Її серце завжди відкрите до людей
Раїса Євгенівна Іванова, директор Струмківської школи Татарбунарського району – людина неспокійна. Протягом багатьох років вона – член виконкому сільської ради, голова адміністративної комісії, входить до опікунської ради, до комісії щодо захисту прав споживачів. Поруч з нею все починає рухатися, не можна бути ледачим та безініціативним. Можливо, тому і Струмківська школа в районі – одна з кращих. Раїса Євгенівна – відмінник освіти України, нагороджена нагрудним знаком «Василь Сухомлинський». А її учні – постійні переможці різноманітних конкурсів не лише в районі, але й в області. Остання радісна звістка – десятикласниця Настя Власюк посіла друге місце у обласному конкурсі космічних фантазій.
А доки діти мріють і фантазують, директор школи займається цілком прозаїчними справами.
Згадую, як на початку 2000-х Раїса Євгенівна вирішила питання із ремонтом опалювальної системи у школі. Стара система раз за разом виходила з ладу. Доводилося скорочувати тривалість уроків. Але грошей на ремонт не було, оскільки таку статтю витрат не передбачили у районному бюджеті. Раїса Євгенівна разом із сільським головою їздила до Києва, до комітету ВР з науки та освіти, заручилася підтримкою голови комітету Степана Ніколаєнка і поїхала лише тоді, коли одержала тверду обіцянку проблему розв’язати. Не усім у районі, звичайно, сподобався такий хід директора сільської школи. Але натомість обійшлося без звичайної у таких випадках бюрократичної тяганини. Гроші на ремонт опалювальної системи школі були виділені.
Я не знаю іншої школи у районі, де б так багато було зроблено у плані створення побутових умов для учнів, благоустрою. У будинку обладнані душова, кімната для відпочинку дітей, зимовий сад, у дворі – фонтан з басейном, побудований самотужки за власним проектом. Недарма Струмківська школа вже чотири роки поспіль посідає перше місце в районі за підсумками оздоровлення дітей та підготовки до навчального року. Її учні вже багато років поспіль влітку відпочивають в туристично-спортивному таборі на березі місцевого курорту у Лебедівці, куди з’їжджаються скаути із південних районів області. Яким же було їхнє здивування, коли якось вранці у таборі з’явилася директор школи Раїса Євгенівна. Із незмінною посмішкою та гостинцями.
З того часу до її приїздів у табір вже звикли. По-материнському дбайливо завжди перевіряє, які для її учнів створені умови життя. І хоч скаути – народ невибагливий, звичний до усілякого роду труднощів, Раїсі Євгенівні дуже не сподобалося, що їм після рясного дощу довелося спати на вологих матрацах.
– Це нікуди не годиться, адже батьки довіряють нам дітей і сподіваються, що з ними усе буде гаразд, – сказала і забрала дітей додому.
Якось, на початку літа, коли на території школи вже відкрилася перша зміна дитячого оздоровчого майданчика, де на харчування, на жаль, виділили не так вже й багато грошей, Раїса Євгенівна не повважала за незручність разом із медсестрою поїхати до сусіднього села, щоб зібрати у занедбаному саду кілька відер черешні для дітей.
Думки про те, що у вихідні дні в селі її вихованці залишаються без нагляду, підштовхнули Раїсу Євгенівну до ідеї створення у селі загону ДНД (добровільної народної дружини) з охорони громадського порядку. Односільчани ідею підтримали. Знайшлися і 40 добровольців – людей небайдужих, діяльних із числа депутатів, членів виконкому, опікунської ради, батьківського комітету школи. По п’ятницях, суботах і неділях вони виходять на чергування на вулиці села.
Вірним кроком була і здача шкільної землі в оренду великому сільськогосподарському підприємству «Шампань України», яким керує Гнат Васильович Братінов. У його особі школа знайшла не лише надійного партнера, але й друга, помічника. Тепер, крім плати за оренду землі, навчальний заклад завжди має і продукти, і транспорт, надавані практично безвідмовно.
