Так уже заведено: прихворів і… до лікаря. А від лікаря, куди? До аптеки (в останньому відмовиш собі, а на ліки витратишся).
З одного боку, добре, що аптек у нас розвелося, як грибів у врожайний рік. А з другого боку погано те, що в кожній з них на ті самі пігулки, краплі, суміші, мазі тощо своя ціна. Причому різниця у вартості тих самих ліків обчислюється не копійками, одною-двома гривнями, а десятками.
Звичайно, виникає запитання: чому таке діється? Аптекарі у відповідь на нього лише плечима знизують. У найкращому випадку, пояснять: ціни встановлює виробник ліків. Отже, він діє за принципом: що хочу, то й роблю. Підтвердження тому і такий факт.
В аптеці по вулиці Сегедській «Мілдронат», 500 млг, 60 ампул я придбав за 97 гривень із копійками. Звичайно ж, погодьтеся, дорогуватий засіб. Коли той же «Мілдронат» лікар приписав і дружині, я порадив їй звернутися до соціальної аптеки. Судячи з настирливої реклами, там ціни для людей похилого віку нижчі, ніж у звичайних аптеках. І що ж вийшло? А те, що за 40 ампул «Мілдроната» 250 млг з неї «здерли», (інакше тут і не скажеш) майже ту ж суму, що й за мої 60 ампул. Арифметика, виходить, проста – досить початкової освіти, щоб підрахувати бариші того, хто диктує ціни на ліки для «соціальної» аптеки.
На моє прохання пояснити причини такого диктату, працівниця аптечної структури відповіла:
– Ми ж не бараниною торгуємо. Тут своя специфіка.
Невже нікому навести елементарний порядок у цій сфері? Адже, наприклад, у Росії вже затверджений перелік ліків, на які не допускається довільне підвищення цін. Очевидно, зовсім не випадково, що за недавнім рейтингом список найзаможніших жінок України очолила керівник однієї із фармацевтичних структур. Щось тут не так і не клятвою Гіппократа «пахне», а більше схилянням перед «золотим тельцем». Так і хочеться крикнути нашому АМКУ та різного роду захисникам прав громадян: «Агов! Де ж ви?»
Чому дозволено комусь на людськім горі наживатися?
