Після перших двох публікацій про фермерське господарство «Агрофірма «Бургуджи» – «Коли робота йде на лад» і «Треба все прорахувати» («ОВ» за 22 і 29 квітня) до редакції надійшло кілька телефонних дзвінків. Читачів цікавила історія такої незвичайної назви агрофірми.
Бургуджи – це стара назва села Виноградівки Арцизького району. Засновники хотіли вшанувати пам'ять своїх предків, які переселилися з Болгарії двісті років тому. Там, на Балканах, залишилося село із такою ж назвою… Що стосується самого топоніму «Бургуджи», то існує кілька пояснень. Зокрема на прабатьківщині жили люди, які займалися ковальською справою. А «бургуджи» у перекладі із турецької означає «свердло», «бур», «свердлик».
Але до цього, нам здається, треба додати і особливості характеру сьогоднішніх місцевих жителів. Їхнє прагнення глибоке, як свердлик, вникати в усі процеси, знаходити найоптимальніші рішення.
Багато читачів ставили гострі запитання: а звідки у фермерів такі гроші? Джерел декілька. Господарство нарощує свої гектари. Але це не означає, що керівники пішли легким шляхом екстенсивного землекористування: брати валовий збір зерна за рахунок зростаючих площ.
Скажімо, озиме поле в господарстві засівають лише елітним насінням, а потім не шкодують грошей на добрива. Сьогодні про якість місцевої продукції знають у всій Україні. Навіть був випадок, коли один орендар буквально благав продати йому 3 тис. тонн зерна, тому що закуплена раніше в інших господарствах озима пшениця була зовсім непоказною навіть на вигляд. Додамо ще, що у минулому посушливому році тут виростили по 35,8 центнера озимої пшениці. А валовий збір зернових становив майже 20 тис. тонн. А якщо ще додати понад тисячу тонн соняшнику, 616 тонн овочів, 215 тонн винограду, виходить кругленька сума, обчислювальна у кілька мільйонів.
Місцеві умільці беруть не лише цим. Завдяки високій організації праці, своєчасному проведенню усього комплексу польових робіт вдається домагатися низької собівартості продукції. І це за цін на пально-мастильні матеріали, мінеральні добрива та захисні засоби, що весь час зростають.
Не нехтують у господарстві і озимим ріпаком, ним засівають 1600 гектарів. У минулому році зібрали 19 центнерів з гектара, що досить рідкісне явище в усій області.
При цьому виноградівці не забувають про родючість землі, прагнуть дотримуватися сівозмін. Після ріпаку поле залишають під пар або засівають багаторічними травами.
А тепер відповімо на інше, ще педантичніше запитання: як розраховуються із пайовиками? Вчасно і, як кажуть, на усі сто відсотків. За майновий пай платять грішми, за оренду землі – переважно, зерном та іншою продукцією. Вже з минулого року вона визначається із розрахунку 3,1 відсотка від грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що більше за встановлену норму.
Що стосується машинно-тракторного парку, то він поступово повертається пайовикам за їхнім бажанням. Агрофірма закупила 20 сучасних тракторів і 10 комбайнів закордонних марок, тому у старій техніці просто немає потреби. Але поки що утримує її в цілості і роздає згідно із середнім розміром майнового паю. Такого принципу дотримуються не лише у Виноградівці, але й у Кам’янці та інших селах, де пайовики забажали вступити до агрофірми.
І ще. Досить цікава новинка. Основне поголів'я худоби та птиці тут, як і в цілому по області, перейшло до приватного сектору. А тому, розповідає виконавчий директор, він же головний агроном Михайло Славов, керівники господарства мають намір стрімко збільшити площі під багаторічні трави. Цим і родючість земель поліпшать, і людям допоможуть соковитими кормами.
Ми поки що говорили про пряму оплату. Але існує й інша форма. Агрофірма взяла на себе видатки щодо постачання населення питною водою, щодо підтримки об'єктів соціального та культурного призначення, ремонту сільських доріг. А тут заасфальтовані майже усі вулиці. І добротні побілені будинки, чисті подвір'я лише додають впевненості у тому, що людям тут і справді живеться досить добре та заможно.
У господарстві, де трудиться 250 чоловік основних працівників, є 26 фахівців із вищою освітою і 43 – із середньою спеціальною. Але керівництво і далі турбується про майбутні кадри, про підготовку трактористів, комбайнерів, інших представників масових професій.
За можливістю, хотілося почути і думку самих місцевих жителів. Вони одразу заговорили про минулорічний ювілей, коли агрофірма відзначала своє перше десятиліття. Свято вийшло просто грандіозним. Ніхто із пайовиків не залишився без подарунку.
– А ще, – додала жителька села, – я із чоловіком на старості літ відвідала вперше у житті ресторан. Ви загляньте туди, заодне побачите і наш готель із унікальними меблями. І усе це завдяки нашому голові Сергію Володимировичу Паращенку. З ним ми не пропадемо. І село теж, як за колишніх часів, буде квітнути. А люди в нас, повірте, вміють працювати. У цьому може переконатися кожний.
Тут важко щось додати. Хто зацікавився нашою розповіддю – сам усе може побачити своїми очима. Тим більше, що на базі цього господарства готується проведення обласного семінару для керівників і фахівців агропідприємств.