Років десять тому Раїса Євгенівна познайомилася із кандидатом біологічних наук Віктором Маркіяновичем Жаданом. Живе той у селі Василівці сусіднього району, має свій розсадник дерев. Звернулася якось навесні до нього, і Віктор Маркіянович подарував для школи 25 фруктових дерев, 6 берізок, 70 саджанців кизила та фундука, понад 30 кущів, на додачу ще й пальмочку. Усе дерева, крім пальмочки, тепер ростуть навколо школи, а тропічна рослина радує око у вестибюлі, піднімаючись серед безлічі усіляких кімнатних квітів, на купівлю яких дав кошти депутат обласної ради Сергій Вікторович Казьмирук.
Раїса Євгенівна Іванова – людина цілеспрямована і наполеглива. Вона звикла домагатися своєї мети за принципом: стукайте – і вам відчинять. А її серце для людей відкрите завжди.
Світлана ОКОРОКОВА, с. Струмок, Татарбунарський район,
Хороша мати і чудовий фахівець
Є у Фрунзівському районі чимало чудових жінок – матерів, фахівців, якими може цілком справедливо пишатися громада. Мабуть, немає такої сфери діяльності, де б не стали в пригоді їхні знання, досвід, чуйність, умілі руки.
Не погрішу проти істини, якщо скажу, що левову частку медичного персоналу в усіх лікувальних і профілактичних закладах району посідають саме жінки – лікарі, медсестри, технічні працівники. Яскравим прикладом тому може бути Центральна районна лікарня, де ось уже майже сорок років трудиться Людмила Володимирівна Кукушкіна.
Прийшла вона сюди після Одеського медичного училища № 2, яке, до речі, закінчила з відзнакою. Багато років Людмила Володимирівна працювала на різних посадах середньої медичної ланки. А с 1987 року трудиться рентген – лаборантом. Вона фахівець вищої категорії.
– Людмила Володимирівна справді чудовий фахівець, – говорить головний лікар лікарні Михайло Миколайович Шарко. – Нещодавно ми одержали новий комп’ютерний флюроограф, який вона освоїла досконало і працює на ньому, як кажуть, не покладаючи рук.
Крім того, Людмила Володимирівна турботлива і чуйна мати. Вона разом з чоловіком Миколою, до речі, журналістом, виховала двох доньок, надавши їм хорошу освіту. Радують подружжя Кукушкіних і онуки.
Анатолій ДНІСТРОВ, Фрунзівський район
Про реальне життя чудової половини області
Головне управління статистики в Одеській області – це переважно жіночий колектив. І очолює його також жінка – заслужений економіст України Тетяна Василівна Стоянова. Тому вона, спираючись на знання та досвід своїх колег, може красномовно змалювати цифрами і фактами реальне становище жінок у нашому суспільстві.
– За останніми даними, кількість жінок в Одеській області становила 53,2 відсотка від загальної кількості населення регіону, – розповідає Тетяна Василівна. – Таким чином, на кожну тисячу жінок у середньому припадає 879 чоловіків. Найбільший цей показник у віковій групі 25 – 29 років, де на 1000 жінок припадає 1157 чоловіків. Але у подальших вікових групах, навпаки, співвідношення поступово змінюється у бік зменшення кількості чоловіків.
– З позицій сьогодення, жінки, напевне, поряд з чоловіками вносять вагомий внесок в економіку області?
– За нашими вибірковими даними, економічною діяльністю займаються 45 відсотків жінок від загальної кількості зайнятого населення. Більшість з них – віком 15 – 70 років. А 51,6 відсотка жінок відносяться до найбільш економічно активного населення, тобто працюють або зайняті пошуком роботи, значна їхня кількість за освітніми рівнями має вищу, неповну та базову вищу освіту.
– Як це впливає на їхнє матеріальне становище?
– У тому ж таки 2009 році середньомісячна номінальна заробітна плата працівників Одеської області становила 1787 гривень на одного середньооблікового штатного працівника. При цьому у жінок вона сягала лише 1592 гривні, що на 21,2 відсотка менше за чоловіків. Це, як Ви бачите, вказує, що співвідношення заробітної плати жінок та чоловіків в галузях економіки склалося не на користь жінок.
– Напевне, у представниць слабкої статі, як зазвичай мовиться, виникають проблемі із працевлаштуванням?
