Безглуздістю та правовою неграмотністю було названо пропозицію Об’єднаної профспілки плавскладу (ОПСП) щодо примусового переведення моряків-«підпрапорників» до розряду суб’єктів підприємницької діяльності. Таку атестацію ідеї директивного перетворення моряка на бізнесмена дали члени Української морської організації у своєму відкритому листі Прем’єр-міністрові України Миколі Азарову.
У хроніці законотворчості щодо працевлаштування моряків «під прапор» цей випадок не поодинокий. ОПСП неодноразово виступала із таким проектом. Суть його залишається у тому, щоб зобов’язати моряка платити єдиний податок і робити відрахування до Пенсійного фонду. Так, на думку лідерів профспілки плавскладу, буде посилено соціальний захист моряка, а також зростуть доходи держави.
Щодо неприпустимості такої метаморфози КМУ висловився ще у жовтні 2004 року. Потім у травні 2005 року Міністерство праці та соцполітики України, виконуючи доручення КМУ та узагальнивши точки зору на це питання Мінтрансзв’язку України, Мінфіну України та ДПАУ, висловило з цього приводу категоричний протест. Однак у квітні цього року мала місце чергова спроба лобіювання.
Причин для визнання цієї пропозиції юридично збитковою цілком достатньо. Насамперед, морська громадськість і, безпосередньо, кілька тисяч «підпрапорників», згрупованих навколо УМО, вказують, що силове переведення моряків до розряду СПД є грубим порушенням їхніх конституційних прав. Чи не абсурдно змушувати людину ставати підприємцем проти її власної волі? Моряк, перебуваючи на судні, яке належить іноземній компанії, працює на умовах найму. І сутність його професійних функцій не відповідає змісту підприємницької діяльності. Він не є власником судна. Воно належить іншому власникові, який експлуатує його зі своєю економічною метою. У результаті від роботи цього господарського об’єкту він дістає прибуток. Одночасно він бере на себе усі ризики, поєднані із цією діяльністю, відповідаючи за доставляння вантажу своїми майном та капіталом.
А український моряк, взятий на борт, залишається лише тимчасовим виконавцем довіреної йому ділянки роботи щодо обслуговування судна. Його діяльність не є самостійною, що має бути властиве тим, хто є підприємцями. В Україні він взагалі належить до категорії безробітних, а, вирушаючи в море, стає трудовим мігрантом.
Моряк реалізує дане йому Конституцією право вільного вибору трудової діяльності. Він – просто найманий робітник, який скористався тим, що йому дозволено законом.
Тому у листі до Прем’єр-міністра України вказується, що якщо змусити моряка-«підпрапорника» реєструватися як бізнесмен, то це може бути кваліфіковане юристами «як підробка та внесення до документів свідомо неправдивих відомостей». Що, у свою чергу, є кримінально караною дією, за яку передбачена відповідальність за ст. 172 КК України. Фахівці УМО також нагадують про чинне в країні недержавне пенсійне страхування. І це дає можливість морякам на свій розсуд накопичувати кошти та визначати розмір своєї майбутньої пенсії. Хіба цей факт не робить безпідставними хвилювання Об’єднаної профспілки плавскладу щодо матеріальної захищеності мореплавця на старість?
Досить некомпетентно виглядають і нарікання ОПСП на страхування моряків під час їхньої роботи на борту іноземного судна. У світовій практиці мореплавання давно закріплено положення, за яким контракт між моряком та судновласником не може бути складений, якщо в ньому не застережені умови страхування. Сьогодні нижня межа страхових сум починається із 70 тисяч доларів. Є компанії, де розмір цієї суми набагато вищий. Компенсації підлягають випадки хвороби, що виникла під час рейсу, виробничі травми, ступені втрати працездатності. При летальному результаті компаніями передбачені великі виплати сім’ї та дітям, які втратили годувальника. Цікаво, що колективна угода, де ці умови предметно позначені, повинна підписувати із судновласником саме морська профспілка. Чому це не відомо лідерам, які виступають від імені об’єднаного плавскладу?
…Можливо, діячі ОПСП і керуються добрими намірами. Лише ведуть вони… не туди! Криза на ринку морських перевезень загострила увагу іноземних менеджерів до змін у законодавстві України. Зокрема, і в сфері працевлаштування моряків, де цінується стабільність правових норм, а не постійне експериментаторство з ними. Тому їхньою реакцією на перетворення морського фахівця на підприємця може бути відмова від наймання українців на свої судна. Добре, що робочої сили у світі вистачає… Спасибі Об’єднаній профспілці за це моряки явно не скажуть. Можливо, і справді, досить каламутити воду?
