З візитом дружби
Як уже повідомлялося, для участі в урочистостях з нагоди 65-річчя Великої Перемоги до Одеси із Севастополя прибув великий десантний корабель Чорноморського флоту Російської Федерації «Цезарь Куников».
Напередодні свята голова облради Микола Скорик зустрівся із Генеральним консулом Російської Федерації в Одесі Олександром Грачовим і командуванням корабля. Микола Скорик, вітаючи офіцерів, зізнався, що дуже радий цій зустрічі:
– Незважаючи на те, що ми живемо в різних державах, усіх нас поєднує історія наших народів, спільна віра та спільна перемога над фашизмом.
Російські моряки підкреслили, що з часу прибуття до міста-героя вони відчували дуже тепле та дружнє ставлення з боку одеситів. Багато відвідувачів встигли побувати на кораблі і поспілкуватися із екіпажем. 9 Травня російські моряки взяли участь у військовому параді, покладанні квітів на Алеї Слави, меморіалі 411-ї батареї.
Анатолій ВАКУЛЕНКО
Символ доблесті і слави
На Потьомкінських сходах була розгорнута гігантська георгіївська стрічка довжиною 142 і шириною 6 метрів. Тримали цей символ доблесті і слави курсанти Одеського військового ліцею, ветерани і просто сотні городян. Полотнище було прикрашено словами: «65 років Перемоги». 9 Травня ця стрічка завершила святковий парад у Києві, після чого була доставлена до Москви і передана на зберігання до Музею Перемоги.
Наш кор.
«Воював не за нагороди...»
Напередодні Дня Перемоги колектив Одеського обласного контрольно-ревізійного управління зустрівся із ветераном Великої Вітчизняної війни, колишнім працівником КРУ Борисом Івановичем Тадіком.
Ветеран поділився фронтовими спогадами, розповів про те, за що одержав одну із найпочесніших для кожного солдата нагород – медаль «За відвагу». Борис Іванович у боях із загарбниками був двічі поранений.
– Я, як і усі мої бойові побратими, воював не за нагороди, а за майбутнє, зокрема й ваше, друзі, – сказав Тадік.
У відповідь пролунали слова щирої вдячності. Працівники КРУ піднесли ветеранові букети квітів та подарунки.
Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»
Вшановувало місто героїв війни
Урочистості в Одесі розпочалися на Алеї Слави. Голова облради Микола Скорик, голова облдержадміністрації Едуард Матвійчук, міський голова Едуард Гурвіц, митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел, Генеральний консул Російської Федерації в Одесі Олександр Грачов, інші офіційні особи поклали вінки та квіти до пам’ятника Невідомому матросові. Поминальні вінки лягли також на воду в акваторії Одеської гавані – на честь моряків, які не повернулися з бойових походів. До пам’ятних місць Одеси квіти несли одесити та гості міста, які вийшли цього святкового дня на вулиці. Біля меморіальних комплексів на площі 10-го Квітня та на 411-ї батареї проходили народні гуляння.
На Куликовому полі урочистим маршем пройшли представники кращих з’єднань, військових частин та вищих навчальних закладів Української армії, ліцеїсти. А відкрили військовий парад ветерани Великої Вітчизняної війни, кавалери багатьох бойових і трудових державних нагород.
Разом із українськими військовослужбовцями у парадній обслузі промарширували їхні збройні побратими, морські піхотинці Чорноморського флоту Російської Федерації. Пісні років війни та сучасні мелодії прозвучали на великому гала-концерті, який вперше у День Перемоги пройшов на Потьомкінських сходах. Участь у ньому взяли Людмила Гурченко, Софія Ротару, Олександр Пономарьов та багато інших відомих виконавців.
А потім – небо освітив святковий феєрверк.
Анатолій ІВАНОВ
Йшли курсанти до обеліска
У День Великої Перемоги курсанти Одеської національної морської академії пройшли стройовим маршем вулицями міста до Алеї Слави, щоб вшанувати пам’ять героїв Великої Вітчизняної війни.
Не дай боже забути!
Ювілейними медалями на честь 65-річчя Великої Перемоги нагородили членів ради ветеранів Малиновського району учасників Великої Вітчизняної війни.
Сьогодні наймолодшим з восьми нагороджених – по 82 роки. Стільки ж виповниться через місяць і Парасковії Омелянівні Вахтюк – єдиній жінці серед них. З перших днів мобілізації вона брала участь у громадських роботах для фронту, рила окопи, обслуговувала залізничні колії. Сім поранень, одержаних у боях, стрімко обірвали життя її чоловіка. На руках у вдови залишилися двоє немовлят.
– Сила людей нашого покоління у тому, що ми вміли долати надзвичайні труднощі і злидні. Не впадали у відчай, працювали і раділи, – говорить вона. – І ще наш обов’язок – оголити історичну правду про війну. Не дай Боже це забути! Ветерани обурені тим, як її перекроїли на новий лад замовлені борзописці.
Після 48 років роботи на Одеській залізниці у Парасковії Омелянівни пенсія не перевищує 800 гривень. Глибоко ранять образи водіїв маршруток, які, побачивши посвідчення пільговика, за свої 2 гривні можуть вилаяти. Сумно стає, коли «офіційні особи» дають під свята невеличку допомогу і з пафосом говорять про неоплатний обов’язок перед старою гвардією…
Після виступу дитячого ансамблю з Малиновського будинку творчості подивилися фільм «Утомленные солнцем-2». Аналогічні заходи відбулися в інших районах Одеси.
Владислав КІТІК,«Одеські вісті»
