З професійним святом!
Щиро вітаю вас із професійним святом.
На вас покладені надзвичайно відповідальні завдання – забезпечення потреб населення та економіки водними ресурсами, захист територій від підтоплення, відтворення стратегічно важливого ресурсу країни – води.
Прийміть слова поваги та вдячності за вашу сумлінну працю, активне освоєння сучасних форм і методів роботи, новітніх технологій.
Переконаний, що усі ви і надалі будете сприяти розвитку вітчизняної економіки та підвищенню якості життя співвітчизників.
Бажаю вам і вашим сім’ям міцного здоров’я, добробуту та нових досягнень на благо нашого регіону і України в цілому.
Голова Одеської обласної ради М. СКОРИК
Любіколеги!
Одеська обласна організація профспілки працівників агропромислового комплексу України щиро вітає всіх з професійним святом –
Днем працівників водного господарства України!
Нехай ваша самовіддана праця служитиме процвітанню України і Одеської області!
У цей святковий день щиро бажаю вам міцного здоров’я і довголіття, успішних творчих підходів у роботі та благополуччя вашим сім’ям!
З глибокою повагою,
голова Одеської обласної організації профспілки працівників АПК України, І. МАКЕДОНСЬКИЙ
Силою сердець і живлющої вологи
Донедавна я й не знала, що Станіслав Васильович Парсентій, заступник начальника Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства – син голови Арцизького райкому профспілки працівників кооперації Дар’ї Захарівни Парсентій. Жінки сильної, вольової, але й м’якої водночас. Станіслав вдався у матір. Хоча він стверджує, що мама міцніша за нього. 52 роки робочого стажу має, а енергії – невичерпної. Із синівською теплотою відгукуючись про матір, він говорить:
– Мамі 70 років, але не уявляю її сидячи без діла на лавочці із сусідками.
Втім, Станіслав Васильович ніколи не дозволяв собі лінуватися. І коли навчався в школі, став студентом технікуму, солдатом строкової служби. Старання проявив у колективі Татарбунарського МУВГ. На той час із фінансуванням усіх потреб проблем не було. Молоді фахівці забезпечувалися житлом. Людмила Степанівна Бужор – інспектор з питань кадрів, яка пропрацювала тут близько 35 років, називає той час милостивим. Згуртувався сильний колектив. У ньому не треба було нікого закликати до совісті та дисципліни. Не випадково начальник управління, а він теж ветеран організації, Олександр Іванович Султан говорить, що кожен працівник у них нині на вагу золота. У більшості за плечима багато років плідної роботи. Досить сказати, що понад 50 відсотків мають стаж роботи в управлінні понад чверть століття. А самому управлінню МУВГ вже виповнилося 45 років. Ганна Василівна Гажа працює тут з першого дня. У неї в підпорядкуванні понад 30 фахівців – диспетчери, інженери, техніки та гідротехніки. Тобто ті, хто відповідає за регулювання подачі води, збереженість. Не переоцінити і ролі, яку зіграв у долі управління начальник першої експлуатаційної дільниці Михайло Васильович Кирієнко. Це від нього, насамперед, залежить ритмічність подачі води на Татарбунарську зрошувальну систему загальною площею близько 20 тис. гектарів.
Станіслав Васильович Парсентій назвав десятки імен колег по роботі.
– Ну, що б значила наша організація без інженерів-диспетчерів Ганни Кирилівни Кіосак, Олександри Семенівни Слободянюк, Валентини Григорівни Мазур? Це вони на своїх цілодобових чергуваннях збирають інформацію з усіх об’єктів і регулюють подачу води на зрошувані землі, – шанобливо говорив він. – А як нам обійтися без Бориса Миколайовича Чебана? У штатному розкладі він значиться як акумуляторник. Насправді ж він і слюсар, і зварник, і паяти вміє. Особливо поважаємо у колективі Олександра Євстафійовича Стоянова. Він завідує мехмайстернями, відповідально ставиться до всього, що робить і що йому доручають.
Завдяки саме таким людям, двохтисячний колектив не розпався усупереч усім труднощам. Станіслав Васильович згадує сьогодні, як благо, 2005 рік, коли на кілька тисяч гектарів зросла площа зрошуваних земель і на них почали подавати воду. З’явилися тоді гроші і на розвиток бази. Сьогодні ж усе голосніше заявляє про себе краплинне зрошення. Показовий приклад – ТОВ «Агро-Дар». Тут на краплинному зрошенні перебувають 300 гектарів виноградників. Планується ще 250 га виноградників і садів перевести на цей вид зрошення. Так само активно впроваджується краплинне зрошення і у передовому фермерському господарстві «Вікторія», яке займається виробництвом овочів. Станіслав Васильович, однак, зауважує, що у зоні Татарбунарського управління краплинне зрошення на вирощуванні овочів використовується усе ще недостатньо. Хоча ефект його наявний: урожайність, скажімо, цибулі у три – п’ять раз вищий ніж при дощуванні. Інше діло справа, що реалізується він часом за копійки. Парсентій пояснює це відсутністю договорів, неможливістю вивезення продукції за кордон. Ось тому й віддає тепер перевагу сільгоспвиробник ходовій та високоприбутковій культурі – ріпаку. Станіслав Васильович, однак, впевнений, що виробництво овочів теж посяде своє гідне місце, і до послуг управління будуть звертатися усе частіше. Тому що без поливу на півдні України ні городину не виростити, ні добрий урожай винограду.
