ВОдесіз1950 рокуіснуємузичнетовариствоіменіС.В. Рахманінова, заснованеВікторомНиканоровичемБРАЄЦЬКИМ, викладачемтехнічнихдисциплінвтодішньомуОдеськомуполітехнічномуінституті, якийзакінчивумолодірокиКиївськуконсерваторію. 3 січня 2010 р. наше товариство і гості зібралися на свої 1600-ті симфонічні збори, відкривши цим свій 60-й сезон. Наше товариство знають багато жителів-одеситів. До складу товариства входили друзі, співробітники і знайомі родини Браєцьких. Це були інженери, лікарі, студенти, артисти, музиканти, художники, економісти тощо. Всіх їх об’єднувало одне – любов до музики.
На жаль, за минулі десятиріччя відійшли у інший світ три попередні керівники товариства: В.М. Браєцький, його дружина і друг Марія Федорівна Басанкіна (художник-мультиплікатор Одеської кіностудії), Людмила Георгіївна Атанас (доцент Одеського технологічного інституту ім. Ломоносова), нині академія харчових технологій. Члени товариства всіх поколінь завжди з вдячністю будуть згадувати чудову родину Браєцьких-Басанкіних, які так багато світлого і доброго віддали людям. Виявилося, що час не владний над їхнім дітищем. Товариство живе і зараз.
Естафету пропаганди музики підхопила Світлана Олександрівна Малиш, музикознавець, яка закінчила Одеську консерваторію. Як талановитого музикознавця слухачі Рахманіновського товариства знали її з 1985 р., коли вона почала регулярно (раз на місяць) провадити на наших симфонічних зборах бесіди-лекції про музику. Вони так методично грамотно побудовані, що підігрівають зацікавленість від першої фрази до останньої. А якщо ще виконувана музика пов’язана з якимись особистісними стосунками композитора – це перетворюється, у виконанні Світлани Олександрівни на оповідь, що зачіпає душу. І ось саме такий знавець музики керує нині Рахманіновським товариством. Я б відзначив, що вона вносить багато нового у те, як подати музичний матеріал слухачам. Якщо раніше ми прослуховували музичні твори на програвачі з коментарями, то зараз вона використовує свої відеозаписи виступів музикантів і колективів. Це стало можливим завдяки відеотехніці Будинку-музею Рериха, де стали регулярно провадитися симфонічні збори рахманіновців у 1-шу і 2-гу неділю місяця.
На ювілейних зборах Світлана Олександрівна потішила слухачів і гостей новорічними сюрпризами: у 1-му відділенні ми побачили і почули виступи талановитих учасників дитячого Московського міжнародного конкурсу «Щелкунчик».
У 2-му відділенні ми, завдяки відеотехніці, опинилися в Парижі, у Гранд-опері, де були відновлені постановки Дягілевської трупи через 100 років. Це балет «Видение розы» (Вебер) і «Послеполуденный отдых фавна» (Дебюссі).
На завершення відео-концерту схвильовані слухачі довго не розходилися, вони ділилися одне з одним побаченим і почутим.