– Так, жінки є менш конкурентоспроможною категорією на ринку праці, передусім, через складні й різноманітні соціальні функції, навантаження, що зумовлені для жінок материнством. За даними центрів зайнятості, у минулому році було працевлаштовано 21,3 тисячі осіб, при цьому менше половини з них – 45,3 відсотка – становили жінки. У той же час на кінець 2009 року на обліку у державній службі зайнятості перебувало 17,8 тисячі незайнятих громадян, при цьому 98,2 відсотка з них мали офіційний статус безробітних. Серед цієї категорії було 9,2 тисячі жінок, що складає 52,6 відсотка.
– До речі, кризові явища якось вплинули на кількість одружень в нашій області?
– Безумовно, в минулому році кількість зареєстрованих шлюбів, у порівнянні з 2008 роком зменшилася на 237 одиниць і склала в цілому по області 17,5 тис. одружень.
– Чи вплинуло зменшення кількості одружень на народжуваність у цілому?
– Навпаки, у порівнянні з 2008 роком, кількість народжених зросла на 0,7 відсотка. У минулому році народилося всього 29 тисяч дітей. Більшість з них – у батьків, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, але, і про це прикро говорити, кожна четверта дитина народилася поза шлюбом.
– Тетяно Василівно, з огляду на те, що Ви розповіли, працівники статуправління знають про все. А чи знаєте Ви скільки квітів для наших жінок було завезено, наприклад, до Дня 8 Березня минулого року?
– За нашими даними, у минулому році для одеситок було постачено троянд, гвоздик, хризантем майже зі всього світу 12,8 на загальну суму 229,3 тис. доларів США.
У зв’язку з цим чудовим фактом, хочу побажати усім жінкам області напередодні свята гідних прибутків, приємних умов праці, міцного здоров’я, відмінного настрою та насолоди від подарунків.
– Редакція газети «Одеські вісті» долучається до Ваших добрих слів і, своєю чергою, вітає ваш дружний колектив, Вас особисто з цим яскравим жіночим святом та бажає усіляких гараздів.
Анатолій МИХАЙЛЕНКО,«Одеські вісті»
Завжди утверджуючи принцип верховенства права
Девізом професійної діяльності заслуженого юриста України Наталі Полякової стала фраза німецького філософа Іммануїла Канта: «Головне за будь-якої влади, щоб правили не люди, а закони». Тому у своїй роботі вона твердо дотримується правил юриста-державника: завжди утверджувати принцип верховенства права.
А розпочала свою трудову діяльність Наталя Аркадіївна у 1979 році після закінчення юридичного факультету Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова. За роки роботи вона пройшла шлях від інспектора Іллічівського райсоцзабезу, юрисконсульта Суворовської райадміністрації до начальника юридичного відділу обласної державної адміністрації. На цій посаді Наталя Полякова працює з 2003 року. Її ділові і особистісні якості, такі як професіоналізм і сумлінність, відповідальність і принциповість, чесність і справедливість, високо оцінені не тільки колегами по роботі, але й керівництвом обласної держадміністрації, обласної та міської рад, обласного управління юстиції.
У 2004 році за багаторічну сумлінну роботу в органах виконавчої влади і зразкове виконання посадових обов’язків, Наталя Аркадіївна була нагороджена Почесною грамотою. А ще через два роки за значні успіхи у професійній діяльності нашїй героїні присвоєно звання заслуженого юриста України. У 2008 році від Спілки юристів Наталя Аркадіївна удостоєна нагороди «Юрист року Одещини».
Серед численних нагород, є у Наталі Полякової і спортивні – за досягнення у художній гімнастиці. Справа у тому, що Наталя Аркадіївна не тільки чудовий юрист, але й майстер спорту СРСР в одному з найжіночніших його видів. Можливо, саме спортивне загартування і цілеспрямованість допомогли домогтися їй і у трудовому житті високих результатів. А ще, безперечно, величезний заряд енергії Наталя Полякова одержує у колі своєї сім’ї. Причому чоловік Дмитро Сергійович і донька Ірина не просто рідні і любимі люди, але й колеги. Дмитро Сергійович Поляков – начальник юридичного відділу Одеського припортового заводу, а Ірина, теж, юрист, працює в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області. Але найбільший заряд позитивних емоцій Наталя Аркадіївна одержує, звичайно ж, від спілкування з п’ятирічною онучкою Катрусею, яка сповнює її життя найяскравішими барвами.
Наш кор.
