Дивне запитання, подумає хтось, і, можливо, частково буде правий. Поряд із багатьма газетами та журналами, що заповнили медійний простір, часом і зовсім зникли з газетних кіосків улюблені багатьма поколіннями «Сільські вісті», «Зеркало недели», «Голос Украины», «Урядовий кур’єр» та інші громадсько-політичні газети. Натомість покупцеві пропонується величезний асортимент так званої жовтої преси. Її легше і вигідніше продати і кіоскерам, і розповсюджувачам з рук, і, найголовніше, небезбідним компаніям щодо збуту друкованої продукції. Ринок визначає попит, стверджували класики-економісти. Поруч із легенькими журнальчиками типу «Лиза», «Отдохни», усілякі кросворди, детективи, рецепти готування страв тощо. І жодного примірника обласних і навіть районних газет. І така картина вимальовується майже по усіх районах.
У Котовську КП «Преса» підлеглі п’ять кіосків по місту, причому три з них розташовані біля залізничного вокзалу, два – у віддалених мікрорайонах міста, ще два газетних кіоски розташовані у Балті. У Котовську мерія усіляко підтримує роботу свого комунального підприємства. Тут розпочато капітальне будівництво газетних кіосків, виділяється земля, підібрано приміщення під складську продукцію, у кіосках світло та відносно тепло, чого не можна сказати про Балту. Два газетних кіоски розташовані один від одного на відстані приблизно п’ятисот метрів. Це навіть не кіоски, а конструкції, які залишилися з часів «Союздруку»! Температура на вулиці була -200C, така ж і всередині кіосків. Від снігу та вітру розбите скло прикрите фанерою. Щоб зігріти промерзлі руки, кіоскер запалює парафінову свічку, встановивши її у звичайну чайну чашку. Про який план реалізації газетної продукції тут може йтися?! Балтська мерія ніяк не наважиться узаконити під цими кіосками землю, щоб можна було хоча б провести електрику.
Не набагато краща ситуація у Роздільній. Там свого часу міська рада взагалі відмовився брати в комунальну власність це підприємство, таким чином знявши із себе зайву турботу. «Пригріла» їх районна рада, і то лише на папері. Тут ця організація на сьогодні тримається лише на величезному ентузіазмі її директора із 39-річним стажем роботи.
Щоб одержати посилки із періодикою від Одеського ПМПРВА «SMM-ПРЕС», який на сьогодні є головним постачальником періодичних видань, жінкам доводиться, окрім плати за цю послугу водіям автобусів та маршруток, на собі тягти з вокзалів важезні тюки продукції.
Таке ставлення до «Преси» викликане нерентабельністю останніх. Газетний бізнес поступається і продуктовій, і тютюновій, і алкогольній торгівлі. Дослідження доводять, що український покупець готовий щодня витрачати на газети не більше 3-4 гривень. Отже, не чекай з газетних кіосків ні великих податків, ні іншого матеріального стимулювання, тому вони першими можуть стати на перепрофілювання, чого допустити не можна. Навпаки, потрібно їм допомогти. Згадаємо час, коли централізовано завозилася друкована продукція, аж до районних газет. Адже тоді б знову з’явилися у продажу знайомі десятиліттями видання. Причому потрібні не лише для душі, але й для розуму.
Швейцарська кампанія «Satellite Newspapers» встановлює по усьому світу газетні кіоски, які через супутниковий зв’язок цілодобово одержують десятки газет із усієї планети. Покупець розплачується кредиткою, і за кілька хвилин кіоск роздруковує свіжий номер газет «LeFigaro», «Waschington Рost» і навіть «Аргументы и факты». Для нас це поки що далека мрія.
