Ранок, 8.35. Телефонує Віктор Станкевич– легенда громадсько-політичного життя Одеси. Ми домовляємося про зустріч – поговорити.
9.15. П'ємо чай із яблуком вприкуску вдома у Віктора Борисовича. Дружина поміряла йому тиск. Тиск нормальний.
9.45. На Київському ринку. Знаходимо цибулю по 6 гривень, беремо три мішки – це для їдальні "Ветеран-1", що на Південно-західному масиві. Віктор Борисович добродушно, часом із самоіронією, розповідає про те, як 5 років тому покинув курити і перший час йому снилися "кошмари" – мовляв, він почав знову курити і солодко затягується димком. Але сила волі та сором дозволили йому повністю позбутися від шкідливої і дурної звички. Сором. Людині може бути соромно.
10.30. У їдальні "Ветеран" дідусі та бабусі спілкуються. Їдальня... це ж не лише їжа, але й місце спілкування. Щупальця та лещата самотності небезпечніші за голод. Доки Віктор Борисович займається адміністративними питаннями, у мене є час поспілкуватися із працівниками їдальні – мені вони усі знайомі. Шеф-кухар Віра Трохимівна – родом із Криму, 9-річною приїхала до Одеси допомагати сім’ї брата. Віра Трохимівна оптимістка, розумниця, артистка кулінарії та щедра душа. В її очах задерикуваті вогники, завжди із людьми по-материнському привітна і турботлива. Танюша – одна і в залі прибирає, і посуд миє.
– Як добре, що Ви зайшли. Вже рік на вас чекає "різдвяник". Він тут, у вазончику, прижився.
Так, рік тому я попросив цю чарівну квітку.
– Спасибі, Танюшо! Спасибі, що не забули. До речі, це Ви майстер з готування борщу?
– Ні, за борщ у нас відповідають Ніна та Світлана. Світлана готує борщ, пече булочки.
Віра Трохимівна, Таня, Світлана, Оля, Ніна, Олександр Романович, Володя, Василь Якович, Оксана, Славко, Олена Ульянівна, Люда, Людмила Олександрівна, Наталя Михайлівна... Серцем і руками цих людей працює та живе "Ветеран" ось уже 18 років.
12.05. Віктор Борисович ходить по кабінету і відповідає на мої запитання.
– Ви 20 років займаєтеся громадсько-політичною роботою: допомагаєте старим, ветеранам, інвалідам, безпритульникам. Рік за роком життя лише погіршується, а як зараз?
– Не одержуючи відсічі, влада та капітал розперезалися. Цибуля виросла в ціні за півроку удвічі, цукор – удвічі, гривня подешевшала удвічі. І немає тих злочинів, на які не піде капітал заради таких надприбутків. За рахунок зростання цін, фальсифікації продуктів, ліків, послуг та прямого обкрадання громадян і країни. Але на війні нерозумно скаржитися на нещадність супротивника. Тому громадяни поєднуються, щоб обстоювати свої політичні, економічні та духовні права.
– Ви та Ваша команда готуєтеся до місцевих виборів. З якими основними ідеями Ви йдете до людей?
– Три головні ідеї виникають із самої нашої історії та сучасності. По-перше, історія СРСР довела, що можливе суспільство, де реалізуються соціалістичні принципи: доступність та безкоштовність освіти, медицини, забезпечення житлом. Низькі тарифи на комунальні послуги тощо. По-друге, приклади Норвегії, Швеції, Фінляндії показують, що можливий капіталізм із людським лицем.
Розкішний приклад – Білорусь. Там нормальні дороги, якість їхніх товарів, продуктів та послуг славиться в усій Європі. Ця братня країна після суворої зими вступає у весну із цілими, без усіляких ям-вибоїн, чистенькими дорогами, де по узбіччях немає сміття. Сміття немає!
По-третє, Україна має колосальний економічний, науковий, культурний потенціал. При цьому наша політична система себе дискредитувала і вичерпала, а держава стала відкритим ворогом народу.
– Ви хочете сказати, що в нас поки що немає демократії?
– Більше того, влади народу у нас немає – це аксіома. 150 зареєстрованих партій такими, по суті справи, в Україні не є. Це або політбренди, точніше, торговельні марки, або комерційні проекти того або іншого олігарха. А з другого боку, влада то у народу. Збереться тисяч сорок громадян... І влада помінялася. У столиці зміни можливі, коли вийде тисяч сто – двісті.
– Хто входить до Вашої команди?
– Тільки не бізнесмени і не чиновники! Вчитель, лікар, інженер, робітник, профспілковий активіст – ось на кого опираємося. "Наша" людина вже щось робить для інших людей. Це людина, здатна переборювати страх і безпорадність перед чиновником, нуворишем, мерзотником. Гадаю, що не менше п'яти відсотків одеситів з перерахованої вище категорії такими якостями володіють. Головний ідеологічний принцип – людяність, гуманність. Немає цього в людини – отже, усе інше є прихована форма егоїзму, самолюбства, марнославства, спраги влади заради влади та наживи.
– У разі перемоги на виборах, за що візьметься Ваша команда, насамперед?
– За бюджет, контроль та облік, із виведенням кожної гривні надходжень та витрат оn-linе в інтернеті та ЗМІ. Контроль разом із профспілками, як базової компонентної піраміди громадянського суспільства. Профспілки – єдина громадська сила, яка може обстоювати, відвойовувати та захищати економічні інтереси трудящих.
Лише одна така профспілка при сучасних засобах зв'язку може за кілька годин паралізувати життя будь-якого міста. Без опертя на профспілки неможливо уявити ефективної роботи місцевих рад.
До речі, головне джерело поповнення бюджету – збереження його від розкрадання.
– А які ще є джерела?
– Нещадні штрафи за порушення чистоти міста, його екологічної безпеки, за кинутий недопалок. Місцевий податок на розкіш та надприбутки – це 100 мільйонів гривень. В Одесі проблем із бюджетом не повинно бути за визначенням.
– Надихає. Одеса – Осло, Одеса – Мінськ, Одеса – Сеул. Які перспективи!
13.05. Година збігла. Станкевич поспішає у справах. Ми прощаємося.
Вчора, сьогодні, завтра будуть іти люди до Станкевича. Іти по тепло та милосердя, знаючи, що нікому не буде відмовлено.
