Шановні друзі!
Щиро вітаю вас із професійним святом – Днем працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України.
Ваша праця заслужено шанується в суспільстві. Адже без книжки, інформації, друкованої продукції не обходиться жодна галузь народного господарства, жодна сфера життєдіяльності людини.
Ви наполегливо і професійно вирішуєте відповідальні завдання – активно сприяєте процесам державотворення, економічного реформування, здійснення соціальних перетворень, відродженню національного книговидання.
Переконаний, що досвід, набутий працівниками видавничо-поліграфічної сфери, стане запорукою нових успіхів і здобутків.
Зі святом! Щастя вам, здоров’я, благополуччя, творчої наснаги, нових звершень у справі подальшого розвитку книжкової справи і друкарства!
Голова Одеської обласної ради
М. СКОРИК
З нею легко працювати
Надія Борисівна Велика майже чверть століття працює в Ширяївській друкарні верстальницею. Коли тут ще був високий друк, вона так вправно справлялась із усім тим залізяччям, що любо було подивитись. Перехід на комп’ютерний набір багатьох налякав. Але не цю жінку. Однією з перших освоїла нову техніку. І нині як в друкарні, так і в редакції її знають як висококваліфікованого спеціаліста і безвідмовну людину.
Надія Борисівна може не тільки верстати газету без макета, а ще й підказати, як краще розмістити той чи інший матеріал.
Причому робить це тактовно, нікого не ображаючи. Працівники редакції кажуть: «Нам дуже поталанило із верстальницею. З нею дуже легко працювати».
Такої ж думки і керівництво друкарні. Знають Надію Велику і в багатьох підприємствах та організаціях. Адже їй доводиться виготовляти різні бланки.
– На одній газеті не заробиш, – зізнається сама Надія Борисівна.
Адже оплата тут від виробітку. А вдома сім’я. Крім того, що Надія Борисівна хороший фахівець, вона ще й турботлива мати. В родині Великих є дві доньки. Старша Олена вже працює бухгалтером. А менша – ще студентка. Тож матері є за кого клопотатись.
Але домашні турботи ніколи не стають на заваді роботі. Нерідко доводиться їй і затримуватись, а іноді й у вихідні працювати. Чоловік і діти з розумінням ставляться до цього. А вона відповідає їм тим же.
Напевне, тому всім з нею легко і просто.
Лариса АЛЕКСЄЄВА
Газета – це продукт, що швидко псується
З далеко не кращим настроєм зустріли своє професійне свято 140 трудівників флагмана видавничо-газетної галузі регіону – обласного комунального підприємства «Чорномор’я». Боляче вдарив по економіці поліграфістів обвал національної валюти наприкінці 2008 року і подальша криза, що накрила країну. Не на належному рівні у ці складні часи був менеджмент: за неповних два роки змінилося два керівника комплексу. А це, самі розумієте, не сприяло виробленню чіткої стратегії і тактики дій на поліграфічному ринку в кризових умовах. Галузь, між тим, зав’язана на імпортних матеріалах та обладнанні. Маються на увазі папір, фарби, пластини, допоміжна хімія, потужні друкарські машини «Ньюс-Лайн» та «Сіті-Лайн». До останньої, до речі, у 2008 році було придбано в лізинг блок другої черги, котрий дає можливість без переналадки друкувати тираж газети відповідного формату у повній кольоровій гамі.
Майже подвійне зростання цін на основні засоби виробництва «з’їло» місячні і квартальні премії трудівників, інші види матеріальних заохочень. Лишилися «голі» тарифні ставки. Кожен трудівник, в залежності від обійманої посади, недоотримав при тому ж обсязі виконуваних робіт за дворічний період від 12-ти до 20-ти тисяч гривень.
Відпускні ж ціни основних замовників – колективів періодичних видань – зросли ненабагато. І це теж розуміють поліграфісти. Бо суттєве подорожчання газет приведе до їх гіршої реалізації і, природно, до зменшення замовлень для «Чорномор’я».
– Але у поточному році вже маємо хоч і невелике, та все ж нарощування обсягів цих самих замовлень, – говорить заступник директора підприємства Василь Милосердний. – Сподіваємося до початку наступного року увійти в свій нормальний режим прибуткового виробництва. Незважаючи ось на ці труднощі, вдалося зберегти колектив. Хоча, звичайно, дехто з кваліфікованих друкарів або зовсім змінив профіль, або подався до тих друкарень, де на сьогодні платять більше.
Видавництво «Чорномор’я» – єдине в області підприємство, де готують кадри для поліграфічного виробництва, хоча проблема їх нестачі – загальнодержавна.
Послугами підприємства зараз користуються понад 60 газетних видань. Деякі проекти, що не витримали фінансового тиску, припинили свій вихід. Натомість послугами видавництва почала користуватися газета «Вечерние вести», відновив співпрацю часопис «Сегодня», ряд видань повернули у своєму оформленні багатоколірність. Друкуються у «Чорномор’ї» не тільки так звані центральні та одеські видання, але й газети з міст і районних центрів області: Ізмаїла, Котовська, Комінтернівського, Овідіополя.
– Попри все, ми лишаємося лідерами газетної друкарської справи у регіоні, – веде далі Василь Милосердний. – Не монополістами, а саме лідерами. Хоч сьогодні готові друкувати більшу кількість газет і значно більшими накладами. Наші потужності дозволяють це зробити без будь-яких надзусиль.
– Для нас газета нині – це продукт, що швидко псується, – долучається до розмови начальник газетного цеху Валентина Дроняк. – Сьогодні не з’їв, завтра він не потрібен, оскільки вже перекис і перебродив. Пішла зовсім інша інформація. Отож, незважаючи ні на що, маємо видати газету акурат до підходу першої експедиційної машини. Тобто – до п’ятої години ранку.
Наведу приклад. Привезли нам нову ролову машину «Ньюс-Лайн». Індійські фахівці встановили її за три доби, чітко нічого не пояснивши через термінологічний мовний бар’єр. З наших друкарів ніхто не працював на агрегаті подібного типу. Тож ми кілька діб підряд не полишали цеху, скрупульозно вивчаючи машину і одночасно видаючи продукцію. Всі: і друкарі, і технологи, і наладники. Спали тут же, на підлозі, тачках, почергово. Але не зірвали випуску жодного тиража…
Колектив змінюється. Це природно. Та завжди зберігається його кістяк. Ветерани передають досвід молодим. Інколи буркотять при цьому. Але беззлісно, ніби жартома. Назарчук, Дідух, Мавроді, Гунчак, Татарчук, Фролов – це прізвища людей, які є гордістю нашого цеху. Їхній трудовий стаж: по 30 – 40 років. Ті з них, що перебувають на заслуженому відпочинку, і по сьогодні заходять, телефонують, цікавляться справами. Купують газети і прискіпливо оцінюють якість друку, вказують на недоліки. Тобто, ось ця успадкована вимогливість – вона передається, мов естафета. Адже довірою клієнта треба дорожити!
– А ще, в умовах ринку працювати високопрофесійно, передбачаючи ризики з тим, аби взагалі уникнути чи, принаймні, максимально мінімізувати наслідки кризових ситуацій, – довершила розмову старший майстер друкарського цеху Галина Подубна.
Віктор КОЗЮРА,«Одеські вісті»
