…Отже, з Одеською кіностудією може статися те, чого побоювалися прихильники її збереження, сподіваючись, у той же час, що цього, тобто, приватизації, не трапиться, доки власником контрольного пакета акцій ЗАТ «Одеська кіностудія» залишається держава в особі ФДМ (Фонд державного майна). Це давало, нехай слабкий, але шанс на те, що кіностудія залишиться кіностудією. Втім, досвід чотирьох років існування ЗАТ, співвласником якого є ТОВ «Нова кіностудія», показав, що говорити про відродження кіно в Одесі не доводиться. За цей час знято лише три фільми (причому, це спільне виробництво), а фінансові показники засмучують: так, за підсумками діяльності студії за січень – вересень 2009 року чистий збиток склав 5,102 мільйона гривень, що на 0,6 відсотка більше, ніж за аналогічний період 2008 року.
Так, сучасне кіновиробництво потребує величезних вкладень... Саме відсутністю необхідних коштів і мотивує ФДМ свій більш ніж непопулярний крок – рішення продати належний йому контрольний пакет акцій ЗАТ "Одеська кіностудія".
– Ми зрозуміли, що розвивати компанію без додаткових інвестицій неможливо. Оскільки у держави зараз немає можливості фінансувати студію, було вирішено її продати, – так прокоментував ситуацію заступник голови ФДМ Олександр Потімков. Рішення, оголошене 23 грудня, було ухвалено 17 грудня, і за законом конкурс повинен відбутися через сімдесят п'ять днів, тобто, на початку березня.
Пріоритетне право на придбання контрольного пакета акцій має ТОВ "Нова кіностудія, яке ще у 2007 році хотіло викупити частку держави. Тоді ФДМ не пішов на це, відмовившись, таким чином, від ідеї приватизації Одеської кіностудії. На той час співвласники провели перший етап реконструкції (інвестиції в інфраструктуру студії склали понад 30 мільйонів гривень), але свої зобов'язання все-таки не виконали: два знімальні павільйони не були споруджені, а замість обіцяних 40 мільйонів гривень, прибуток кіностудії до кінця 2007 року склав тільки п'ять мільйонів.
Через два роки держава здалася. І тепер, навіть незалежно від того, до чиїх рук потрапить контрольний пакет, стають цілком реальними побоювання, що не встигне відбутися угода, як на ласому шматку землі у благословенному місці (ох, і «нехороша» ж адреса у нашої «кінофабрики»!) почнуть споруджувати будинки-монстри (а якщо навіть і не монстри, суті це не змінює). Тим більше, що через рік минає термін мораторію на перепрофілювання кіностудії...
На її захист, звичайно ж, кинулися самі кінематографісти, «прості одесити» і... політики. Найбільш вагомим здається внесок у цю шляхетну справу Голови Верховної Ради В. Литвина, який заявив, що у Раді «буде зареєстровано проект постанови, яка передбачає зобов’язати Кабінет Міністрів зупинити будь-які дії, пов'язані з продажем Одеської кіностудії». Механізми захисту – мітинги, збір підписів, листи на адресу керівників країни.
Проте, і самі захисники розуміють, що державі, навіть якби вона цього дуже хотіла, Одеську кіностудію не втримати. Але виникають великі сумніви у тому (виходячи з наявного сумного досвіду), що необхідні кошти знайдуться у головного претендента на контрольний пакет – ТОВ «Нова кіностудія». І все-таки питання питань, яке можна адресувати всім здобувачам, таке: чи мають намір вони знімати кіно чи справді підуть шляхом перепрофілювання, а, просто кажучи, знищення «приватизованого об'єкта»? Щоб не допустити цього, вважають відомі кінорежисери – директор музею кіно Вадим Костроменко та голова Одеської обласної організації Національної спілки кінематографістів України Ярослав Лупій, процес приватизації повинен проходити відкрито, з наданням необхідних гарантій того, що кіностудія залишиться кіностудією.
І у той же час, вирішити долю окремо взятої кіностудії неможливо без позитивних змін у державній політиці розвитку національного кінематографу. Певні надії на це пов'язуються з майбутньою зміною влади в країні...