Сьогодні третю частину краплинного зрошення в області забезпечує саме Татарбунарське управління.
– Дощувальні машини, – стверджує зі знанням справи Парсентій, – відходять у минуле. Зелене світло – краплинному зрошенню. І ми готові подати живлющу вологу будь-якому заявникові.
Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей», Татарбунарський район
Привід спільної турботи
– Наша область посідає передостаннє місце в Україні за обсягами водних ресурсів місцевого стоку на одного мешканця. Крім того, спостерігається надзвичайно високий рівень антропогенного навантаження на водозабори основних річок. За запасами підземних вод наш регіон також посідає одне з останніх місць в Україні. Прогнозовані експлуатаційні запаси прісних і слабосолоних вод цих джерел становить близько 270 мільйонів кубічних метрів, а експлуатаційні – всього 150 мільйонів кубічних метрів на рік, – розповів начальник обласного виробничого управління з водного господарства «Облводгосп» Михайло Семенович Моісеєнко. – Загальновідомо також, що централізованим водопостачанням охоплено тільки близько 60 відсотків населення області. Майже 160 сільських населених пунктів частково або цілком далі користуються привізною водою.
– Наше завдання на сьогодні – максимально залучити громадськість і виробничі сфери для того, щоб зберегти і відродити водні ресурси, а також забезпечити раціональне використання води, – далі говорить Михайло Семенович.– Робота на найближчі роки чекає нас дуже серйозна і відповідальна.
Місцеві органи влади, зокрема сільські ради, роблять усе можливе, щоб поліпшити ситуацію. Але, як неодноразово писали «Одеські вісті», для цього не вистачає коштів. Державних субвенцій на розв’язання цієї болючої проблеми також недостатньо.
Необхідно також сказати, що управління займалося і займається меліорацією, тобто, забезпеченням народного господарства і, насамперед, агропромислового комплексу водними ресурсами. За даними Михайла Моісеєнка, управління та його районні підрозділи можуть забезпечити поливом близько 150 тисяч гектарів сільгоспугідь. Але за прогнозами у цьому році планова площа поливу складе всього близько 70 тисяч гектарів. У південних районах області цю роботу почато ще наприкінці березня. У середньому протягом доби полив провадився більш ніж на 550 гектарах, задіяно від 75 до 85 дощувальних агрегатів.
Разом з тим, зрошуваному землеробству в останні роки приділяється на місцях недостатня увага, і цьому є багато пояснень. Забезпеченість дощувальною технікою становить тільки 20 відсотків від потреби. Внутрішньогосподарські мережі потребують технічного переозброєння і реконструкції. У той же час водокористувачі, на жаль, не мають можливості взяти кредити і поповнити у потрібній кількості свої обігові кошти.
Ефективність використання меліоративного комплексу області можна збільшити тільки спільними і консолідованими діями як державних організацій, так і органів місцевого самоврядування, вважає Михайло Моісеєнко. Меліоративний гектар завжди був і буде ґарантом високих урожаїв для сільгосптоваровиробників області.
Іван КАМЕНЕЦЬКИЙ
Така небезпечна водичка
Кожна людина у середньому споживає за добу 2,7 літра води: 1,3 літра для пиття, 1,1 літра для приготування їжі. Середньостатистична норма споживання води - 200 літрів за добу - забезпечує миття, роботу зливальних бачків та прання. 18 – 20% води, що надходить в очищеному вигляді до водогінної мережі, просто витікає через продірявлені труби в результаті аварій. У зв’язку зі збільшенням витрати води доводиться скорочувати цикл її обробки, що може позначатися на її якості.
Тому забруднення води – це проблема, яка загрожує усьому людству. Знезаражування питної води провадиться для знищення у забрудненій воді, яку використовує людина, збудників захворювань, що передаються водним шляхом та для попередження передачі кишкових інфекцій через воду.
Забруднення водойм хімічними елементами, які можуть потрапити туди зі скиданнями промислових стічних вод, призводять до небезпечних захворювань, які складно вилікувати. Наприклад, ртуть або кадмій викликають характерні захворювання: меркуріоз, що характеризується порушеннями слуху, зору, дотику, неврологічними розладами; і кадміоз, при якому відзначаються сильні болі, деформація скелета, ураження нирок, переломи скелета.
Плутоній, уран, цезій, торій, стронцій, які є радіоактивними елементами, призводять до генетичних змін, онкологічних утворень, вроджених пороків, ослаблення імунітету. Важкі метали, які перебувають у воді (свинець, нікель, кадмій, хром, ртуть, цинк), викликають гіпертонію, поліневрит, атеросклероз, зниження гостроти зору, ураження кісткового мозку.
Фосфор і азот, потрапивши до організму людини, послабляють його імунітет, а також викликають ріст у водопровідних станціях та різноманітних свердловинах синьо-зелених водоростей, які погано піддаються фільтрації і, крім цього, утворюють близько 300 небезпечних токсинів.
З питною водою до організму людини можуть потрапити усілякі мікроби, збудники багатьох інфекційних та паразитарних захворювань. Усі ці біди пов’язані із забрудненням питної води каналізаційними та стічними водами.
