювати, були б тільки нормальні ціни.
ПСП «Маяк» того ж району, яке очолює вже багато років Микола Йосипович Захар’єв, навіть у найтяжчі часи не переставало займатися тваринництвом. Зараз у сільгосппідприємстві майже дві тисячі голів свиней. Микола Йосипович розповів:
– У нас тільки завдяки тваринництву у виробництві зайнято 170 – 180 чоловік. За нинішніх технологій і сучасної техніки для обробітку наших земель було б достатньо всього півтора, два десятки механізаторів. А що робити решті селянам? Їхати до міста? Та й там їх зараз не дуже-то чекають. Крім того, що ми платимо людям заробітну плату, прибутковий податок, ще й відраховуємо до Пенсійного фонду, до соцстраху тощо. І все це за рахунок тваринництва. Так, з ним турбот вистачає цілий рік, але таке життя селянина. На це ми не скаржимося. Гірше інше. Через низькі закупівельні ціни ми часто працюємо собі ж на збиток. У цьому році ми реалізували понад 170 тонн м'яса. І воно не стало нам збитковим тільки тому, що у нас власні корми. Ми самі їх виготовляємо. І ще, ніде правди діти, тваринники у нас не одержують такі зарплати, як у переробних галузях. Від цього нам прикро. І тільки ці два чинники дають нам можливість виходити з невеликим прибутком або хоча б по нулях. Але ж при сьогоднішніх цінах на товари першої необхідності, на світло, газ, пальне наші трудівники повинні б одержувати хоча б по чотири тисячі гривень на місяць. А вони ж цього не одержують. І ви знаєте, зараз у нас тваринництво тримається переважно на ентузіастах. У нашому підприємстві, наприклад, уже дуже багато років працює зоотехніком Лідія Петрівна Снісаренко і завідувачкою ферми Тетяна Миколаївна Калашникова. Це справжні сподвижниці. Сьогодні на таких, як вони, і тримаються ферми.
Звичайно, ми не знаємо, що на нас чекає завтра. Зараз по селах нишпорить дуже багато тих, хто хоче стати для нас інвесторами. Але, я вважаю, що прийняти інвестора, – це передчасно здатися у полон. А ми цього робити поки що не маємо наміру. Триматимемося з останніх сил.
Слова Миколи Йосиповича підтверджує і начальник управління агропромислового розвитку Савранської райдержадміністрації Сергій Леонідович Ченчик. Він зробив аналіз за останні двадцять років і дійшов такого висновку:
– Доти, доки працювали у тваринництві старі кадри – місцеві жителі, була продуктивність досить висока. З приходом нового покоління, тим більше приїжджих, найманих робітників, продуктивність стрімко пішла на спад. Ну а тепер взагалі якби і відновили ферми, на них нікому було б працювати. Нинішнє покоління увібрало в себе якесь зневажливе ставлення до тваринництва і взагалі до селянської праці. І в цьому чималу роль зіграли школи і самі батьки. Адже дуже часто можна було чути таку фразу: «Погано навчатимешся, підеш на ферму бичкам хвости крутити». От і маємо результат. Ну й, звичайно, дуже негативно позначається те, що дуже часто закупівельні ціни навіть не покривають собівартості на виробництво даної продукції.
Втішно відзначити, що за останні кілька років у нашому районі почало відроджуватися свинарство. На сьогоднішній день у районі, у господарствах всіх форм власності утримується понад 9380 голів свиней. Років п'ять тому теж була приблизно така ж кількість свиней, але тоді їх більше утримували в агроформуваннях. Тепер свиней більше у приватному секторі. Свинарством зараз займаються у ТОВ «Нива», ЗАТ АПК «Саврань», ТОВ імені Кірова, фермерському господарстві «БАС». Тут вже розпочали вести галузь по-новому. У цьому році закупили племінних свинок. У ТОВ «Нива» провели сучасну реконструкцію приміщень.
Той факт, що за останні роки почало відроджуватися свинарство, особливо підкреслює і начальник управління агропромислового розвитку Ширяївської райдержадміністрації Олександр Семенович Дудник:
– Зараз з числа тих, хто здає нам звітність, тобто з великих господарств, займаються свинарством 17. Крім того, утримують невелику кількість свиней і деякі фермери. У порівнянні з попереднім роком зросло і поголів'я. Але є такі керівники, які відверто кажуть: «Краще б я не займався цією справою, одні турботи, а прибутку ніякого». І вони багато у чому праві. Адже закупівельні ціни сьогодні не відповідають тим витратам, яких зазнають виробники.
Виграють ті, хто має свої зерноочисні машини і годують худобу відходами, а зерно продають чистим за вищими цінами. Так, одне друге доповнює. І в цілому виходить ефективніше.
Солідарний зі своїм колегою з ПСП «Маяк» М.Захар’євим директор ТОВ «Нива» Савранського району Володимир Іванович Фінік. Він теж належить до тих господарників, які не згортали тваринництво навіть при тому, що воно завдавало господарству збитків. Головне для Володимира Івановича – люди, їхня зайнятість, і тому він розвиває тваринництво. Сьогодні у нього в цій галузі працюють 40 – 45 чоловік.
– Щоб не допускати збитку, ми намагаємося вести галузь свинарства, ніби лавіруючи між цінами. Наприклад, навесні, коли підвищується попит на поросят, ми їх продаємо. А потім займаємося відгодівлею. Причому, на зиму стараємося заповнити всі приміщення до краю. Це допомагає нам підтримувати тепло. У цьому році зробили реконструкцію свинарника. У нас тепер все робиться відповідно до нових технологій. Корми теж, переважно, свої. І все-таки за нинішніх закупівельних цін це дозволяє нам тільки не мати збитків. Тобто виходити по нулях. А утримання великої рогатої худоби за останні роки постійно збиткове. Але ми від нього не відмовляємося знову-таки заради того, щоб дати людям роботу.
Набагато менше почали займатися свинарством і жителі району у своїх підсобних господарствах. Воно стало невигідним. І так буде доти, доки держава не почне підтримувати вітчизняного товаровиробника, стимулювати його працю. А на одних ентузіастах галузь не відродиться.
